ye-logo.v1.2
23 Листопада, 2020

Хобі - це захоплення чи діагноз?

Суспільство 3706
В колекції Наталі віяла на будь-який смак.В колекції Руслана є досить рідкісні експонати запальничок.Одна з найцінніших упаковок Дениса - його ровесниця (на фото -  в руках).У колекції Оксани є парфуми з запахом... лайна!
В колекції Наталі віяла на будь-який смак.. Фото: Дмитра Скрипника

Відомо, що хобі не лише допомагають відволіктися від сірих буднів та зняти стрес, а й приносять задоволення.

 Хто захоплюється спортом, хто днює й ночує за моніторами своїх комп'ютерів, розкладаючи пасьянси чи воюючи з монстрами та зомбі, хто займається кулінарією, хто рукоділлям...
Але є люди з досить незвичними захопленнями. Як от хмельничанка, назвемо її Ніна, в душі якої живе одна, але дуже велика любов - любов до троллінгу (по-простому - дражніння).

Найулюбленіша розвага Ніни - троллінг у громадському транспорті. «Сідаю, зазвичай, біля вікна, - розповідає дівчина. - Отож, якщо сусід по сидінню мені підходить, починається вистава. Приблизно за 30 секунд до зупинки повертаюся до нього, злегка підводжуся і чемно запитую: «Ви виходите?». Людина, звичайно ж, підводиться, пропускаючи мене. Я ж у цей час відвертаюся і пильно вдивляюся у вікно.
Перед наступною зупинкою - те ж саме. Зазвичай, після третього разу люди мовчки пересідають на інше сидіння.
Особливо приколює, коли біля тебе сидить хтось з купою пакетів. Поки людина підведеться з ними, поки повитягує з-під сидіння… А ще обожнюю тих, хто розмовляючи по мобільному, волає на весь тролейбус: «Ти завтра їдеш у село?!». «А я встала в шість ранку, постірала, наварила борщу і голубців»! Вони встають, переривають важливу розмову… Кайф!

Парфумерія… Це не тільки гарний запах
До такого життя хмельничанка Оксана докотилася не зразу. Хоча, за її словами, вона мала схильність до цього - у бабусі-вчительки було багато парфумів. Радянських, якісних. «Вже зараз, дістаючи ті флакончики, які так відрізняються від нинішніх стандартних пляшок, - каже дівчина, - і вдихаючи божественний аромат «Юрмали3», «Інтриги №1», «Реноме», які коштували не більше 25 карбованців, диву даюся. Адже вони - один в один - визнані французькі шедеври - «Чорна магія», «Містерія Роша» та «Тубероза Гарденія Есті Лаудер». Нині купити їх може не кожен: за 15 мілілітрів вінтажної (перші випуски аромату) «Чорної магії» треба викласти 2799 гривень. Стомілілітровий флакон «Туберози гарденії» коштує понад 3 тисяч. Однак придбати цей рідкісний парфум можна хіба що на Лондонському аукціоні. А мілілітр вінтажної, уже давно знятої з виробництва, «Містерії», у таких же парфманіяків можна придбати за 55 гривень. І я купувала. До речі, це не межа, за мілілітр вінтажної «Кліма», вартістю у 255 гривень, парфманіяки (і я також) стоять у черзі.
Свою власну колекцію я почала збирати, як тільки почала заробляти самостійно. У мене завжди було не менше десяти ароматів (звичайно ж, дешевих). В основному це була недорога «Ескада». Грошей ставало більше, більшало парфумів. Взагалі, дай мені волю, я би купувала парфумерію тоннами! До речі, мас-маркет (більшість з того, що продається в наших парфумерних магазинах) зараз уже не визнаю. Ці аромати досить прості й монотонні, швидко приїдаються і продаються тільки у великих флаконах.
Так я добралася до селективів (незвичні аромати, які випускаються невеликим тиражем). І нехай вони коштують чимало, але краса аромату компенсує будь-які витрати. Так у мене з’явились «Том Форд Табак-ваніль», «Артізан Полювання на метеликів», «Клінік Ароматік Еліксир», «Серж Лютанс Саррацин», який перших десять хвилин злегка віддає… лайном (такі аромати називаються індольними), а потім з’являється така краса!
До недавнього часу своє захоплення я вважала нав’язливою ідеєю, ледь не психічним відхиленням, доки не познайомилася з товаришами «по щастю». І виявилося, що є люди, колекції яких набагато перевищують мою. І що познайомитися з рідкісним парфумом можна не лише, купивши цілий флакон на англійському аукціоні, а просто взявши участь в «розпиві», коли дорогі парфуми розливають у ємкості від мілілітра і до...
І тепер, я, як справжній парфманіяк, тримаю «ніс по вітру»: ловлю незвичні аромати, з легкістю «беру слід» і навіть у натовпі можу вирахувати, хто ж це так гарно пахне.

Етикетки на одязі: практична річ чи предмет пристрасті?

Про те, що сьогодні етикетка - це щось більше, ніж просто інформаційний листок або цінник, свідчить вже той факт, що багато споживачів навіть збирають цілі колекції, які складаються з багатьох сотень екземплярів, а виробники давно вже перетворили цю утилітарну, в принципі, річ на справжній витвір мистецтва. Хмельничанка Тетяна Новак захоплюється колекціонуванням незвичних етикеток від одягу не один рік. В її “арсеналі” вже понад 200 екземплярів не лише з ламінованого паперу та картону, але й із тканини, шкіри, джинсу і навіть хутра. “Можливо це й несерйозно в порівнянні з традиційними предметами колекціонування, однак збираю я саме етикетки від одягу, - каже Тетяна. - Моє захоплення розпочалося шість років тому. Я працювала дизайнером в одній фірмі з виготовлення етикеток і там ми збирали різні зразки цієї продукції. Якось поступово також захопилася цією справою і навіть після того, як змінила місце роботи, інтерес до колекціонування не пропав. Мої “скарби” постійно поповнюються новими екземплярами. Їх мені приносять і друзі, і знайомі. Особливо цікаві етикетки від фірмового одягу. Власне, з них і починалася колекція. Вони виглядають просто приголомшливо в порівнянні з тим, що є в нас. Етикеток власного виробництва в моїй колекції немає, але мені неодноразово доводилося їх бачити на одязі, який продається. Загалом, до мого альбому колекціонера потрапляють стильні, красиві й незвичні ярлики та бірки”.

«Щоб колекціонувати запальнички, не обов'язково бути курцем!»

Запальнички - це нескінченність стилів і дизайну, тому й не дивно, що вони стали об'єктом колекціонування. 31-річний Руслан Нагорний уже декілька років збирає цих «побратимів» сірників. Має їх уже понад 50 штук. “Я хотів не просто збирати будь-що, а речі, які б щось означали, - каже колекціонер. - Вогонь став звичним і повсякденним атрибутом нашого життя. Маючи можливість повсюдно купити простеньку пластмасову запальничку, легко забути про колосальну винахідливість і дива дизайну, якими володіє цей маленький предмет. Висікти полум'я із старовинної запальнички в срібному або емалевому корпусі - це все одно, що викликати джина з лампи й відчути себе Прометеєм. У моїй колекції багато цікавих зразків. Є навіть запальнички радянських часів. Починав із простих дешевих, потім почав “перебирати харчами” і тепер мене цікавлять лише ексклюзивні та незвичні запальнички. За своїми експонатами «полюю» скрізь, де буваю. Зайду, до прикладу, до знайомого, побачу гарну запальничку і питаю: «Тобі це треба?». Якщо ні, то прошу для колекції. Зберігаю свої експонати в звичайній картонній коробці. Деякими час від часу користуюся, потім заправляю їх і знову кладу на місце. Скільки грошей на них витратив - не рахував. Можу сказати, що найдорожча моя запальничка коштує 100 гривень, але друзі дарують і коштовніші зразки. Часто мені приносять зламані запальнички, тоді я їх ремонтую і відправляю у свій «сейф». Важливо, що, для того, аби почати колекціонувати запальнички, не обов'язково бути курцем. Єдине, про що не слід забувати, що колекціонування, як і куріння, може перерости в звичку».

Приємні шкідливі звички
Офіційно захоплення 24-річного Дениса Вітвіцького називається «Ніковіля» і займаються ним у світі тисячі людей, які мають справжні шедеври табачної промисловості. По-народному це просто колекціонування упаковок від цигарок. Денис займається цим усього півтора року, але вже має майже сотню унікальних цигаркових упаковок. Кілька експонатів у його колекції особливо цінні, адже подаровані чи передані друзями з-за кордону, упаковки, яких немає у вільному продажі на території України. «Цінною для мене є кілька упаковок із Канади, Сполучених Штатів, Італії та Молдови, які друзі чи їхні родичі передавали спеціально, знаючи про моє захоплення – каже Денис, демонструючи унікальні упаковки із складною конструкцією чи оригінальними малюнками.
Є в його дивовижній колекції й тематичні пачки: ті, що присвячені футболу, космосу, окремим людям та подіям. Є також цигаркові упаковки для тих, хто любить сучасне мистецтво і музику. Інші упаковки – це витвори сучасних художників-урбаністів.
Сам Денис палить уже кілька років і спробував на смак більшість цигарок зі своєї колекції, а окремі запаковані ще й досі. Попереджувальні знаки щодо згубності паління колекціонера не зупиняють. Теперішня його слабкість – це сигари. Тепер друзі дарують йому дорогі кубинські і дешевші, з інших країн. Хлопець зізнається, що його колекція – це, швидше, колекція вражень і ароматів, ніж самих упаковок, адже цигарки у нього є і з кавовим ароматом і з рідкісними прянощами та спеціями.
До речі, найбільшу кількість цигаркових упаковок зібрав італійський колекціонер: понад 100 тисяч пачок.

Японські та китайські віяла: вишукані атрибути інтер’єру
Хмельничанка Наталя Сіліна збирає віяла, які є неодмінним атрибутом культури Сходу. Захопилася вона цією ідеєю років сім тому, коли їй подарували блакитне віяло із зображенням природи. Тепер Наталя купує їх, іноді — в подарунок іншим.
Зараз у її колекції кілька десятків предметів різноманітних розмірів, забарвлень та матеріалів виготовлення: яскраві та стримані, шовкові та дерев’яні, з квітами, драконами, ієрогліфами... Найменше віяло завдовжки у 10 см, найбільше — близько метра.
“Мені подобається кожне віяло по-своєму. Серед найулюбленіших можна виділити жовте віяло з чорно-зеленими лелеками, яке чоловік подарував мені на річницю весілля”, - розповідає Наталя. Своїми віялами Наталя прикрашає квартиру, шкодує користуватися ними за призначенням.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую