ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2020

Несанкціонований смітник чи місця для екстремалів?!

Суспільство 1865 2

У Кам’янці-Подільському говорять про загарбання природної пам’ятки національного значення – Смотрицького каньйону

Спочатку мову про «чепе» з каньйоном, де почалося якесь масштабне будівництво, повели на інтернет-форумах. Їх завсідники звернулися до міського голови з листом-вимогою: пояснити, що насправді відбувається. Керівник громади на офіційному сайті міськради ситуацію розтлумачив. Прокоментував її в місцевих ЗМІ та запевнив, що жодного капітального будівництва рада не допустить, частину ж заповідної території – п’ять гектарів – справді за рішенням міськвиконкому від 22 травня 2009 року передано міжнародній громадській організації «Наша спадщина» для благоустрою та облаштування відпочинкової зони для мешканців міста. Зокрема, нині тут одночасно з благоустроєм розташувався молодіжний табір лідерства й здорового способу життя. Але про сьогодення – пізніше. Давайте спочатку зануримося в глибину тисячоліть… Паспорт пам’ятки «Каньйон річки Смотрич – унікальне природне утворення, яке яскраво ілюструє розвиток геологічних процесів протягом 420 мільйонів років. Каньйон та скельні виходи венду-силуру в районі міста Кам’янця-Подільського – стратиграфічна, палеонтологічна, геоморфологічна пам’ятка». (За інформацією Державної геологічної служби України). «Цінністю каньйону є біорізноманіття карнизів, берегів та прибережної зони. У древніх скелях закарбовані в камінь вимерлі в минулі епохи рослини й тварини, що послужило поштовхом до надання йому статусу пам'ятки природи загальнодержавного значення (Постанова РМ УРСР N139 від 21 березня 1984 року). Площа каньйону сягає 80 гектарів. Прилегла територія й самі скелі навіть при надмірному антропогенному пресі залишаються притулком для багатого генетичного банку рослинного і тваринного світу. За матеріалами інвентаризаційних досліджень фахівцями Інституту екології Карпат О.Кагало та Н.Скібіцькою на території пам'ятки виявлено 835 видів з 381 роду і 94 родини, з яких 23 види внесено до Червоної книги України». (За матеріалами НПП «Подільські Товтри»). У світі не так багато подібних пам’яток. Ще недавно цю унікальну територію (в межах заповідного міста) подавали на конкурс «Сім чудес України». Кількома роками раніше вели активну мову про внесення каньйону в список ЮНЕСКО. Заявку готував Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець” (НІАЗ). Згодом розмови про те стихли. Наразі заввідділом НІАЗу Лариса Рудюк повідомила, що подання доведеться заповнювати вдруге – вже за новими вимогами. А на це треба кошти. Якщо їх виділить міська рада, роботу буде завершено. Власне, міська рада має бути в цьому попереду, а не НІАЗ, вважають в установі, до того ж, пам’ятка не архітектурна, а природна, а цією категорією цінностей швидше має опікуватися Національний природний парк «Подільські Товтри». Дирекція парку – за кількадесят метрів від приміщення НІАЗу. «Хто ж може бути вищим за місцеву раду на її території? – риторично запитує заступник директора Юрій Боєв. – Яке рада рішення прийняла, таке й виконується. А якби ми побачили порушення, давно б били в дзвін». «У Смотрицького каньйону на території міста три господарі, – каже заступник міського голови Олег Демчук. Крім уже згаданих установ, він називає ще й комунальне підприємство «Кам’янецький парк», яке мало б наводити чистоту в долині річки, котра частково є й… вулицями міста. «Таку велику територію доглянути нікому не під силу, не вистачає людей, грошей, техніки, насправді каньйон сьогодні безхозний». У пошуках господарів У 2007 році було на 13-й сесії міської ради затвердили перспективну програму збереження та раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах міста Кам’янця-Подільського на 2007-2015 роки. Каньйон поділили на зони, в одних не можна навіть траву косити, в інших дозволяється рубати кущі-самосад та облаштовувати місця для культурного відпочинку громадян з дитячими, спортивними майданчиками, атракціонами. Важливим моментом програми є очищення від сміття та благоустрій території. Бо за роки каньйон перетворився на великий несанкціонований смітник. Жодні суботники не допомагали, хоч сміття на скелях часто збирали альпіністи, внизу – студенти. Влада взялася залучати до впорядкування цієї території інвесторів. Проте, пошуки не одразу увінчалися успіхом. «Під те, що сьогодні робиться в каньйоні, є солідна нормативно-правова база, – каже Олег Демчук. – Це й