Незалежна залежність

Україна переступила новий поріг. Разом із нею це зробили й всі сфери нашого незалежного життя. А тому цього разу «Проскурівський телеграф» вирішив «попорпатися» в незалежності хмельницького професійного футболу, який усі 19 років все-таки залежав від когось. Якби ж то залежність була такою, як, до прикладу, у київського «Динамо» (від Ігоря Суркіса) чи донецького «Шахтаря» (від Рината Ахметова). Ан ні! Колись «Поділля», а нині «Динамо» залежить, як правило, від волі влади. А тому, мабуть, так і вийшло, що за роки незалежної України «зірок із неба» наш єдиний клуб не хапав.

ІЗ  П'ЯТИ  ОДИН
Ні, це не лотерея а-ля «6 із 36», це життєвий шлях професійного футболу Хмельниччини. Ми ж мали п'ять професійних клубів! Найтитулованіший – шепетівський «Темп», який був і залишається єдиним представником області, що «засвітився» у вищій лізі України з футболу (сезон 1994/1995 років). Були ж іще дві першолігові команди – кам'янець-поді-льська «Ратуша» та ФК «Красилів-Оболонь». А першість України з футболу 1995/1996 років у першій лізі стала історичною для Хмельниччини – одразу два (а, фактично, три) клуби грали в одному чемпіонаті. Так, на початку сезону до хмельницького «Поділля» в першій лізі «приєднався» хмельницький «Темп-АДВІС», який об'єднався із шепетівчанами. Але після першого кола ця команда знялася із змагань, і її місце посіла «Ратуша». Нині ж, як відомо, цих команд вже немає на професійній футбольній мапі України.

А ГРОШІ ЧИЇ?
У нас ніколи не було таких інвесторів, як Суркіс, Ахметов чи Коломойський. Як правило, головна команда області – «Поділля» – фінансувалася за рахунок міського бюджету. Так, були різні схеми, коли, до прикладу, команду утримували деякі ринки, але ж і ті гроші можна було назвати бюджетними. Бо ж замість податків до міської казни базари віддавали гроші на команду. І були часи, коли суми на футбол просто зашкалювали. До прикладу, у 2005-2006 роках бюджет хмельницького «Поділля» був близько мільйона доларів США! Нині, як відомо, для хмельницького «Динамо» ледве мільйон гривень знаходять. Щоправда в 1992-1994 роках подоляни мали таки «дядька з грошима» – канадську фірму «Норд-Ам-Лтд». Навіть назву змінили на «Норд-Ам-Поділля». Але… довгою ця співпраця не була. Канадці на стадіоні «розбомбили» трибуни за воротами, де мали побудувати готельний комплекс. Ні будівництва, ні спонсорства у підсумку в Хмельницькому так і не побачили.

РЕКОРДИ
І все-таки не так вже й погано жилося футболу в нашому обласному центрі. За 19 років незалежної України вболівальникам є що згадати. До прикладу, 5 травня 1993 року. Тоді в матчі «Норд-Ам-Поділля» проти шепетівського «Темпу» був забитий гол на 29 секунді матчу. Його на свій рахунок записав Віталій Бугай, котрий нині мешкає в Росії та залишається на другому місці в списку бомбардирів «Поділля» з 1960 року. На його рахунку 84 голи.  
У сезоні 1995/1996 років капітан «Поділля» Микола Федорко увійшов до п'ятірки кращих футболістів першої ліги. У сезоні 1999/2000 років «Поділля» в другій лізі виграло 18 матчів поспіль! А у першості 2008/ 2009 року ледве не побили власний рекорд за кількістю футболістів, котрі захищали честь клубу з Хмельницького. Тоді за «Поділля» грали 39 футболістів! Щоправда, це на двох гравців менше, ніж у 1999-2000 роках.   
Що ж, вболівальники, які, здається, давно заслуговують на кращий футбол, продовжують сподіватися на світле майбутнє. Можливо, саме на 20-му році Незалежності, залежне від багатьох обставин «Динамо», нарешті, стане потужним та спроможним виступати на вищому рівні, ніж друга ліга. Як кажуть деякі фани: «Нам би як «Темпу», хоч би на рік до вищої ліги вийти».