Молодому славутчанину відмовили в групі інвалідності

 Параліч виник у хлопчика внаслідок родової травми, і з тих пір права рука у Романа коротша та тонша за ліву, функція руки порушена.
З народження хлопчика визнали інвалідом дитинства. А із настанням повноліття він пройшов медико-експертну комісію для визначення групи інвалідності, однак медики не виявили непрацездатності у хлопця. Втім, як зізнається Роман, працювати правою рукою йому важко, він не може її ні підняти, ні зігнути, майже усе робить лівою — пише, їсть, одягається.
Лікарі радять розробляти руку, але мати запевняє, що з пелюшок вона виконувала з сином спеціальні вправи, але позитивного результату це не принесло. У 10-річному віці у дитини почала рости ґуля на плечі.
Хлопцеві порадили звернутися в науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності у Дніпропетровську, де можна пройти ретельне обстеження.
“Там треба перебувати 14 днів. І харчування, і аналізи, і все платне. А де взяти гроші, я не знаю, - розповідає мати Романа Валентина Гарбарук. - Я пенсіонерка, син допомоги з інвалідності тепер не отримуватиме, а на роботу влаштуватися йому нереально. Всі сусіди обурені. Як так може бути: все дитинство мав інвалідність, а як виповнилося 18 — одужав? Тоді я просила медиків: дайте довідку, що мій син здоровий. Але ж і цього вони зробити не можуть, бо це неправда”.
Скільки потрібно коштів на обстеження в Дніпропетровську, Валентина Василівна не знає, але переконана, що їй цієї суми не “потягнути”.
Допомагати іншим
Однак незважаючи на фізичну ваду, Роман опускати руки не збирається. Він навчається на водійських курсах, хоча їздити на автомобілі без автоматичної коробки передач йому складно.
А ще хлопець хоче в наступному році спробувати свої сили і вступити на спеціальність “соціальний педагог”.
“Подаватиму документи у кілька закладів, а там буде видно”, - каже Роман.
Він вважає себе відкритою і оптимістичною людиною, любить спілкуватися та допомагати іншим. Зараз Роман став волонтером соціальної служби у Славуті і має на меті створити клуб для дітей із неблагополучних родин.
“Батьки їм часто не приділяють належної уваги, ці діти навіть не знають елементарних правил особистої гігієни, - розповідає юний волонтер. - Моє завдання — дати їм усе це: знання, спілкування, підтримку і любов. Дітей навіть в лазню будемо водити”.
Роман один час захоплювався малюванням, але тепер йому більше до вподоби фотографування, адже перше хобі сприяло замкненості, друге — допамагає ставати ще більше відкритим. А ще він — активний член п’ятидесятницької общини, їздить на зібрання навіть в інші міста. “З вірою легше жити”, — переконаний хлопець.