ye-logo.v1.2
20 Вересня, 2020

«Коли погано на душі – вирізаю «боже деревце», –

Суспільство 1603

Твердить Оксана Цимбалюк - дунаєвецька майстриня витинанок-мініатюр

Витинанка, флористика, паперопластика, а віднедавна ще й соломоплетіння та печворк. І в усіх стилях – Оксана Цимбалюк з Дунаєвець – майстер. Та найунікальніше вміння Оксани Григорівни – мініатюрні витинанки, розміром 4х6 сантиметрів. Маленьке „боже деревце”, яке є символом життя, здається таким тендітним та вразливим.
„Коли погано на душі, відчуваю, що вже на межі нервового зриву, вирізати „боже деревце” – найкращий вихід”, – розповідає майстриня. Для пані Цимбалюк витинанки – відпочинок, заспокійливе, захист від стресу, гармонія зі світом.
„Вперше я вирізала мініатюрну витинанку, коли їхала у потязі у Львів на Всеукраїнську виставку „Паперове мереживо українських художників”, – розповідає майстриня. – Не знала, чи сподобаються мої роботи, страшенно хвилювалася. І почала вирізати з невеличкого шматочка паперу витинанку. Показала мініатюру в львівському музеї. Деревце їм дуже сподобалося. Сказали, що таких маленьких витинанок ще ніколи не бачили”.
З самого початку Оксана Григорівна хотіла робити саме маленькі витинанки. Та визнані майстри доводили, що такі картини мають бути великими. Та якось пані Цимбалюк дізналася про одного із майстрів декоративно-прикладного мистецтва, який товаришував із японським колегою по цеху. Саме завдяки роботам іноземця Оксана Григорівна переконалася, що для творчості немає якихось чітких стандартів. Нині колекція її витинанок-мініатюр виставлена у Дунаєвецькому краєзнавчому музеї. Поруч із роботами Оксани Цимбалюк відвідувачі музею можуть познайомитися із творчістю її донечки Олександри. Пані Оксана каже, що творчість увійшла в її життя саме із народженням доньки. Саша навчається у четвертому класі, а класичну подільську витинанку вирізає практично з дитинства. І усі мамині творчі пошуки переймає миттєво.
„Так склалося, що соломоплетіння мене вчила Саша, – ділиться Оксана Григорівна. – Ми були в Хмельницькому на симпозіумі майстрів художньої обробки соломки. Потім відпустка, інші клопоти. Відволіклася від творчості, і все забулося. От Саша і знову вчила мене плести”.
Солома для Оксани Григорівни – своєрідний символ. Так сталося, що мама майстрині Лариса Іванівна народила донечку на возі із соломою по дорозі до пологового будинку. Як каже сама пані Оксана: „Я народилася під зірками”. Мама завжди була і є прикладом для майстрині. Ще й досі збереглися кілька її вишитих картин та килимів. Колись вчилася вишивати у Лариси Іванівни, а нині й сама працює майстром виробничого навчання в Дунаєвецькому відділі вищого професійного училища №36 села Балин. Разом із своїми ученицями гуртка прикладного мистецтва  пані Оксана опановує створення картин із клаптиків тканини – печворк та флористику – квіти на стрічках.
„Я працюю у цьому гуртку років сім. У 2005-2006 роках двічі наші дівчата були дипломантами номінації декоративно-прикладного мистецтва „Золота лілія” обласної молодіжної акції „Подільський Оскар», – розповідає пані Цимбалюк.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую