ye-logo.v1.2

«Я повинен бути там!»

Суспільство 2719
Старші у школі, а тато – на фронті.
Старші у школі, а тато – на фронті.. Фото: автора

Олександр Скубиш, батько шести дітей, добровільно пішов на війну

 Для декого нині основна проблема – будь-якими шляхами уникнути мобілізації: хто вигадує хвороби, хто втікає за кордон. А от для 35-річного Олександра Скубиша таке питання не стоїть. Він, батько шістьох дітей, найменшій з яких, Маргариті, ще немає року, добровільно поїхав на Схід.
Родина Скубишів приїхала на Хмельниччину з Арциза Одеської області. Ірина, дружина Олександра, сама родом з Ізяслава. Там і познайомилася з майбутнім чоловіком – молодим офіцером, котрий щойно закінчив Одеський інститут сухопутних військ.
«Коли у 2004 році частину розформовували, ми переїхали до його родичів, – розповідає жінка. – А з жовтня минулого року через мобілізацію потрапили у Хмельницький. Саша знайшов квартиру, 22 грудня ми приїхали сюди, а вже через три дні він вирушив на Схід.
Поїхав добровільно – щоб мати пільги, заробити щось для родини. А ще тому, що дуже любить свою роботу. Так, це ризик, бо служить у розвідці. Але я не могла не відпустити. І зараз щодня плачу, і діти плачуть: «Де тато?» Але терпимо, чекаємо».
...Розмовляючи з жінкою по телефону, намагалася вивідати, можливо, родині щось потрібно. «Ні, у нас усе є», – чулося у відповідь. Те ж саме Ірина казала, вже коли я відвідала її вдома. Хоча те, що впало у вічі, волало про інше: гола підлога, голі стіни... «Не встигли перевезти всі речі», – пояснює Ірина. Тож до березня, доки Сашко не повернеться з АТО, треба чекати».
Тому сплять – хто на ліжку, хто на дивані, а хто – і на підлозі. Меблі лише на кухні, де під час нашої розмови, скориставшись тим, що мама зайнята, порядкували молодші, розкидуючи все, до чого лише могли дотягнутися. Жінка мовчки, без тіні роздратування, бере ганчірку, підбирає розсипане й розкидане і витирає воду, яку діти порозливали по всій підлозі.
«У моєї бабусі було шестеро, – каже Ірина. – І в мене шестеро. Поки що. Я вже звикла. На себе гроші не трачу, часу вільного також немає, все – дітям, і по-іншому свого життя не уявляю. Нам з чоловіком навіть подобається, що у нас багато діток (в Ірини та Олександра п’ять хлопчиків і дівчинка)». ...Відсутність меблів – то ще якось можна пережити. А от зламана пральна машинка – це справжня проблема. І жінка вже місяць обходиться власними силами. Машинка є, але не працює – в останній квартирі, де вони жили, ванна і туалет не опалювалися, і техніка заіржавіла. А при такій ораві дітей прати руками – не вистачить на часу, ні сил. Тому серед ночі, коли малеча спить, встає і робить те, що не встигла вдень. Тому й руки має такі – побабчені та з розпухлими суглобами.
І навіть попри це, скромна Ірина, яка звикла у всьому собі відмовляти, стверджує, що у них все є. Але ж тато не просто так залишив шістьох дітей (на літо чекають ще одну) і записався на війну.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую