ye-logo.v1.2

Наталя Фаліон: «Я є авангардом та локомотивом «Лісапєтного батальйону»

Суспільство 11414
zolotapektoral.at.ua, vk.com та Дмитра Скрипника
Фото: zolotapektoral.at.ua, vk.com та Дмитра Скрипника

«Бабине літо», «Забава», «Лісапєтний батальйон»… І об’єднує всі ці жіночі творчі колективи одна єдина людина - уродженка села П'ятничани Чемеровецького району Наталя Фаліон, більше відома в народі як “баба на баяні”.

 Співачка стала популярною завдяки своїй невичерпній енергетиці й ексцентричності. Наталя Іванівна - і швець, і жнець, і на дуді… Сама пише пісні, акомпанує, виступає солісткою, організовує гастролі й очолює музичну школу в Скалі-Подільській, що на Тернопільщині. А нещодавно її “Лісапєтний батальйон” став мільйонером, здобувши перемогу в співочому телевізійному шоу «Україна має талант-5». «Подільські голосисті молодиці» підкорили глядачів зі всієї України, судей-експертів та творчий колектив каналу СТБ. Наша сьогоднішня героїня із боєм подолала всі етапи телевізійного шоу, впевнено крокуючи до своєї благородної мети - здобути перемогу в проекті, щоб на виграні кошти побудувати в рідному селі церкву.

«Вчилася з Поплавським та співала у Верховній Раді»

- У моїй родині всі співали й співають. Дядько все життя пропрацював завклубом у П’ятничанах, і я змалечку ходила туди співати. Потім закінчила Київський інститут культури, в якому, до речі, навчалася в одній групі з Михайлом Поплавським. Згодом вийшла заміж за військового та виїхала до Латвії, де 11 років працювала завучем із виховної роботи в гімназії. Але пізніше ми повернулися на Батьківщину. Якось так склалося, що все моє життя пов’язане із піснею та музикою. Я - людина села, і вся моя творчість присвячена саме селу, людям, із якими я живу, працюю.

- Творчі колективи під Вашим чуйним керівництвом народжуються, як гриби в дощ. Розкажіть про їхнє виникнення?
- “Бабине літо” я створила ще в 1991 році, а вже в 93-ому ми отримали звання народного. За цей час ми не змінили ні стилю, ні складу. Що ж до “Забави”, то більшість учасників колективу – вчителі музичної школи зі Скали-Подільської. Репертуар та формат цього гурту істотно відрізняється від “Бабиного літа”. Він виступає зі своїм музичним супроводом. У нас є і скрипка, і баян, і контрабас. “Забава” – рухлива, молода та експериментальна. “Бабине літо” ж — це мудрість, досвід та “натур-продукт, живий звук”. А «Лісапєтний батальйон» поєднує в собі всі ці якості. Вирішивши взяти участь у проекті «Україна має талант» я зрозуміла, що не можу нікого зі своїх підопічних образити. Тому й виникла ідея об’єднати ці два дітища.

- Після участі у такому гучному шоу кількість Ваших прихильників зросла?
- Ще до «Україна має талант» моїх “бабів” часто кликали на свої ювілеї поважні люди в Києві та області. Якби ви бачили, скільки тисяч людей нас слухало на Майдані! Усі на мобільники нас знімали. Були ми й на прийомі в Маріїнському палаці. Але найбільше запам'ятався виступ у Верховній Раді. Вийшли на трибуну з баяном і лісапєтом. Я тоді думала: яке то щастя, що за трибуну цю тримаюся! Такий розкручений ансамбль, як “Бабине літо”, зберігає в своєму арсеналі чимало народних хітів та мюзиклів. Їх співають і слухають не лише від Карпат до Чернігова, а й у Москві та Польщі, куди ми неодноразово їздили на гастролі. Але після шоу на нас посипалося стільки запрошень, що нам і не снилося!

- Що конкретно Вам пропонували?
- Найцікавіші пропозиції ми отримали від телеканалу СТБ. Наразі вирішується питання із нашою участю у популярному кулінарному шоу «Майстер-шеф». Тобто, мені ще потрібно визначитися, хто з моїх підопічних візьме на себе цю почесну місію. Звісно, охопити все неможливо. Головне нині не втратити форму й правильно розставити пріоритети. Ми не будемо спочивати на лаврах перемоги, працюватимемо доти, доки зможемо. Адже в нас не так вже й багато часу залишилося. Було б нам по 20-30 років, яка була б перспектива… Я всім молодим фіналістам проекту казала: «Пам’ятайте діти, що у вас буде ще не один мільйон, бо попереду усе життя!».

«За «Лісапєтний батальйон» голосувала вся Україна»

- Як вважаєте, що привело Вас до перемоги?
- Участь у проекті такого рівня – це дуже почесно й відповідально. І, звісно, страх у нас був присутній від першого до останнього дня нашого перебування на проекті. Ноги постійно трусилися. Страх, що на тебе дивитимуться мільйони людей, і ти не маєш права їх розчаровувати. Я не знаю, що нам допомогло перемогти. Чесно кажучи, ми до останнього не вірили в це. Можливо, то була Божа ласка. Не останню роль тут відіграла й підтримка людей, які за нас вболівали й голосували. Наш приклад доводить: якщо не покладаючи рук працювати й вкладати душу в те, що ти робиш, якщо мати чітку мету й наполегливо до неї йти – це не мине не поміченим. На початку проекту я гадала, що за нас голосуватимуть Тернопільщина, Хмельниччина та Вінниччина. Але нас підтримав увесь український народ – Донбас, Закарпаття, Буковина, Черкащина, Кіровоградщина, Крим. Це означає, що те зерно, яке закладено в кожного з нас, любов до простого, істинного, щирого, проросло в душах глядачів. Ми майже всі родом із села. А там живуть люди, які ще не втратили своїх звичаїв та традицій, які щодня вітаються одне з одним, які здатні відчувати чужий біль і чужу радість. Наша творчість своєрідна, ми веселі й любимо пожартувати над людськими недоліками. Адже нічого не вартий той народ, який не вміє посміятися над собою. І нас зрозуміли! Ми обрали свій шлях давно, зробивши це інтуїтивно. Виявляється, не помилилися.

- Свій виграш витратите лише на будівництво храму?
- Звісно. Ми про це неодноразово заявляли. Під майбутню церкву вже навіть закладено фундамент. Найближчими днями закупимо цеглу, винаймемо майстрів. Повірте, до осені в П’ятничанах церква стоятиме!

- Знаємо, що ви й досі виступаєте зі своїм стареньким баяном. Можливо, плануєте його замінити?
- Ви знаєте, що є такі люди, які думають про мій баян. У нас прекрасне хмельницьке земляцтво. Як дізналися, що ми в Києві, приїжджали до нас через день. Наразі, вони шукають нам баян і обіцяють його подарувати. І я їм дуже вдячна за це. Мабуть, кращого, дружнішого, земляцтва не знайдеш більше ніде в Україні. Я пишаюся тим, що з Хмельниччини родом!

«Кондратюк - справедливий, Слава - привітна, а Яма – чуйний»

- Хто працював над постановкою ваших номерів для «Україна має талант»?
- Ми були вражені тим, яка кількість людей та техніки задіяні у роботі над шоу. Це така професійна й дружна команда. Всі дуже доброзичливо налаштовані. Ми з перших ефірів відчували, що нас полюбили. Костянтин Томільченко – це взагалі самородок, справжній генератор цікавих ідей. Його корективи завжди доречні. Одне задоволення з ним працювати.

- Із суддів проекту хто Вам найбільше імпонує?
- Ви знаєте, всі вони дуже гарні та щирі люди, у кожного є свої переваги. Ігор Кондратюк - дуже розумний, відвертий та справедливий. Слава Фролова - завжди привітна, усміхнена, весела та цікава. Вона навіть чимось на нас схожа. Від неї завжди йде такий позитив, що це навіть передається учасникам. Влад Яма - ніжний, чуйний, м’який та коректний. Ми раді, що нам життя подарувало шанс познайомитися із цією трійцею.

- Якісь труднощі були на шляху до перемоги?
- Єдиною перепоною, напевно, стала велика кількість учасників. Ми не влізали в один автобус, тому ці постійні переїзди були трохи виснажливими. Лише на дорогу ми витратили 10 тисяч гривень!

«Я завжди була королевою, а тепер стала національною героїнею»

- «Лісапєтний батальйон» - це 12 жінок. Часто сваритеся?
- Якщо конфлікти є нормою для багатьох творчих колективів, то у нас надзвичайна психологічна сумісність, ми ще жодного разу не посварилися. Іноді мені здається, що ми одна велика дружня сім’я. Мої баби – це звичайні українські молодиці, гарні господині, вони все вміють. І заспівати, і станцювати, і сорочку вишити. Наразі наша Марійка вишиває мені нову сорочку, яку я планую одягнути на 20-річчя колективу «Бабине літо», котре відбудеться вже 16 червня в П'ятничанах, у Чемеровецькому районі. Я ж є авангардом та локомотивом «Лісапєтного батальйону», тому й виглядати маю відповідно. І так завжди була королевою, а тепер взагалі стала національною героїнею.

- Всі свої пісні самі пишете?
- Так, пісні постійно народжуються в моїй голові. От іду дорогою, побачила козу, поки дійшла додому - написала пісню. Так сталося і на передачі “Мелодія двох сердець”. На дверях нашої гримерки хтось заради “приколу” причепив табличку “Секс-бомби”. У результаті народилася пісня з однойменною назвою. Крім своїх, я також використовую й пісні сина Сергія. До речі, всі троє дітей пішли моєю стежиною - працюють у Києві в царині шоу-бізнесу і вже подарували мені двох онуків.

- Надалі Ви яким складом плануєте виступати? Який із трьох колективів просуватимете?
- Гадаю, що «під сонцем» знайдеться місце і для «Бабиного літа», і для «Забави», і для «Лісапєтного батальйону». Раніше я мала два дітища, а відтепер - три! Тобто, я така велика баба, що мені одного мало.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую