Лікар для мертвих? Ні, для живих

Багато хто вважає, що патологоанатом лише робить розтин і констатує, від чого людина померла. Насправді ж це далеко не так. Насамперед, патологоанатоми працюють не для того, аби з’ясувати причину смерті, а для того, щоб правильно встановити діагноз, обрати оптимальний метод лікування. «Патологоанатомічна служба виконує чотири головні державні завдання, – розповідає начальник Державного патологоанатомічного центру України Михайло Андрєєв. – Найперше –контроль за якістю діагностики та лікування, (тобто розтин) та експертна оцінка діагностики й лікування. Саме так – спочатку діагностика, а потім лікування. Адже, за даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, щодня в Україні через лікарську помилку помирає 7-9 хворих. А стають інвалідами – близько 20. Тому те, що ми робимо, потрібне для того, щоб помилки використовувати для навчання медичних працівників, щоб підвищувати якість діагностики, а потім – адекватного лікування. Друге завдання – проведення постійного навчання лікарів. Адже якщо помилку сховати, то завтра її знову повторять. Третє завдання – забезпечення державної статистики достовірною інформацією про причини смерті в лікувальних закладах регіону. Це дає змогу з’ясувати, який регіон якої допомоги потребує. І, нарешті, четверте задання – участь в найточнішій прижиттєвій діагностиці – тобто, дослідження всього операційного і біопсійного матеріалу. Найголовніше, що завдяки цьому можна встановити діагноз на ранніх стадіях розвитку хвороби. Гістологічні дослідження дають відповіді на запитання: запалення це чи пухлина, потрібна операція чи ні тощо». До речі, в Західній Європі такої професії як патологоанатом не існує, натомість працюють клінічні патологи.

У липні – 25, у грудні – 15
Справді, у липні відсвяткували лише першу частину ювілею. Адже саме 1 липня 1984 року Міністерство охорони здоров’я СРСР підписало наказ про створення першого в Україні самостійного експериментального Хмельницького обласного патологоанатомічного бюро. Це була перша самостійна організація в патологоанатомічній службі України. Однак, шлях до створення цього відділення розпочався ще 1969 року, коли в Хмельницькому, знову ж таки, вперше в Україні було створено обласне централізоване патолого-
анатомічне відділення. Згодом роботу хмельницьких фахівців помітили не лише в Києві, а й у Москві. Й, починаючи з 1975 року, в нашому обласному центрі почали проектувати та будувати перший в колишньому СРСР патологоанатомічний корпус за індивідуальним проектом.

Найперший в Україні, наймолодший серед колег
Усім відомо, що створення будь-яких структурних підрозділів, центрів неможливе без людського фактора. А Хмельницькому поталанило. Насамперед, у тому, що саме до Хмельницького приїхав справжній ентузіаст та патріот – Михайло Андрєєв. Власне, завдяки його наполегливості, відданості своїй професії й патріотизму центр патологоанатомічної служби країни працює в провінційному Хмельницькому, а не у столиці чи якомусь місті-мільйоннику. Це сьогодні поряд з цим ім’ям зачитуються різні титули – заслужений лікар України, кандидат медичних наук, академік Нью-Йоркської академії наук – а розпочинав і піднімав справу розвитку патологоанатомічної служби в Україні вчорашній студент, який дуже часто виявлявся наймолодшим у середовищі колег і, водночас, найпершим в багатьох справах.
Зародження хмельницької патологоанатомічної служби почалося … в Тернополі у 1966 році. Саме тоді Михайло Андрєєв закінчив навчання у вузі. Він один з 250 випускників обрав незвичний фах – патологоанатома. «Усі хотіли бути хірургами, гінекологами, терапевтами. Я ж, починаючи з другого курсу, займався науковою роботою на кафедрі патологічної анатомії, - пояснює Михайло Дмитрович. – Мої наукові праці публікувалися в різних виданнях, я виступав із доповідями на всесоюзних та республіканських наукових конференціях. І мене, вчорашнього студента запросили на посаду завідуючого патологоанатомічним відділенням обласної лікарні». Щоправда, відділення тоді мало у своєму складі лише лікаря (одночасно – завідуючого), лаборанта та двох санітарів. Відділення на той час досліджувало операційний матеріал 835 хворих, виконувало 2 450 гістологічних досліджень. Вже через три місяці роботи Михайло Дмитрович став головним патологоанатомом області. І протягом десяти років він був наймолодшим серед колег з інших областей, наймолодшим членом президії Українського товариства патологоанатомів, а згодом – і всесоюзного.
В Міністерстві охорони здоров’я Союзу та України звернули увагу на роботу Хмельницького патологоанатомічного відділення. І на початку 70-х років виникла думка про створення самостійної патологоанатомічної служби. Для цього потрібно було підготувати базу, зокрема, спеціальні приміщення. І в області підтримали ідею Михайла Андрєєва про будівництво корпусу, який не вписувався у типові проекти. Підтримав це починання і Держбуд. «У 1975-77 роках проектували наш корпус, – розповідає Михайло Дмитрович. – Я об’їхав багато українських міст, вибрав кращі варіанти і взяв активну участь у проектуванні цієї будівлі». І 1983 року на засіданні колегії Міністерства охорони здоров’я СРСР прийняли рішення створити 5 патологоанатомічних бюро: два – в Росії, два республіканських – в Прибалтиці та одне, обласне – в Україні, в Хмельницькому. А через десять років, у грудні 1994 року, на базі цього бюро створили перший та єдиний в Україні Державний патологоанатомічний центр. Це була головна установа патологоанатомічної служби України. А Михайла Андрєєва призначили головним патологоанатомом України.
Власне, хмельницька патологоанатомічна служба завжди стояла на чолі нових технологій. Ще в радянські часи Хмельницький став школою передового досвіду СРСР. У 1995 році тут працювало 77 лікарів. Через десятиріччя в Хмельницькому, вперше в Західному регіоні, впровадили імуногістохімічні дослідження. Хоч за часи економічного спаду в країні зменшили фінансування служби, пройшли значні кадрові скорочення, все одно обласна патологоанатомічна служба – найкраща в державі. Сьогодні тут працює всього сорок лікарів. Кожен з них обсяг робіт виконує на 354 відсотки. За рік тут роблять діагностичних досліджень для 49 тисячі хворих, 162 421 гістологічне дослідження, застосовуються 50 гістохімічних методик. Це єдина в Україні патологоанатомічна установа, де відповідь на досліджуваний операційний та біопсійний матеріал видається не через 5-6 діб (як це передбачено нормативами), а через одну-дві доби. І це при тому, що обладнання, з яким працюють фахівці, потрібно було списати вже п’ять разів. А за останні три роки на технологічне обладнання гроші не виділяли взагалі, незважаючи на численні аргументовані звернення обласного управління охорони здоров’я в Міністерство охорони здоров’я України і до міністра.