Гаряча тема:
- Війна
У Меджибожі відбувся музично-історичний фестиваль
На цьому дійстві можна було наїстися канапок з салом, випити горілки та запити риб’ячою юшкою
Вкотре у стародавньому місті над Бугом лунав дзвін мечів, стук ковальських молотків, музики, пісень та нетверезих вигуків. Так, три дні поспіль з 22 по 24 серпня у фортеці «Біла Лебідь», що в Меджибожі Летичівського району, відбувся музично-історичний фестиваль. Були запрошені гості з Росії, Білорусі та різних куточків України.
– Основні вимоги до гостей, щоб їхні костюми відповідали певному історичному періоду, – розповідає директор державного історично-культурного заповідника «Меджибіж» Олег Погорілець. – Основною нашою метою є наближення духу сучасної людини до середньовічної культури. Гості і глядачі можуть відвідати історичний музей, етнографічну виставку, музей голодомору, побувати в греко-католицькому храмі Української православної церкви, по 101 сходинці піднятися на 37-метрову оглядову вежу, постріляти з луків та арбалетів, скуштувати риб’ячої юшки та канапок з салом і солоними огірками.
Поза межами фортеці дійство нагадувало стародавній базар. Ось чолов’яга торгує сувенірами, а поряд жінка на всю розхвалює холодне пиво. Навкруги рухається різнобарвний натовп. Звичайні глядачі змішалися з гостями дійства. На останніх, у свою чергу, одяг тієї епохи, котру вони представляють. Ось пройшов лицар. Зупиняється поруч з палаткою. Втираючи долонею з лоба піт, випиває чарку горілки та запиває юшкою з риби. В руках хлопець тримає кований шлем. А ось гурт музик налаштовує свої інструменти, аби заграти (щоправда, як на мене, трохи нудних) мелодійних шотландських наспівів.
Головним дійством були богурти. Кілька десятків закутих в обладунки лицарів вишикувались один проти одного та, підбадьорюючи себе викриками та ударами мечів о щити, кинулися один на одного. Дзвін зброї, скреготання металу об метал, важке сопіння «палих на полі брані» та купа пилу, збита десятками закутих ніг. Все змішалося.
Як глядачі, так і учасники цього дійства розслаблялися під виступ середньовічного театру. А згодом знову лицарі. Щоправда, цього разу потрібно було штурмувати віз. І якщо у богурті перемога бралася кількістю і масою, то тут більша увага приділялася командній роботі. Стрибнути на більш ніж метровий віз непросто і людині без обладунків. Додайте кілька десятків кілограмів заліза, одягнутого на куфайки та светри, а до рук візьміть, м’яко кажучи, не зовсім зручні для бігу з перешкодами щити і мечі, і матимете уявлення про штурм возу.
Перша атака лицарів була легко відбита їх суперниками. Якщо комусь і вдавалося залізти на віз, його легко скидали назад. Довелося забути про лицарську честь і гідність, і ставати навколішки та спиратися на руки, у такий спосіб даючи змогу іншим, як по сходах, забігати на воза. Ось така тактика дала свої результати, і менш як за 5 хвилин віз був захоплений, а його залога лежала на землі.
Особливо вражає нічний «Меджибіж» під час фаєршоу. Цікавий сам підйом на оглядову вежу. Під вагою поскрипують круті сходи, поступово переростаючи у майже підвісні. Всередині пахне деревом. З оглядового майданчику добре видно, як вогні салюту виривають з пітьми різнобарвний натовп. Складається враження, що ти у казці, або на зйомках якогось історичного чи фантастичного фільму. Згодом, втомлені за день своїми ратними подвигами, лицарі розходяться по наметових містечках, облаштованих як навколо фортеці, так і всередині неї. Усе спиртне зливають в одну ємність, котру передають по колу. Таке дійство називають «колом дружби».
А на ранок від стін стародавньої фортеці відбивається відлуння ковальського молотка, щоб за кілька годин знову почути дзвін мечів. А згодом феєрія пісні танцю та гарного настрою цілком заволодіє тобою. Бо хіба можна сумувати там, де всі веселяться.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: