Вулиця ремісників з’явилася в Кам’янці-Подільському

Тепер там можна придбати ексклюзивні подільські сувеніри

Українська вишиванка з «китайським паспортом»
Пригадую, найважчою проблемою для групи подільських журналістів, які стажувалися в США, виявився вибір подарунків для колег, рідних. Усі сувеніри мали «китайський паспорт»!
Китайських торговельників та виробників сувенірів можна лиш похвалити за спритність. Своїми виробами вони забезпечили, здається, всі ринки світу. Щойно є попит на те чи інше – вони тут же відкривають виробництво. Мода на національну вишивку в Україні в останні роки теж «зорієнтувала» підприємливих громадян Піднебесної. Якось почула з вуст заслуженого художника України засторогу покупцям: «А ці рушники й сорочки не беріть, то китайське!»

«Кріпосних» справ майстри
Упорядкувати торгівлю сувенірами непросто: більшого хаосу годі шукати. Міська влада старовинного Кам’янця-Подільського такий клопіт на себе взяла. «Дістали» різномастні намети на території заповідного Старого міста на кожнісінькому кроці та потерті картонні бананові ящики, з яких щодня продавці вивантажують на всяк смак свої скарби: кому китайське, кому – з Карпат, і тільки подекуди можна знайти справжні подільські вироби. Та й продукувати «кам’янецьку фортецю на згадку» навчилися і в Яремчі, й у Косові, може, й до Китаю інформація про попит докотиться. «Крєпость» питають найчастіше, із глини, гіпсу, дерева, на полотні її не відтворює хіба ледачий. Але ж є й інші, не менш цікаві символи міста! І що ж подільські умільці, де їм себе показати?
А як у Європі? До прикладу, в Кракові, у самому центрі Старого міста сувеніри продають в аркодужних склепіннях головної пам’ятки Сукініци – і культурно, і компактно, і жваво. У Бонні на бруку давньої Ринкової площі з самого ранку стоять елегантні «піраміди» – вітрини з фруктами, квітами, сувенірчиками. Увечері площа порожніє, її вимито і прибрано. У Брюсселі та Любліні за подарунками на згадку йдуть на спеціально відведену вуличку, в затишні крамнички. У Вашингтоні на знаменитому Молі нема торгових наметів, і поруч із 16 музеями – теж нічого подібного немає, аби не псувати краєвид, кілька кіосків поставлено в кінці екскурсійного маршруту, там всі й скуповуються.

Де ж мафія за МАФами?
Ідея створити сувенірний ринок у старовинному Кам’янці наткнулася на суворі вимоги. Адже відведення ділянки під ринок слід узгодити з Верховною Радою України, оскільки Старе місто – Національний історико-архітектурний заповідник. Потрібен проект, дозволи численних служб. Це забере не менше двох років. Тож від постійного, стаціонарного ринку відмовилися. Але ідея «єдиного місця», де зможуть більш цивілізовано, ніж досі, продаватися сувеніри, де народні умільці могли б провести майстер-класи, а колекціонери обмінятися своїми знахідками, залишилася. Концепцію середньовічної вулиці майстрів запропонувала група підприємців, котрі висловили також намір створити гільдію подільських ремісників. Ця організація вже офіційно зареєстрована. Саме її член Ігор Чесноковський і став автором концепції, яка перемогла на містобудівній раді. Неподалік Ратуші вже постали перші міні-будиночки, які правитимуть за кіоски для сувенірів. Їх виготовляє ТзОВ «Інтел-Інвест», яким керує голова гільдії ремісників Георгій Остафій.
– За кордоном бачив щось подібне в центрі Праги. Багаті європейські міста дозволяють собі робити такі імітації на свята. У Кам’янці доречне відродження ремесел середньовічного міста, де було багато цехів, працювало близько 400 майстрів. Ми почали виготовляти луки, арбалети, але технологія, звісно, сучасна. А хотілося б знати і ту, яку використовували предки. У приміщеннях, які займає підприємство «Художньо-виробничі майстерні» Мирослава Мошака, хочемо побудувати кілька таких цехів, тир, відкрити сюди окремий екскурсійний маршрут. Тут гості міста можуть купити вироби з перших рук. А наша «сувенірна вулиця» дозволить реалізуватися багатьом умільцям і власноруч на дуже вигідному місці продавати свої витвори, без націнок у 200 відсотків, які накручують деякі підприємці. Ще один супутній проект гільдії – Інтернет-портал чотирма мовами. У будь-якому куточку світу дізнаються, що виготовляють у нас. Ми залучимо до сувенірної справи численних випускників профтехучилищ, художнього ліцею, культосвітнього училища. У багатьох молодих людей руки золоті, але їх виробів не видно за тим ширпотребом, який наповнив наше Старе місто. Ми будемо популяризувати своїх ремісників: за останні місяці гільдія влаштувала вже чотири виставки. Наша вуличка – це скансен. Вона цікава туристам, дуже подобається дітям. Будиночки з матеріалів, які використовуються в капітальному будівництві, легко демонтуються, замість однієї зі стін – ролети, що дозволяє вільно торгувати, проводити майстер-класи. Я переконаний: наші сувеніри через рік-два турист не викине, збереже на все життя. З 60 підприємців знайшлося десять, які заблокували роботу на два місяці. Відтак, подорожчали матеріали і самі будиночки. Тепер вони невдоволені ціною, але хто ж винен?
Ідею, як бачите, зустріли неоднозначно. За МАФами- тимчасовими малими архітектурними формами - побачили… владну «мафію». Мовляв, влада хоче вижити «старих» підприємців з насиджених місць і своїх поставити. Дискусії, які точилися поміж двома групами торгівців сувенірів, владою, нині потроху сходять нанівець. Хтось уже викупив будиночок на «вулиці майстрів», хтось очікує, поки йому побудують, хтось купує в кредит, бажаючі можуть спорудити «оселю» й самі, але суворо дотримуючись концепції та під наглядом автора. Підприємцям-інвалідам допоможе придбати будиночки влада та їх сусіди з «сувенірної вулиці». Усі місця розіграно з допомогою жеребкування. Номери тягнули й невдоволені. Дехто – аж на три будиночки.

Підтримай сайт