«Коли вам ставлять смертельний діагноз, не впадайте у відчай»

 Як правильно назвати свою силу: чи то дар, чи просто подарунок, Галина Іванівна не знає. Але дуже довго знайомі та співробітники знали її лише як жінку, яка досить непогано ворожить на картах. До речі, цьому її теж ніхто не вчив, - просто якось побачила, як якась жіночка ворожила на автовокзалі, і те ж саме зробила, розважаючи гостей, які прийшли до неї на день народження. Так само, як і та ворожка, розклала карти, і почала «віщувати» - казати те, що прийде в голову. Яке ж було здивування, коли через тиждень гості по одному почали просити: «Галю, а поворожи ще. В мене все, що ти казала, збулося!».

Отак би й ворожила далі, але якось прийшла до неї старенька бабця і попросила поворожити. «Така стара, нащо воно їй», - подумала Галина, розкладаючи карти. «Що, - каже бабця, - думаєш, така стара, нащо мені те ворожіння? А я тебе давно шукаю. Ти чому людям не помагаєш?». «Та я ж не вмію, я навіть молитов не знаю». «Я дам тобі молитву, - сказала бабуся, - вона ключ від усіх молитов. З нею ти зможеш усе. Але поклянися, що ніколи не використаєш її на зло і передаси тільки тому, в кому будеш упевнена, як у самій собі».
«Так що я знаю дуже багато, і можу зробити таке, що не відроблять роками, - каже Галина Іванівна, - але не зроблю ніколи, бо дала клятву. Але цікаво те, що майже одразу після бабусі привозять до мене чотирирічного хлопчика. Дитина була при смерті і ледь дихала. Люди пояснили, що вже не один день йдуть від села до села і шукають, хто б міг допомогти. «Та я лише на картах ворожу, - кажу, - і то з мене ворожку зробили. Йдіть до лікарні!». А люди такі настирні - ні в яку! Кажуть: «Ми вже всюди були».
А дитина вже пожовкла і ледь дихає. Беру віск, почала гріти, взяла молитву, яку дала бабуся… І тут сталося диво! В голові з’явилися якісь молитви, про які я навіть не чула, потім почала виливати віск. Причому, роблю все так, ніби робила до цього сотні разів, читаю якісь молитви… Бачу, з дитини почала сходити жовтизна… З’явився рум’янець… А потім дитина сіла…
Якби мені хтось таке розповів, не повірила б ніколи».
«І професійні лікарі можуть помилятися»
З того часу люди йдуть до Галини Іванівни, як по свячену воду. І нерідко вона, всупереч офіційній медицині, ставить свій діагноз. І саме він виявляється точним. Скільки разів до неї приходили хворі з діагнозом «рак», але, як стверджує сама знахарка: і професійні лікарі можуть помилятися. І коли карти показують «обман при казенному домі», людина може бути впевнена на сто відсотків - діагноз був поставлений неправильно.
«Нерідко приходять люди у страшенному розпачі. Як от молода жінка, якій поставили діагноз розсіяний склероз, - каже цілителька. - Її привезли, а вона вже морально знищена: дивиться в землю, її всю трусить, говорить тихо-тихо. Словом, поставила на собі хрест. Спочатку подивилася, чи є в неї ця хвороба. Карти показали «обман при казенному домі», тобто, неправильний діагноз. Кажу: «Не бачу у вас невиліковної хвороби. Зараз відмовлю, побачите, що буде». Відмовила, ще займаюся її батьком, а вона: «А я небо бачу! Боже, який світ ясний!». І розплакалася. Кажу: «Воно таке й було, просто ти вже себе поховала».
А, насправді, в неї був нервовий зрив плюс - додалася порча. Бо без порчі такого стану бути не могло. Як виявилося, жінка була із забезпеченої родини, мала гарну роботу, прекрасного чоловіка. От людям це й не давало спокою. А вона вже й з роботи звільнилася. Словом, я їй тричі відмовила, і вона пішла на роботу.
До речі, найчастіше, розсіяний склероз - це не хвороба, а порча на рід. І я таким людям допомагаю, але оскільки порча дуже сильна, повністю вона не відходить, тож знімати її треба два-три рази на рік.
Але ж як приємно, коли допомагаєш людині, і вона оживає у тебе на очах!
Або ще випадок. Привезли хлопчика, йому вже шостий рік, а він не розмовляє. Знає тільки пару слів: «Мама», «тато», «дай», «на». А наступного року йому йти до школи. «Чого мовчиш?», - питаю. А він лише головою хитає. Відмовила раз, другий, а на третій як почав говорити - не зупиниш! Хочу сказати, що найчастіше таке буває, коли дитина налякається. І дуже часто тому виною самі батьки, які зараз стали чомусь дуже нервовими і свою злість зганяють на дітях.
А скільки в мене було людей з депресією, які світ бачили тільки в чорних фарбах, і які безрезультатно лікувалися роками! Але офіційна медицина тут безсила, бо це не хвороба, і допомогти може тільки знахар. Можете спробувати допомогти собі самі. Правда, це ненадовго. Коли вам стає важко на душі, сядьте зручно і дев’ять разів повторіть «Отче наш». Повірте, вам одразу стане легше. Те ж саме зробіть, коли не можете заснути.
Буває таке, що сама допомогти не можу, але підкажу, як рятуватися, і де. Нещодавно привозять дитину, а їй всього місяць. Кажуть, що вже тиждень не спить, кричить день і ніч. Були в лікарні, і там не знають, що робити. Але ж дитина не може безпричинно плакати!
Покачала яйця, вилила на віск. Але коли качала, на грудях відчула дві гульки, які рухалися під пальцями. Кажу: «Вам треба до травматолога. Скажіть йому, що там два переломи ключиці!». Повезли дитину до лікаря, сказали про зламану ключицю… Той помацав і здивувався: «А як ви знаєте?!». «А нам бабка сказала…».
Виявилося, що ключицю дитині зламали в лікарні, коли ставили катетер. А потім усі лікарі дивилися, і жоден нічого не побачив.
У мене були люди, які роками лікували серце, мігрені, хворий шлунок… Нерідко вже з інвалідністю... Усе це знімалося за один-два рази. А виною всьому нерви. Адже нерідко після нервового перевантаження страждає найслабший орган: серце, нирки, голова…
І я завжди кажу, можу допомогти, чи ні. Бо немає такої людини, яка може допомогти усім.

Найсильніша молитва - «Отче наш»
До Галина Іванівни приходять не лише з хворобами. Вона і порчу зніме, і порадить, як краще вчинити у тому чи іншому випадку. Коли ми з нею спілкувалися, прийшла жінка із запитанням, чи можна зрубати бузину, що росте навколо будинку. На що знахарка сказала, що бузина біля хати - це не страшно. А от березу та вічнозелені дерева біля дому садити не можна. Коли дерево стане вище будинку, у ньому хтось помре.
«Люди бояться бузини, кажуть, що якщо зрубати, може статися біда, - каже Галина Іванівна. - Справді, рубати її не бажано, але якщо дуже потрібно, то робіть це лише у п’ятницю.
Насправді, бузина - це лікувальна рослина. До того ж, відганяє злих духів. У нас у селі був такий випадок. Одна жінка розповідала, що як тільки засне, до неї приходить Панич (нечисть у вигляді людини) і тягне танцювати. І так усю ніч витанцьовував з нею, що на ранок жінка не могла піднятися з ліжка. Вона була така налякана, що боялася лягати спати. Якось не спала, молилася, просила у Бога допомоги. І от із дзеркала, що висіло на стіні, виплила фігура в білому. «Що, доню, не спиш?», - запитав незнайомець. «Не можу спати ні вдень, ні вночі. Панич не дає». «В тебе в рові росте бузина, розкидай листочки кругом хати і будеш спати спокійно». Так і сталося, тож не спішіть вирубувати бузину, яка росте у вас біля хати.
А ще в будь-якому випадку не забувайте про молитви. Допомогти може будь-яка, головне - читати її від душі і не думати в цей час про сторонні речі. «Забудьте про все, і нехай звернення до Бога буде щирим, - каже Галина Іванівна. - Але найсильніша - «Отче наш» - це єдина молитва, яку залишив Ісус Христос. Всі інші - написані людьми».