«Завжди молюся і прошу Бога допомогти мені», –

Бабця пані Надії була відомою знахаркою у своєму районі: вона качала яйця, відмовляла, приймала пологи. Онука часто до неї бігала, і, хоч була ще зовсім маленькою, дивилася, як вона те робить, уважно слухала... Хоча, вважає цілителька, цьому  навчитися не можна, такий дар просто передається, найчастіше, через покоління.

Те, що може і знає більше, ніж інші, зрозуміла не одразу
... Спостерігати за тим, що робить бабуся, було дуже цікаво. А от уже Надіїні доньки займатися цим не хочуть, внучка - теж. Онука ж, який живе далеко, тягнеться до неї, часто приїжджає, ходить разом з бабусею на Івана Купала в ліс, знає всі дерева, всю травичку. І вона вже бачить, що в нього є цей дар. 
А те, що вона бачить більше, ніж інші люди, зрозуміла не зразу. Помічала над людьми якісь різнокольорові стовпи, особливо в ясну і теплу погоду. Стоїть людина, і стовп стоїть, пішла, і він за нею поплив. Людям казала, а вони сміялися. То й більше про це не говорила. Але потихеньку займалася цілительством, правда, бралася допомагати лише родичам та колегам на роботі: в когось рука заболить, в когось голова, а хтось не може спати...
Про те, що вона справді знає і може набагато більше, ніж звичайні люди, пані Надія зрозуміла після того, як до неї прийшла жінка з приводу зникнення хлопчика.  
«Прийшла якось до мене жіночка із сусіднього села, де кілька тижнів тому  зник хлопчик, – розповідає знахарка. – Шукали кругом: і міліція, і самі селяни. Так от, ця жінка, зовсім стороння, принесла речі того хлопчика, ми їх розклали, і я, покачавши яйцем, кажу, що він десь заплутався. Але живим його не знайдуть. Вона мені: «Не може бути, воду в усіх ставках, що поруч із селом, спустили, сітки повитягали. Дитини немає ніде». Я кажу: «Нічого більше не можу сказали, але яйце показує, що в дитини заплутані ноги». А через тиждень питаю поштарку, чи чула вона, може, знайшли того хлопчика. От вона й каже, що знайшли тіло в комишах: він був під купою зілля, в якому  заплутався ногами...».
Часто до пані Надії звертаються люди з досить дивною проблемою – до них приходять покійники. 
«Буває, що коли помирає людина, для її рідних починається справжній жах, – продовжує вона. – В хаті по ночах щось ходить, стукає, лягає в ліжко... Я не можу сказати, чи то справді ходять покійники, бо в яйці такого не бачила ні разу, показує лише, що в людини порушена нервова система.
Хоча... Молода жінка привела до мене свою матір. Стара – в такому стані, що в неї аж руки трусяться. І розповідає, що як тільки настає ніч, то хоч з хати втікай. Після того, як помер її чоловік, майже щоночі відчиняються двері в хату, і чується човгання по підлозі – так само, човгаючи ногами, ходив її чоловік. Я покачала, яйце знову показує нерви. То й кажу їй, щоб пішла в лікарню. Жіночка – ні в яку. Каже, що дочка теж її відправляє до лікаря, але боїться, що з неї там зроблять дурну...
Більше вона до мене не прийшла, хоч треба було три рази покачати. А потім бачу її дочку в чорній хустині. Виявляється, що її мама померла. А до того всю ніч бігала по хаті, кричала, втікала від когось... З дня смерті її чоловіка ще року не минуло. А люди часто розповідають, що покійник «забирає» до року».

