Етно-джаз на бандурі

 У семирічному віці Марина почала займатися музикою, а в дев’ять — написала першу пісню. Зараз, навчаючись на третьому курсі музичного училища ім. В. Заремби, вона виступає як в численних музичних проектах, так і сольно, співаючи власні пісні під акомпанемент... бандури.
І хоч для багатьох цей інструмент видається придатним лише для виконання козацьких пісень та дум, Марина не обмежується одним жанром. Дівчина дуже любить етніку і джаз, постійно експериментує у цих напрямках, поєднує бандуру з іншими інструментами, наприклад, зі скрипкою і бас-гітарою, надає їй нового звучання.
Частіше виступати та експериментувати Марина почала із вступом до музучилища, а першу “дорослу” пісню, “Дощ пройде” написала два роки тому. Тривалий час Марина була учасницею гурту “Pinta Morphina”, зараз надає перевагу сольним виступам.
Нещодавно Марина Круть дала успішний концерт у монотеатрі “Кут”. Сам Володимир Смотритель, актор та режисер “Кута”, не пам’ятає, коли востаннє у театрі був подібний аншлаг. Замість 30 друзів, яких Марина сподівалася побачити, вона, вийшовши на сцену, виявила, що глядачі, які забажали побачити її виступ, ледь вміщаються у залі, і серед них багато незнайомих людей.
“Я була приємно, але надто здивована, - зізнається дівчина. - Адже як би ти гарно не грав, завжди є хвилювання: чи будуть тебе слухати півтори години підряд. Потрібно шукати нові образи, прийоми гри та співу, постійно експериментувати, дарувати глядачам щось нове і неочікуване. Треба бути немов непрочитаною книгою...”
Натхненна успіхом, Марина працює над новою програмою, щоб навесні влаштувати черговий сольник, а ще готується до випуску першого альбому.
Музика предків
Чому дівчина обрала саме бандуру, вона пояснити не може. Це сталося ще у дитинстві, Марина сама обрала свій інструмент, а батьки підтримали.
“Як важко пояснити, чому ти любиш саме цю людину! Так і тут. Бандура — відносно складний інструмент, але це не відштовхує, а навпаки — надихає”, - каже вона. - Батьки ніколи не примушували мене до занять музикою, навряд чи я б тоді досягла чогось”.
Мабуть, цьому сприяла любов до етніки — музики предків, яка, за словами дівчини, лежить глибоко в її душі. Серед її улюблених народних пісень — “Ой, верше, мій верше”, “Висока верба”, колядки і щедрівки. А поєднання етнічної музики з іншим улюбленим напрямком, джазом, основа творчості дівчини.
Кумирів у музиці хмельничанка собі не створює, лише дякує своєму наставнику, якого називає музичним батьком.
“Мій викладач спеціальності у музучилищі Микола Босенко надихає, наставляє, позбавляє стереотипів. А ще він не забороняє мені експериментувати, хоч це і не прийнято в академічній музиці. І за це я дуже йому вдячна”, - розповідає Марина Круть.
Вона хоче здобути хорошу музичну освіту і пов’язати подальше життя з бандурою. Крім того, активна та дієва, Марина має чимало захоплень, зокрема полюбляє сучасну українську літературу, японську кухню та... мальовниче українське село.
“Початок успіху — коли мислиш нестандартно”, - каже вона наприкінці розмови і поспішає творити щось нове.

Зараз дівчина працює над записом першого альбому.