Двадцять тисяч доларів за довіру

Ще в радянські часи хмельничанка Людмила А. разом із чоловіком  побудували кооператив – двокімнатну хрущовку на п’ятому поверсі. Минули роки, і на місце сусідів, які виїхали, продавши квартиру, поселилася доволі успішна бізнес-леді: євроремонт, машини, ринок... Літні люди, зазвичай, заводять з такими приятельські стосунки, допомагаючи прибрати в квартирі, вночі через вікно приглянути за машиною...
І коли ця дама попросила своїх старших приятелів про допомогу, ті не роздумували ані хвилини. «Я хочу позичити гроші у свого товариша, – пояснила вона. – Але він не вірить на слово, йому потрібно щось у заставу». І попросила сусідів заставити квартиру, бо на свою вона недавно взяла кредит. «А через місяць я борг поверну», – пообіцяла жінка. 
А. погодились, адже сусідка жила-шикувала, так що повернути 20 тисяч доларів для неї проблемою не було. Та й добрі стосунки з нею руйнувати не хотілося. Тому жінка пішла до нотаріуса і виставила свою квартиру «в забезпечення зобов’язань» між багатою леді і її товаришем по приватній угоді займу 20 тисяч доларів.
Зрозуміло, що ніхто нікому гроші не віддав, а багата пані за ці гроші купила собі двокімнатну квартиру.
«В цій ситуації вже нічого зробити не можна, – пояснює адвокат Наталя Шустіна, – бо ця квартира була продана судовими виконавцями. Справа в тому, що коли складається угода про заставу, зразу ж готується документ на службу виконання. І щойно борг вчасно не повертається, нотаріус пише припис на службу виконання, і квартиру виставляють на продаж. У цій квартирі залишились двоє пенсіонерів, і сьогодні йде мова про їх виселення».
... Нині є багато людей, особливо похилого віку, котрі свого часу з якихось причин виставили квартири  під заставу, не розуміючи, що роблять. Чи може держава їх захистити? «Ні, – стверджує Наталя Іванівна. – Тому що їхня необдуманість привела до величезних проблем. Адже, коли угода про заставу завірена нотаріально, питання вирішити неможливо. Людина повинна була розуміти наслідки своїх вчинків і не втрачати пильність: «А якщо не розрахуються?»  Це називається довіра, яка коштує 20 тисяч доларів, і в результаті якої двоє пенсіонерів можуть стати бомжами. Я заспокоїла їх, хоч не знала чим допомогти».
... У Наталі Іванівни в роботі ще одна справа – жінка, поїхавши до Італії на заробітки, залишила братові довіреність на відкриття банківських рахунків та отримання пенсії. І доки її не було, той подарував її 400 квадратних метрів житла іншій особі. Жінка заробила на ремонт дому, приїхала, а ремонтувати вже нічого.
«Наші люди легковірно роздають довіреності, – продовжує пані Наталя, – не забираючи їх вчасно, роздаючи кому завгодно ксерокопії своїх паспортів та ідентифікаційних кодів. Треба знати, що час нині такий, що використати вашу конфіденційну інформацію можуть люди, в яких зовсім інше завдання в житті. Це їхній бізнес. Тому будьте обережні, і навіть коли даєте комусь копію паспорта, після виконаної роботи заберіть його.
Адже випадків, коли шахраї користуються вашою довірою, дуже багато. Це стосується споживчих кредитів у приватних банках, приватних центрів зайнятості, агентств з нерухомості. Люди, особливо пенсіонери, пороздавали свої ідентифікаційні коди та паспорти, і не можуть згадати, де і що залишали. А потім отримують вимоги з банку: «Поверніть гроші»...
Тому, якщо з вами трапилось щось подібне, Наталя Іванівна радить звернутися за безкоштовною консультацією за адресою: м. Хмельницький,  вул. Проскурівська, 3.