Під колесами загинув 6-річний хлопчик, а його сестра потрапила до лікарні

11 серпня, близько 16.00 у Хмельницькому неподалік перехрестя на вулиці Курчатова та провулку Огородній під колеса вантажівки потрапили двоє дітей. 6-річний Назар Дворнік від отриманих травм помер у кареті швидкої допомоги. Його 8-річну сестричку Настю привезли в нейрохірургічне відділення Хмельницької обласної лікарні. 
«Мені зателефонували і сказали, що діти потрапили під машину, – розповідає Леоніда Іванчук, бабуся Назара та Насті. – Я вибігла на вулицю, зупинила якусь машину і поїхала туди. Настю тримали на руках, а Назар лежав на ношах. Я стала кричати, а мене якийсь чоловік почав виштовхувати зі «швидкої». Погано все пам’ятаю. Але в голову запала калюжа крові і Назарові капчики. Всю дорогу йому ставили крапельниці. А потім машина «швидкої» поїхала в обласну лікарню. Тоді я зрозуміла, що Назар помер і його везуть у морг».
У Насті лікарі виявили струс головного мозку та множинні садна обличчя і рук. Життю дівчинки загрози не було, тож через три дні її виписали з лікарні. Однак після пережитого у дитини погіршився зір та стався психологічний стрес. Нині Настя, крім амбулаторного лікування струсу, відвідує окуліста та психіатра.  
«Я пам’ятаю, що машина зупинилися перед пішохідним переходом і нас пропустила, а потім виїхав молоковоз і вдарив Назара, що той аж на капот вилетів, – каже Настя. – А мене залізякою вдарило по голові. Далі нічого не пам’ятаю».

Містом ходять чутки, що дітей збила не вантажівка, а легковик
Після цієї трагедії містом покотилася чутка, що молоковоз встиг загальмувати, натомість діти потрапили під колеса легковика. І нібито водій з місця пригоди втік, але потім повернувся.
На плітки можна було б не звертати уваги, однак це підтверджує один зі свідків цієї пригоди. 8-річний Ілля Снігур переходив дорогу разом з Настею та Назаром.

«Того ранку ми гралися у бабусі Назара та Насті, – розповідає Ілля. – Подивилися мультики і пішли на стадіон. Дорогою купили зернят, і від магазину по пішохід- ному переході йшли на стадіон. Перед нами зупинилося кілька машин. Водії махали руками, щоб ми швидше переходили. З повороту виїхала легкова машина і збила Назара і Настю. А молоковоз встиг загальмувати».
Чи варто брати до уваги ці пояснення – справа слідчих, а нині офіційна версія звучить так. Водій автомобіля «ГАЗ-3307» допустив наїзд на двох неповнолітніх. ДТП сталося за кілька метрів за межами пішохідного переходу. За поясненнями 32-річного водія, діти кинулися йому просто під колеса. Він загальмував, але було запізно. Попередньо цю дорожньо-транспортну пригоду кваліфіку- вали за статтею 286. ч 2 (порушення правил безпеки дорожнього руху… особами, які керують транспортними засобами, що … спричи- нило смерть потерпілого). За цією справою триває слідство. Стаття передбачає позбавлення волі від трьох до восьми років ув’язнення.
Автомобіль «ГАЗ-3307» належить «Хмельницькій маслосир- базі». Автівка 1992 року випуску. За словами ДАІшників, коли вони переганяли машину на штраф-майданчик, більше 50 кілометрів на годину вона не їхала.
«Тут вже таке розповідають, ніби директор маслосирбази заплатила нам гроші, – каже батько Назара Анатолій Дворнік. – По місцевих телеканалах говорять, що це батьки самі винні у смерті дітей. Нехай це залишиться на їх совісті. Мені дуже важко, але я розумію, що водій не хотів, щоб так сталося. Йому з цим жити. А Назара я виховував, щоб він ріс добрим…»
Після трагедії Настя замкнулася у собі. Дівчинка постійно згадує про братика. Цукерки, котрі їй дають батьки, Настя постійно ділить на дві купки. Собі і Назарові. Дитина не може зрозуміти, що її братик помер. 
«Спочатку ми не казали Насті, що Назар помер, – розповідає Леоніда Іванчук. – Вона ж за ним ще в лікарні запитувала. А вдома знову почала розпитувати. Я кажу, що ми Назарчика закопали у ямку. А вона: «А для чого ви його закопали?». Я відповідаю: «Бо Назар помер». А Настя: «А може він живий, а ви його закопали».

На тому місці, де загинув Назар, його батька також збила машина 
Кажуть, що людина здатна відчувати наближення трагедії. У цій сім’ї її відчували кожен по-своєму. Бабусі наснився поганий сон. За місяць до трагедії Назарова мати мила акваріум. Послиз- нувшись на мокрій підлозі порізала об скло сухожилля. Гіпс зняли всього за кілька днів до трагедії. А батька Назара колись автомобіль збив на тому ж місці, де загинув його син.
«Я був у першому класі, – розповідає Анатолій Дворнік. – Переходжу пішохідний перехід, а з повороту виїжджає ГАЗон. Ну з якою швидкістю він їхав. Кілометрів 20 на годину. То я аж дзеркало розбив. Це погане місце. За тиждень до смерті Назара ми купили йому костюм і туфлі. У вересні мав йти в перший клас. Він так радів обновкам! А виходить, що в тому одязі його і поховали. Настя запитує дружину: «А ти мені народиш нового Назарчика?». А та цілими днями плаче і цілує фотокартку сина. Я не можу бути ні вдома, ні в квартирі матері. Мені лише на вулиці трохи легше. Сяду на лавку, і здається, що ось-ось з прогулянки повернуться Настя з Назаром. Так завжди було…»
Назара поховали на католицькому кладовищі в Гречанах. Його родичі кажуть, що там спочивають багато діток.
«Назар був класний. Ми часто ходили до нього додому, дивилися мультики. Він завжди з нами ділився машинками, ми гралися його солдатиками. Він ніколи нікого не ображав. Я за ним дуже сумую», – каже Назарів товариш Саша Мухін.