Бійтеся людей, які виливають воду на дорогу
...Хоча, зазвичай, від усіляких страхів пані Надія допомагає. І не лише яйцем. Є у неї спеціально припасене для таких випадків зілля – страхополох,  чортополох. Якось до неї приїжджав чоловік з Хмельницького, якого ледь не задушили, намагаючись вкрасти машину. Казав, що на нього ззаду накинули мотузку, і, хоч це було місяць тому, обличчя в нього було синьо-чорне, а слід від мотузки йшов через усю шию. Скаржився він на те, що впродовж усього місяця він не спить, тільки-но починає дрімати, як перед очима знову постає увесь той жах. «Він був у мене тричі, – каже знахарка, – я качала, проводила обряд (є такий, з травами, молитвами, який допомагає при переляку, стресі). Сподіваюсь, що допомогло і йому. Так само можна зцілити людину і від депресії, і при порушеннях нервової системи, але тільки в тому випадку, якщо вона ще не лікувалася в лікарні і не приймала ніяких таблеток. 
Одну жінку привезли в такому стані, що я подумала, що в неї біла гарячка. Я навіть боялася за неї братися. Насправді її так замордував нічний гість, але за три рази жінка пішла від мене цілком нормальною людиною». 
Як стверджує пані Надія, в деяких випадках людина може сама собі допомогти. Для цього треба під ліжко з боку голови покласти яйце, а на ранок викинути на воду. «Якщо хочете розбити, будь ласка, – каже цілителька, – але не впевнена, що ви там щось побачите. Адже бульки можуть означати і дорогу, і протяг. Мутне яйце свідчить про порушену нервову систему, нитки означають дорогу, або ж говорять про те, що людина вступила у щось погане. Але якщо уважно поставитися до цього і поспостерігати, то можна з часом зрозуміти, що означають ті чи інші речі у вибитому яйці. Хоча інколи яйце може взагалі нічого не показати, навіть людині, яка займається цим усе життя. Це буває в тому випадку, коли воно взяте з холодильника».
З приводу того, що людина може вступити у щось погане, то пані Надія стверджує, що це не обов’язково має бути «мертва вода» чи ще якась гидота. «Часто буває, що людина випрала речі, – каже вона, – помила підлогу, сама помилася, а потім виливає цю воду на дорогу. Інколи так, що обійти її неможливо. Це дуже погано, адже, ставши у таку воду, можна важко захворіти, і найчастіше страждають ноги. Можна навіть і скалічіти. Все це залежить від того, чим хворіє той, хто вилив воду. Свою хворобу (навіть через випраний одяг) він віддав воді, а той, хто вступив, узяв на себе. І якщо ви після того, як вступили у таку водичку, відчули, що з вами щось не те, треба не затягувати, а шукати порятунку. А скільки таких приходять, що їм піділлято мертвою водою! Яйце такі речі одразу покаже».
Кілька разів знахарці довелося зустрітися і з одержимими. Якось прийшов до неї чоловік, якого замучив головний біль. «Качаю, почала молитися (а я  завжди молюся і прошу Бога допомогти мені), – розповідає пані Надія, – і тут він почав кричати. Знаєте, як показують в американських фільмах, коли в людину щось вселяється. Я аж відскочила. Таке враження, що в ньому дійсно щось сидить: він задирав догори голову, жили на шиї повипиналися, а зсередини йде такий рев! Це тривало хвилин п’ять. А потім почав труситися. І розповів, що жінка, поїхавши на заробітки, щось йому зробила, як він казав, «щось у мене вселила».
Приводили таку ж дитину, то вона, почувши молитву, почала видавати звук, схожий на коров’ячий рев, а сили в неї було стільки, що двоє чоловіків не могли втримати. Я і молилася, і качала яйце, і підкурювала зіллячко, але зуміла тільки заспокоїти їй нервову систему. Вже після сеансу запитала дитину, чому вона так кричить? На що вона сказала, що з дзеркала виходить страшний дядько з великою головою, вилупленими очима і мучить її.
А той чоловік, якому жінка поробила, сказав, що до мене збирався не один день, але складалося враження, що його щось не пускало. Коли вийшов з автобуса, довгенько стояв на зупинці, «мене ніби щось тримало», розповідав він. Так само простояв і під хвірткою, бо зайти на подвір’я йому більше години не давала якась невідома сила».