„Дуже добре йти до відмови в той день, в який ви народилися”, –

Бабусі Вірі з села Солобківці, що на Ярмолинеччині, вже 89 років. Вона давно втомилася від життя, але Господь все ще тримає її на цьому світі. Напевно, то душі померлих просять за неї, вважає вона, адже сама весь час молиться за них: і за своїх, і за чужих. За цим заняттям ми її і застали.
- Бабусю, що Ви зараз робите?
- Молюсь за мертві душі – за кожну душу 70 разів мовлю „Отче наш”. Люди просять, щоб я помолилась за їхніх рідних, які померли: кого вони турбують, а хто просто хоче, щоб їм там було легше. Приходять і до відмови, і коли качаю яйцем, теж весь час читаю молитви: „Да воскреснет Бог”, молюся до Бога Спасителя, до Ангела-хранителя, до матері Божої скорбящої, до святого Миколая. Прошу: „Господи, не дай довгої постелі, тяжкої болєзні, спаси від наглої смерті...”.
Розбиваю яєчко і все бачу: кому пороблено, ким і коли, хто хворий, кого поганий вітер продув, тому й голова болить, а хто і в що вступив.
- Чи є якісь хвороби, які народними методами лікуються краще, ніж це робить офіційна медицина?
- Чули про таку болячку, як волокно, або волос? Це коли палець крутить, нариває, інколи аж кістка вигниває. Я беру колоски із жита, відмовляю, і воно все виходить на колосся. В себе в селі я вже врятувала таким чином п’ять душ. А в лікарні в таких випадках пальці відрізають. В одного чоловіка волокно було на нозі. В лікарні йому пальці й відрізали. А болячка й далі точить кістки. Я відмовила, і все минуло. Якби він прийшов раніше, то мав би всі пальці. І відмовляється це за два рази.
Є ще така хвороба як рожа. Вона теж дуже гарно лікується. Привів чоловік жінку, вона щойно дитину народила, і в неї все обличчя загнало, вона навіть перед собою нічого не бачила. Вона була в мене лише два рази, і все минуло.
Буває, людина застудиться, її скидає чиряками, і позбутися їх неможливо. Я викачую яйцем, а потім раджу, що якщо почне проривати, поставити на те місце медичну банку, і вона витягне всю погану кров.
Допомагаю при переляку, заїканні, епілепсії. Якось жінка принесла дівчинку – після того, як дитині зробили укол, в неї почалась епілепсія. Прийшли вони якраз в неділю. Я їх відправляю, бо ні в неділю, ні в свята не відмовляю. А вона плаче такими сльозами, як горох. Пожаліла дитину, відмовила (яйце все-таки не качала), і більше в неї нападів не було. Вже й заміж вийшла.
- А якщо людині пороблено?
- Була в мене дівчинка з Віньковець. Від неї раптово всі друзі відмовилися: йдуть в клуб, а її не кличуть, хлопець покинув. Яйце показало, що подружка взяла в неї з голови волосину і поробила. Я їй п’ять разів відмовляла, і лише після цього до неї повернулись і друзі, і наречений. Наступної неділі має бути весілля.
... А недавно прийшла молодичка. Кілька тижнів вийшла заміж, і щось їй таке на весіллі підлили, що вона з болячок не вилазить. А то, виявилося, родичі підлили...
Он, моїй мамі поробила тітка її чоло-віка – не хотіла її, бо та була бідна. Вона й чоловіку своєї дочки так зробила, що той помер – взяла воду з-під мерця й підлила йому в їжу. Тоді людині здається, що в неї з рота смердить мерцем. Йому так смерділо (оточуючі цього не чують), що він не міг спати, все ходив по вулиці, замучив лікарів, йому здавалося, що в нього мозок гниє. Те саме вона зробила і моїй мамі.
Добре, що та знайшла дуже сильну жінку, яка їй відробила. І моя мама прожила 96 років. А тітка – 105. Вона потім в Єрусалимі півроку була – пішки туди й назад йшла. Десять років не їла м’яса – так гріхи свої спокутувала.
- Ви кажете, яйце покаже все. А якщо щось погане покаже, його можна уникнути?
- Буває, що на яйці могилу може показувати. Якось прийшла до мене двоюрідна сестра з дитиною: „Відмов, бо дитина боїться”. Я відмовила і бачу, що на когось в роду могила чекає. Але ж я не знала, що чекала вона на мою дочку. Через три дні вона й померла. Поховала я ще й сина, і маленьку онуку. Так важко це пережила, що здоров’я зовсім немає, погано бачу, не чую... Знаю, що Бог назначив кожному лише 72 роки, а те, що більше, то вже псячий вік. Як пес валяється, так і я валяюся, бо мені вже того життя не потрібно, але Бог тримає.
- Напевно, щоб Ви допомагали людям?
- Можливо. Якось уві сні прийшов до мене чоловік у білому, волосся як срібло, і одяг такий же, і каже: „Ти просиш в Бога смерті, але тобі не дають, бо померлі просять за тебе, так само, як ти просиш за них”.
А взагалі ви помітили, що недобрі люди живуть довго. Це тому, що мусять спокутувати гріхи на цім світі.
- А чого дехто помирає молодим?
- Скільки кому назначено, на яку планету дитя народилося, стільки й проживе. Думаєте, ми помираємо як кому й коли доведеться? Кожній людині горить свічка, і коли вона догорить, тоді людина і помре. Часто питають: ”Чого ця дитинка маленькою померла?”. Бо стільки їй призначено було жити. І як не можна комусь надрізати ту свічку, так не можна й доточити.
От, моя маленька онука чого померла? Злякалася чогось, і її почало кидати. В лікарні сказали – епілепсія. Я їздила по всіх світах, шукала людей, які відмовляють. Але нічого не допомогло, і за десять днів до року вона померла. Така дівчинка була, що їй давали два з половиною-три рочки.
- Коли внучка була хвора, Ви ще не вміли відмовляти?
- Ні. Ви думаєте, що це так: захотів – і відмовляєш. Мені було більше 50 років, я одружила всіх своїх дітей, коли почала цим займатися. Адже, лише тільки коли діти одружені, можна відмовляти. Я пішла в церкву, висповідалась і спитала в батюшки дозволу. І коли він, дізнавшись, що я лише молюся (ніякими картами і магією не займаюся), дав своє благословення, почала відмовляти. І вже роблю це 37 років.
- В кого Ви навчилися знахарству?
- В жінки, яку ніхто не вчив, вона такою народилася. А як таку впізнати? У звичайної жінки двоє грудей, а в таких – три! Вона й змовила мені молитви, якими користувалася. До речі, їх тільки зі слів треба запам’ятати, бо як переписати, то ніякої користі з того не буде. До того ж, моя мама теж була знахаркою.
- А чи приходили до Вас люди, з якими трапилися містичні випадки?
- Один хлопчик із сусіднього району постійно ходив на кладовище. Везуть покійника на цвинтар, він втікає зі школи і йде з людьми. На всі похорони ходив. До мами і прийшли зі школи, мовляв, ваш син пропускає уроки. Вона й прослідкувала, коли він знову на цвинтар за мерцем пішов. А коли прийшов додому, накинулася: „Де ти був?”. Він і каже: „Мамо, якби ти бачила, як за тим покійником виходять мертві зі свічками зустрічати його, то ти б сама туди ходила”. І як сказав це, так і онімів. Вже два роки минуло, вони й до мене приїжджали, але він так і не говорить. Жінка змусила його розповісти, а йому цього не можна було казати.
А бувають зовсім страшні речі: до моєї дочки свекруха цілий рік ходила. Без п’яти дванадцята ночі, і по жерсті на даху щось з’їжджає, потім – гуп, щось падає на землю. І так було, аж доки роковини не зробили. До мене вона не йшла, бо не знала, що то було.
До мене ніхто не приходив, тільки дочка раз прийшла. То був Святий вечір, а вона померла якраз на Святий вечір. Я плачу, думаю: „Все вона приходила до мене, а тепер не прийде”. Аж тут двері відчинилися – повністю. Дивлюся – нікого немає. Пішла до веранди – теж нікого, але я відчула, що то була вона. Я плакала за нею, от вона й прийшла.