Призер Олімпіади Романчук: «Краще, щоб була бронзова медаль, ніж, як говорять спортсмени, - дерев’яна»

25-річний плавець Михайло Романчук виборов для України дві медалі на Олімпійських іграх в Токіо-2020. Спортсмен здобув бронзу на дистанції 800 метрів вільним стилем та срібло на дистанції 1500 метрів. А ще півфінальному запливі на 800 метрів він встановив також олімпійський рекорд. Сьогодні ж, 16 серпня, Михайло Романчук поділився з хмельничанами своїми враженнями про змагання в Токіо, розповів про життя в олімпійському містечку та як готувався до Олімпіади.

Михайло – родом із Рівного і представляв на Олімпіаді рідну область. А от мешкає спортсмен разом зі своєю дружиною, відомою хмельницькою легкоатлеткою, Мариною Бех-Романчук у Хмельницькому. Тож саме в нашому місті проходила частина підготовки плавця до Олімпійських ігор.

За словами плавця, насправді його підготовка до цих змагань тривала все його життя. Тренування розпочалися з шести років, коли батьки вперше віддали його на секцію плавання.

Заключна стадія підготовки Михайла Романчука до Олімпіади проходила в Хмельницькому.

«Коли тільки зайшов у басейн, мені одразу сподобалося те, що я роблю. Вже у 14 років, коли я виконав норматив майстра спорту України, я остаточно зрозумів, що це мій вид спорту. Що це те, чим я хочу займатися протягом всього життя», - говорить олімпійський призер.

На рахунку Михайла Романчука це вже друга Олімпіада. Вперше на Олімпійських іграх він виступив у 2016 році в Ріо. Тоді Михайло змагався на дистанції 1500 метрів. Дистанцію ж на 800 метрів ввели в програму лише в Токіо. На жаль, в Ріо медаль здобути не вдалося, однак тренування спортсмена продовжилися. І, за словами плавця, у Токіо він вже їхав за конкретними перемогами.

«У той момент, коли я здобув бронзу, був мікс почуттів. Здається, що п’ять десятих, і ти був би золотим олімпійським призером. Але треба розуміти, що дві десятих, і я був би четвертим. Тому краще, щоб була бронзова медаль, ніж, як говорять спортсмени, - дерев’яна», - ділиться Михайло.

Михайло Романчук - тренування в Хмельницькому.

На період змагань у Токіо спортсмени жили в олімпійському селищі. Як говорить плавець, за правилами Олімпіади, виходити за межі цього селища було заборонено. А того, хто порушував правила, одразу ж депортували із застосуванням санкцій. Тож жили олімпійці за звичайним режимом спортсменів: сон, харчування, тренування.

«У мене були дворазові тренування – вранці і ввечері. Був автобус до басейна та автобус назад до олімпійського селища. Була цілодобова їдальня. Був звичайний режим спортсмена», - додає Михайло Романчук

А от підготовка перед Олімпійськими іграми через світову пандемію була ускладнена.

«Завдяки тому, що є добрі люди, мені вдалося зберегти форму саме в басейні в Хмельницькому. Вдалося зберегти хороший бойовий настрій для того, щоб продовжувати підготовку з нового сезону. Для висококласного спортсмена не плавати протягом 3-4 місяців – дорівнює закінченню кар’єри. Адже відновитися дуже тяжко», - говорить плавець.

Михайло Романчук розповів хмельничанам про свій шлях до Токіо.

Попри досягнуті результати, багаторазові перемоги та численні нагороди, Михайло зізнається, що й у нього виникали думки покинути спорт, коли щось не вдається.

«Поразка б’є по твоєму внутрішньому «его» дуже сильно. Завжди хочеться більшого. Спочатку мене підтримували батьки. Вони бачили, як я до цієї справи ставлюся, розуміли до чого я рухаюсь і мотивували мене. З часом підтримка батьків переросла в підтримку сім’ї, - каже він. - У мене є чудова дружина (Марина Бех-Ромачук - прим.авт.), яка мене мотивує і надихає. Мені здається, всі це побачили на Олімпіаді, коли я плив 800 метрів. Я навіть зробив короткометражку про те, як Марина вболіває за мене. Саме ця підтримка мотивує працювати надалі».

На запитання, чи планує Михайло змінювати свою спортивну «прописку», зважаючи на те, що мешкає він зараз у Хмельницькому, спортсмен конкретної відповіді не дає. Водночас додає, що не вважає це чимось нереальним.

Михайло Романчук роздавав автографи у Хмельницькому.