Отрута для брата

Волонтери в черговий раз б’ють тривогу – у мікрорайоні Ракове організовно труять братів наших менших.
„Цю отруту вкладають у продукти харчування – можуть постраждати і домашні тварини й навіть діти!” – обурюється Олена Голубнича, волонтерка.
„У мене є довідка від ветлікаря Василя Вовка, що собака отримала нервово-паралітичну отруту! Є навіть відеозапис, як мучилася ця бідна тваринка, блювала кров’ю! – ділиться волонтерка Валентина Пономаренко. – Я п’ять разів за власні кошти возила цю собаку на крапельниці. Хоч одну вдалося врятувати, бо вчасно тварину підібрали”.
Представник міської влади заперечує будь-яку причетність до отруєнь чи відстрілів.
„Ви що?! Ми нікого не труїмо і не відстрілюємо! Тільки відловлюємо й відвозимо в притулок за місто! Такого розпорядження „Спецкомунтрансу” ніхто не давав!” – запевняє Микола Вишпольський, начальник відділу благоустрою Хмельницької міської ради.
Мітингуючі захисники тварин під стінами мерії збирали підписи громадян, які засвідчують незгоду із „труйними зачистками” та вимагали негайно вирішити цю проблему. Волонтери сподівалися виступити на черговій сесії міської ради, аби поговорити про регулювання чисельності бездомних тварин та гуманного ставлення до братів наших менших. Та у виступі їм відмовили. До речі, Ігор Буряковський, директор собачого притулку „Добро”, стверджує, що на стерилізацію для регулювання чисельності та комфортнішого перебування тварин у притулку не вистачає коштів – з міського бюджету не виділено жодної копійки.
„Ми ведемо перемовини з німецьким Благодійним фондом Ути Людвіг. Закордонні товариші вже й так багато нам допомагають, - розповідає Олена Голубнича. – Вони планують забрати собаку-інваліда з переломаним хребтом. Німці вже забрали кількох наших собак-безхатченків”.
Наступного разу, як повідомила пані Голубнича, Ута Людвіг планує приїзд у Хмельницький на кінець березня. Вона сподівається на зустріч із очільниками міста, керівниками притулку та волонтерами й запропонує конкретні шляхи для вирішення собачих проблем.
Але поки свою допомогу пропонують юні жителі Хмельницького.
„Ми їздили в притулок допомагати по господарству, привезли харчі, годували собак, – розповідає Вероніка Якубчак, учениця спеціалізованої загальноосвітньої школи імені Ольжича. – Разом з однокласниками хочемо продовжити цю роботу. Хоча, мені здалося, що представники притулку були не раді нашій появі. Але ми не збираємося відмовлятися від своїх намірів. Навпаки, хотіли б залучити до доброї справи й інші школи міста!”.
Чи виявляться такими ж свідомими ті, від кого залежить доля вуличних собак, покаже час. Та наразі проблема як була, так і залишається лише предметом для скандалів.