згадана програма, й стратегічний план економічного розвитку міста, і комплексна програма з розвитку туризму до 2015 року. Готуючи ці документи, ми опиралися на експертну оцінку території, моніторинг ландшафту, розроблені науковцями НІАЗу та Національного університету, Національного парку». «Найціннішими для науки є скелі з реліктовими рослинами», – зауважує Юрій Боєв. «Важливо зберегти в природному вигляді й прибережну смугу, де знаходять собі домівку представники фауни», – наголошує подільський біолог Людмила Любінська. Ділянка, котру віддано для рекреації, такої цінності не має – цей висновок ще раніше зробили фахівці університету. Перша зацікавленість нею з боку інвесторів з’явилася в 2009 році. Громадська організація з міжнародним статусом «Наша спадщина» подала заяву про участь у перетворенні частини лівого берега річки в Смотрицькому каньйоні, від Новопланівського мосту до шлюзів зі смітника на місце культурного відпочинку. Паркан від варварів На недавньому брифінгу для ЗМІ її голова Валерій Каспров розповів, що в таборі здорового способу життя над річкою будуть розвивати екстремальний туризм, активно відпочивати родинами, організовуватимуть заходи для молоді та дітей. Усе це дасть можливість популяризувати місто, каньйон, налагодити міжнародні зв’язки з прихильниками здорового відпочинку, навіть залучити інвестиції. Відхилив закиди про те, що за «Нашою спадщиною» стоять відомі високопосадовці з Києва. Вітчизняні та зарубіжні благодійники дають гроші на проект, але не хочуть, аби звучали їх імена, повідомив Каспров. «Наша спадщина» й раніше не завжди розкривала прізвища своїх меценатів. Однак кошторис перетворення каньйону в рай для відпочинку загалом складає немало – десять мільйонів гривень. Тому, як кажуть, безкорисливих добродіїв громада хоче знати в обличчя. Невже вони не ставлять мети відбити згодом свої внески?! Досвід облаштування рекреаційних зон при заповідних об’єктах у світі є. У штаті Огайо (США) мені довелося бачити в національному парку місцину, де відвідувачі після екскурсії могли засмажити барбекю, узявши в оренду мангал. Від Валерія Каспрова почули про те, що і над Смотричем такі куточки будуть, а частина майбутніх послуг може бути й платна. Навідавшись на місце подій, журналісти жодної капітальної споруди справді не побачили, ні розважального комплексу, ні басейну у каньйоні не будують. Тут лише намети та тимчасові розбірні споруди. На цьому місці була колись Онуфріївська вулиця, отож є залишки будівель. Ось активісти відкопали льох, який правив місцем зборищ для наркоманів. «Почистимо його і пристосуємо під щось потрібне, – каже Валерій Каспров. - Ми хочемо, аби до нашого проекту приєдналися молоді люди з різних організацій, наприклад, із «Пласту». Хоч ми є членами однієї з релігійних громад, жодного релігійного спрямування у цього проекту немає. «Наша спадщина» очистила цю частину каньйону від сміття. 120 великих мішків було вивезено. Та після кожного чергового вихідного непотребу знову набиралося цілий віз. Каньйон є популярним місцем пікніків, на жаль, майже постійно – зі спиртним. Активісти з «Нашої спадщини» його на дух не переносять, отож додумалися з двох боків приведеної в порядок території встановити огорожу, яка сягала до самої води. У прибережній смузі це неприпустимо, хай навіть і тимчасово. Так, культура багатьох наших співгромадян ще й культурою назватися не може. Але ж і ніхто не має права вбачати в тій чи іншій людині потенційного варвара.

Коментарі:

Olena 22.07.2010 22:20

А вони молодці, можливо хоч НС вдясться щось зробити корисне для нашого міста....А тимчасовий забор, як було сказано, думаю що не повинен заважати нікому,,, а якщо заважає, то чому?

Ірина 22.07.2010 12:10

Керівник громади коментував ситуацію, проте офіційної відповіді на офіційний лист-запит ніхто ще не бачив і не чув. Оскільки у заповідника цілих три господарі, то все так, як і в приказці: в семи няньок...Як один гектар прибережної зони з чагарниками та кущами-самосадом може служити притулком для представників фауни, а наступний, такий самий - ні? Представники ж фауни неграмотні, вони не знають, де закінчується їхня територія. Дійсно, мало віриться у безкорисливість інвесторів (10 млн. все-таки сума немала), але якщо так і є, то чому частку цієї суми, наприклад, не можна використати для того самого подання на внесення до списку ЮНЕСКО? То активісти "Нашої спадщини" відгородилися огорожею від сміття чи від алкоголю?

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую