Кубкове спотикання

«Динамо» ніколи не були занадто грізними та бойовими командами, коли справа стосувалася шляху за трофей, який має назву Кубок України. Однак в історії хмельницького футболу було чимало цікавих матчів за здобуття цього «трофею». Один із них, а саме останній, пройшов у Хмельницькому 18 серпня, коли «Динамо» зіграло проти одеського «Чорноморця»…

Моряки  пливуть,  а  подоляни  тонуть?

«Чорноморець», який минулої першості вилетів із Прем’єр-ліги України, двічі в своїй історії ставав переможцем Кубка України – у 1992 та 1994 роках. А тому не проти і цього сезону дійти якнайдалі. Завадити цьому могли хмельницькі «динамівці», які «показали зуби» одеси-там, але цього виявилося замало. Пропустивши гол вже на 4-й хвилині, «Динамо» так і не змогло зрівняти рахунок. Хоча моменти були! Але, мабуть, найцікавіше те, що футболісти хмельницького клубу все одно отримали слова подяки від вболівальників – за цікавий та видовищний футбол. І хоч далі за кубком «пливуть моряки», подоляни змогли довести багатьом, що їм тонути зарано. Навіть інспектор матчу Роман Гамаль із Чернівців після гри зауважив, що з такою командою, як у Хмельницькому, можна демонструвати гідні результати і в першій лізі. Але

ж «Динамо» поки що грає у другій,

де багатьом хмельницьким гравцям потрібно ще набратися досвіду та майстерності, щоб потім до бажання перемогти докласти й всі свої навички.

Зачарована  стадія

1/32 фіналу… якийсь невідомий бар’єр, який команда з Хмельницького долала лише двічі. У сезоні 1995/1996 років, в 1/64 фіналу хмельничани «пройшли» бориспіль-ський ЦСКА, з яким зіграли в основний час з рахунком 0:0, а в серії пенальті перемогли (4:2). А далі, в 1/32 фіналу, були вже дві гри. Спочатку в першому етапі проти «Паперовика» з Малина (наші пере-могли – 2:1), а потім проти дніпропетровського «Дніпра» (програли – 5:2). У 2004 році «Поділля» в 1/16 фіналу знову програло. Цього разу «Іллі-чівцю». «Гальмували» подолян на стадії 1/32 фіналу і «Газовик» з Комарного (0:3), і луцька «Волинь» (1:0 та 1:3). Але ж були в житті клубу моменти, коли здавалося, що 1/16 фіналу вже зовсім близько. Зокрема, 6 серпня 2008 року, коли хмельничани приймали харківський «Ге-ліос». Це була справжня битва, основний час якої завершився з рахунком 1:1. І коли здавалося, що два додаткові тайми по 15 хвилин так і не визначать переможця і все вирішиться в серії пенальті, «Геліос» на 116-й хвилині матчу забив переможний гол. Тоді, як і 18 серпня 2010 року, футболістів хмельницького клубу ніхто не лаяв, а лише роздавали компліменти – грали досить добре.

Кубок  другої  ліги

На жаль, а може на щастя, нині хмельничани не грають у подібному турнірі. А в ньому, між іншим, досягнення кращі, ніж у Кубку України. Так, у 1990 році хмельницьке «Поділля» в 1/8 фіналу подолало криворізький «Кривбас», «розписавши» вдома нічию з рахунком 1:1 та на виїзді – 2:2. І лише в 1/4 фіналу подолян зупинили сусіди з Житомира. Тоді «Полісся» вдома розтрощило хмельничан з рахунком 4:1, а в Хмельницькому команди оформили мирову – 1:1. До цього ж грали у Кубку СРСР, і, як і на шляху за українським трофеєм, далі 1/32 не проходили. То зупинялися на донецькому «Шахтарі» (1961 рік), то на ленінградському «Динамо» (1968 рік), то на нікопольському «Колосі» (1988 рік). Наступного року хмельничани матимуть змогу знову спробувати свої сили в Кубку України, щоб хоча б пройти цю зачаровану стадію 1/32 фіналу.