Гаряча тема:
- Війна
Гурт “Ладовиці”: 20 років на сторожі пісенних традицій Поділля Унікальний фольклорний гурт
Минулого року молодіжний фольклорний гурт “Ладовиці” відсвяткував 20-річчя.
Засновником та незмінним керівником ансамблю усі ці роки є Ірина Телюх. Родом з Херсонщини, у наше місто вона приїхала разом із чоловіком після закінчення Київського інституту культури і влаштувалася на роботу у школу мистецтв. Вже через кілька місяців за її ініціативою у школі відкрилося фольклорне відділення, і виник ансамбль.
“Назва виникла спонтанно, - згадує пані Ірина. - Мені завжди подобалося слово Лада (древньослов’янська богиня любові і краси). Дивлюся, як мої діти одягають віночки і вишиті сорочки, такі юні, милі. І думаю: так вони ж ладовиці — служки радості, злагоди, добра, любові”.
Із своїми першими випускниками Ірина Телюх досі підтримує тісні зв’язки, вони часто навідують її та підтримують. Є навіть ідея зібратися старим складом і заспівати.
“Коли їх випускала, дуже сумувала, думала: як я без них буду. А потім прийшли нові діти, такі ж хороші і талановиті”, - каже пані Ірина.
У планах — нові експедиції та фестивалі
Зараз у “Ладовицях” 25 учасників віком від п’яти до 25 років. Особливість гурту - це відтворення стародавніх співочих традицій Наддністрянського Поділля. Вже 20 років вони проводять етнографічні дослідження на теренах Хмельниччини і областей, які прилягають до Дністра, де збирають пісні, обряди та традиції.
“Головне наше завдання — збір, розшифровка та реконструкція традиційного співу у такому вигляді, яким він був у давнину, без обробки та прикрашання. Хранителів цих традицій залишилося дуже мало”, - пояснює мисткиня.
Цього літа “Ладовиці” планують нові експедиції вздовж Дністра, від села Врублівці до Сокола і далі у бік Збруча. Також колектив збирається на численні фестивалі та обрядові свята, де проводитимуть реконструкцію гаївок, жнив, весільних та інших обрядів.
Незабаром з’явиться диск із колядками, щедрівками, псалмами під назвою “А Божая мати по світу ходила”. Це вже друга пісенна збірка. Перша — “Бакота” — вийшла у 2001 році.
“Хотілось би записати усі цикли обрядових пісень: світські, козацькі, чумацькі, купальські та багато інших. Є що співати та записувати, були б кошти”, - каже пані Ірина.
Таких колективів, які не лише займаються автентичним співом, а й проводять етнографічні експедиції, збирають та зберігають цінну і рідкісну інформацію, залишилися одиниці не лише на Хмельниччині, а й в Україні загалом. Серед них “Божиці” (Київ) та “Древо” (Полтавська область).
“Ми переносимося у минуле”
Яким чином відбувається дослідницька та творча робота гурту, розповідає Ірина Волошина, яка у “Ладовицях” вже шість років: “Перед нами, учасниками гурту, лежить великий пласт роботи: поїхати у село, зустрітися із місцевими жителями - переважно, дідусями та бабусями, налаштувати їх на потрібну хвилю розмови так, щоб вони захотіли нам розказати про свої долі, про спогади молодості, про побут, більше того - заспівати. Потім із цими записами ми їдемо додому”.
У центрі естетичного виховання учнівської молоді, на базі якого колектив працює вже 11 років, починається процес розшифровки зібраних матеріалів. Причому обов’язковою умовою є збереження усіх особливостей подачі (діалектизмів, варіантності мелодії). Далі учасники гурту розучують пісні.
“Дуже допомагає психологічний настрій, який нам передали ці жіночки в селі. Перед очима прямо постає картинка, нібито ми переносимось назад у часі. І тоді шедевр знову оживає. Це і є нашою головною метою - не дати традиційній культурі померти. Зараз, у добу глобалізації, дуже важливим є не втратити усвідомлення приналежності себе до народу, більше того - пишатися тим, що ми — українці”, - каже учасниця гурту.
У скрутній ситуації
На думку Ірини Волошиної, титанічній роботі, яку проводить керівник гурту Ірина Телюх, потрібно усіляко сприяти, морально і матеріально, адже все базується на голому ентузіазмі.
Однак зараз ансамбль “Ладовиці” опинився у скрутному становищі. Із великого класу у Хмельницькому державному центрі естетичного виховання учнівської молоді його переселили у маленьку кімнатку. У класі був влаштований етнографічний музей (писанки, ляльки, посуд, величезна скриня народних костюмів) та велика бібліотека етнографічної, духовної літератури, яку зібрала Ірина Телюх. Тепер цю цінну колекцію просто немає куди подіти.
“Тут у нас був музей, база для зустрічей, спілкування. У музеї ми знімали передачі, проводили лекції та народознавчі студії, - розповідає керівник ансамблю. - Восени буде новий набір, прийде багато дітей. Ми і у великому класі не вміщаємося, коли всі збираються, а тут взагалі немає чим дихати”.
На жаль, на численні прохання Ірини Телюх дати окреме приміщення для етнографічного музею, експонати якого вона сама зібрала під час експедицій, ніхто не відгукується.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: