ye-logo.v1.2
19 Листопада, 2019

“Він мене образив, але не пам’ятаю, як” ...

Лариса ШАНДОВСЬКА Суспільство 1110

саме через це двоє хлопців майже годину вбивали 55-річного чоловіка

Зранку 9 травня в халупі безробітного Івана О. був виявлений труп 55-річного місцевого мешканця з ознаками насильницької смерті. Надворі, у хліві – калюжі крові, п’ять закривавлених уламків цегли, дві розбиті скляні пляшки, теж замащені кров’ю, дерев’яна палиця, уламки розбитих частин табуретки зі слідами крові. Стіни, підлога кімнати, кухні, коридор будинку залиті кров’ю, а її бризки були навіть на стелі. Напевно, такий самий вигляд мав і фасадний бік будівлі, але з нього уже хтось встиг поздирати штукатурку.

Незвані гості гірші за татарина
П’ятдесятип’ятирічний Федір С. вже не один рік вів бродячий спосіб життя – свого часу чоловіку не поталанило, і так склалося, що опинився він без родини і житла. Жив з того, що люди дадуть: тому город скопає, тому дрова наколе. Був тихий і спокійний, тому селяни жаліли його і завжди давали змогу заробити. От і того теплого весняного дня він, разом зі своєю колишньою співмешканкою, теж безробітною і безпритульною, зайшли до Івана – той завжди знав, де можна підзаробити. Справді, його далеким родичам потрібно було скопати город, і чоловіки подалися туди. А жінка, разом із 18-річним Степаном Д., який мав родину, але теж жив де прийдеться, вирушила на смітник, шукати металобрухт.
... Ввечері до Іванової хати підтягнулася компанія із трьох чоловік: його товариш і дві жінки – постійні друзі по чарці. За зароблені гроші Федір з Іваном купили випивки, сякої-такої закуски, гості теж не з порожніми руками прийшли.
Усі добре знали одне одного, тому “сиділи гарно”, по-домашньому. І от близько дев’ятої вечора припленталися гості – 18-річний Степан Д., який мав родину, але “любив свободу”, тому жив, де прийдеться, і 21-річний Василь М. Обидва хлопці, незважаючи на молодий вік, уже встигли побувати за гратами - за розбій. Обидвох звільнили умовно-достроково (Степан вийшов лише чотири місяці тому), але виправлятися навіть і не думали: були надзвичайно агресивними, тому селяни намагалися їх уникати.
... Прийшли гості з пляшкою самогону і кількома гривнями в кишені.
- На, піди ще купи горілки, - тицьнув Степан сім гривень одній із жінок, хоча стіл був заставлений пляшками.
- А цей чого розлігся? – кивнув він на немолодого чоловіка, який спав у іншій кімнаті. 55-річний Федір С. випив небагато, але для нього і цього було достатньо, і він пішов спати.
- Ану, вставай, бачиш, гості прийшли, – вхопив він за комір сонного дядька і потягнув до кімнати.
Чоловік хильнув кілька ковтків і знову пішов спати. А компанія, ще трохи посидівши, розповзлася по кімнатах. Залишилися Степан з Василем.
І тут Степан згадав, що дядько смертельно образив його. Як саме, пригадати не зміг, але “паскуді треба було відомстити”.
... Спочатку вдарив чоловіка взутою ногою в голову. Потім почав бити, куди попало. Той був такий п’яний, що навіть не захищався. З розбитого носа, з рота пішла кров, і Степан, схопивши жертву за комір піджака, потягнув у коридор.
На подвір’ї було більше місця, і до нього приєднався Василь. Чоловіка роздягли догола і били удвох, в основному, ногами. “Василь взяв порожню пляшку з-під пива і розбив об Федорову голову, – розповідає одна із жінок, яка прокинулася через галас, який зняли хлопці, – і тим, що залишилося в руках, почав різати голову Федора, який був повністю голий і хрипів. Степан стояв поруч і бив його ногами. Він зовсім не боронився, бо був дуже п’яний, та й, напевно, вже не міг підвестися.
Потім хлопці пішли, і я накрила Федора якимись ганчірками. А коли через якийсь час підійшла, він був уже мертвий”.

“Герої нашого часу”
“Він мене образив, – уже наступного дня розповідав слідчому Степан, - і я пішов до нього в іншу кімнату і стягнув його з ліжка. Двічі вдарив ногою в підборіддя. Потім взяв табуретку і з одного удару розламав її об дядькову голову.
Потім затягнули його в сарай і лишили там. Я вийшов, але чую, Васька кричить. Прибіг, а дядько з патиком у руках стоїть. Я одразу з ноги вдарив його у груди. А Васька почав добивати.
Потім витягнули його з сараю і затягнули до порогу будинку. Дядько знову почав підніматися і погрожувати нам, ну, і я його знову – ногою...”.
Під час слідства стосовно обидвох хлопців виникли сумніви щодо їхнього психічного стану на момент вчинення злочину, виходячи зі способу його здійснення, а також в їх неповноцінності, для чого потрібне було тривале обстеження у психіатричній установі.
Адже обидва розповідали про скоєне мало не із захопленням. “Я вхопив табуретку і з розмаху вдарив нею дядька по голові, – хвалився Степан. – Вона одразу ж розлетілася. Від удару він впав, а коли намагався підвестися, Васька з замахом бив його в голову, поціляючи в обличчя, по вухах.
... Коли на подвір’ї він зігнувся, я підскочив і з ноги вдарив його в підборіддя, і він впав”.
“Федір випив з нами 100 грамів і пішов спати, – розповідав Василь. – Ми ще посиділи, а потім Степан пішов у спальню і почав блювати на Федора. Потім стягнув з ліжка і почав бити.
... Я був взутий у черевики, і на вулиці підскочив до нього, і почав бити ногами по голові та в груди, якраз туди, де розташовані серце і легені... Після цього взяв пляшку і нею вдарив Федора, який піднімався. Пляшка розбилася, утворилася “розочка” і нею почав різати йому голову. Коли ми вже пішли, дядько піднявся і погрожував нам. Ну, ми і повернулися...”.

Добивали цеглиною
Степан Д. у 9-му класі за розбій потрапив до колонії, звідки був звільнений умовно-достроково чотири місяці тому. Там не раз різав собі вени, раз навіть вішався, але його встигли зняти (до речі, під час перебування у психіатричній лікарні теж робив демонстративну спробу покінчити життя самогубством).
Його подільник теж мав “гарну” біографію, і також недавно звільнився умовно-достроково. Розповідав, що у 6-річному віці йому на голову впала стіна, можливо, це і було причиною його неадекватних вчинків. До речі, Василь характеризувався вкрай негативно.
На запитання “Нащо ти бив Федора?” – він відповів: “Із солідарності з Степаном”.
Так само із солідарності і добивали чоловіка цеглиною у хліві.
Обидвох убивць психіатрична експертиза визнала осудними. А Хмельницький апеляційний суд визначив Степану Д. міру покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, Василю М. – 12 років.

З етичних причин імена всіх
учасників трагедії змінені.
Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую