Фоторепортаж: Віталій Кварцяний «покерував» Сергієм Ковальцем, який став голкіпером

За неповні 35 років Олександр Гуменюк пограв у багатьох вітчизняних та російських командах. Виступав за «Динамо» (Київ), «Поділля» (Хмельницький), «Борисфен» (Бориспіль), «Волинь» (Луцьк), ЦСКА (Київ), «Спартак» (Москва), «Чорноморець» (Одеса), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Металіст» (Харків), «Чорноморець» (Новоросійськ), «Сталь» (Дніпродзержинськ), «Кримтеплиця» (Молодіжне). А тому друзів у нього багато… І чимало з них приїхали до Хмельницького, де Гуменюк, який нині працює тренером в футбольній академії київського «Динамо», влаштував прощальний матч.
«Фактично професійно не грав у футбол приблизно два роки, - зізнався Олександр Гуменюк. – Просто хотів виступати лише у вищому дивізіоні. І ось, зрозумів, що, мабуть, доведеться поставити хрест на кар’єрі футболіста та зосередитися на тренерській діяльності. Безумовно, якби не чисельні травми, про які мало кому розповідав, грав би ще довго». Про те, що «винуватець» прощального матчу був справжнім бійцем на футбольному полі та голкіпером із великої літери, підтвердили головний тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний та наставник київської «Оболоні» Сергій Ковалець. А згодом він сам це підтвердив під час самого матчу. Хоча всі, хто 5 червня вийшов на поле стадіону «Поділля», довели, що вони професіонали своє справи – ніхто не хотів піддаватися.
«Поділля усіх часів» очолив Віталій Кварцяний, а «Друзів Гуменюка» - Михайло Дунець. Матч не став тренерським протистоянням, оскільки відомим в Україні «коучам» не потрібно було багато пояснювати футболістам, кому і куди бігти, що робити тощо. За «Поділля» зіграли Сергій Ковалець, Віталій Косовський, Анатолій Беляй, Юрій Бокалов, Віктор Муравський, Вадим Крохан, Ярослав Хома, Віталій Балицький, Олександр Порицький, Руслан Костишин та багато інших екс-подолян. «Друзі Гуменюка» теж виділялися відомими футбольними особистостями, зокрема, Сергієм Коноваловим, Василем Кардашем, Володимиром Шараном, Олександром Радченком. Мав би приїхати й В'ячеслав Кернозенко, але він полетів у Казахстан, де йому запропонували очолити один із клубів вищої ліги.
Перший тайм футбольного шоу розпочався із хвилини мовчання. Напередодні матчу гравцю «Поділля» Ігорю Шоліну, який в 2009 році загинув після автокатастрофи, виповнилося б 26 років. І Олександр Гуменюк разом із Сергієм Ковальцем поклали квіти до меморіальної дошки футболісту. На цьому «мінорна» нота свята завершилася і почалося… свято. Хоча перша половина гри стала «сухою» - жодна з команд так і не змогла реалізувати свої моменти. Тому чимало футболістів після перерви говорили, що голи неодмінно будуть, інакше матч не завершиться. Гратимуть доти, поки не заб'ють. Але до такого не дійшло. Першими відзначилися «господарі» з «Поділля» - гол на рахунку Володимира Криворученка. Але «гості» з «Друзів» швидко відігралися. Олександр Гуменюк прибіг до чужих воріт та результативно замкнув подачу з кутового в виконанні Володимира Шарана. Ще через декілька хвилин вже і сам Шаран відзначився ефектним ударом з далекої відстані. «Поділля» відгралося на останній хвилині, коли Сендель пенальті заробив, а шестирічний Владислав Гуменюк (син Олександра) його реалізував. Може батько спеціально пропустив, але… попереду на всіх очікувала серія пенальті.
Мир, дружба не спрацювали. «Поділля усіх часів» здолало «Друзів Гуменюка» з рахунком 3:0. Сам Олександр Гуменюк пішов з поля, сховавши свої очі, накривши голову футболкою. Мабуть, йому було сумно прощатися з хмельницькими шанувальниками футболу та кар’єрою футболіста.