Багатодітна сім’я живе у будинку, котрий в будь-який момент може впасти

Частину будинку по вулиці Вишневій, 55 у Хмельницькому сім’я Яковлєвих придбала 15 років тому. Глиняна будівля була у відносно задовільному стані, доти, поки сусіди не почали будівництво триповерхового маєтку. З іншого боку також зводять триповерхівку. Копання котловану, робота крана та під’їзд вантажівок спричинили тріщини по всьому глиняному будиночку. 116-річне помешкання дало осад. До всіх негараздів сусіди через стінку також затіяли ремонт. Стеля осіла і давить на газову трубу. Зручності на вулиці. Воду доводиться носити з криниці, а вмиватися – над тазиком.
В таких умовах, всього на 15 квадратних метрах житлової площі проживає Олена Яковлєва та її троє дітей. Двоє доросліших, котрі також там прописані, живуть окремо. Цьогоріч, на початку березня Олені Петрівні вручили орден та почесне звання матері-героїні.
«Казали, що, крім ордену, дадуть 6690 гривень, – розповідає Олена Яковлєва. – Думала, хоч дітей звожу до стоматолога і на зиму куплю щось одягнутися. Грошей не дали. А в мене зарплати 315 гривень. Я на півставки працюю прибиральницею. Та й тим задоволена. Скільки шукала роботу! Коли дізнавалися, що я багатодітна мати, навіть розмовляти зі мною не хотіли. Мовляв, ти будеш дітей доглядати, а не працювати. Погляньте, стінами і стелею пішли тріщини. Штукатурка сиплеться разом з глиною. Кілька тріщин просто над тим місцем, де сплять діти. А якщо впаде стеля? У кухні балки давлять на газову трубу. Достатньо одного найменшого поштовху, щоб вона тріснула».
У черзі на житло сім’я Яковлєвих перебуває з 1982 року. На пільговій – з 1992 року. В травні 2008 року у будинку провели технічну експертизу, згідно з котрою помешкання зношене на 67%.
«Вони прийшли, подивилися, що сусіди по будинку встановили пластикове вікно і броньовані двері, і написали, що будинок «ветхий», – каже Олена Яковлєва. – А що, будинок тримається на пластиковому вікні і броньованих дверях? Вони мусили написати, що будинок ветхий. Коли б вони дали технічний висновок, що будівля в аварійному стані, нас необхідно було б переселити. А так лише відписуються, чому не можуть надати житло або зробити ремонт».

«Коли хворіємо, постає вибір: або купувати ліки, або продукти»
На 9,3 квадратних метрах кухні вміщується стара кухонна шафа, тумбочка, стіл та газова плитка. У вітальні в кутку на тумбі стоїть телевізор. Складений під стінкою диван займає половину приміщення. В іншому кутку невелика шафа. Це все «добро» розмістилося на 9,5 квадратних метрах. Тут спить Олена Яковлєва. Переступивши поріг кімнати, одразу натикаєшся на розкладне крісло – місце ночівлі 11-річної Валерії. Поряд розкладне крісло 13-річної Марини. У кутку стоїть невеликий столик. Кімната перегороджена шафою, за котрою живе 16-річний Юрій. У цьому куточку впритул до стіни вміщається лише ліжко. Вільне місце у шафі Юра використовує у якості полиць. Кімната займає площу 15,4 квадратні метри.
«Чоловік помер чотири роки тому, – розповідає Олена Яковлєва. – Коли ще був живий, провів водогін. А ось зливу немає. Тож влітку дітям доводиться вмиватися на вулиці. Взимку – над тазиком. Дівчатка займаються велоспортом. Доводиться щодня прати форму. Юра намагається приходити з занять трохи швидше і одразу сідає за уроки, адже в  кімнаті лише один стіл».
Сім’я Яковлєвих має сукупного доходу 1305 гривень. А лише на продукти харчування використовує понад дві тисячі гривень. Від влади отримали один проїзний квиток і нещодавно оформили субсидію.
«Крім зарплати у 315 гривень, на дітей я отримую 823 гривні пенсії по втраті годувальника, і 167 гривень дають допомоги як малозабезпеченій сім’ї, - каже Олена Яковлєва. - Діти займаються спортом. Їм потрібно добре їсти. Лише на продукти харчування витрачаю понад дві тисячі гривень щомісяця. Як правило, на сніданок варю каші. На обід борщ або суп, картоплю чи макарони. На вечерю – хліб з маслом і чай. Гроші постійно доводиться у когось позичати. Взимку, щоб не перевищувати ліміт у три тисячі кубів газу (тоді доведеться плати значно дорожче), виключаю газ і в грубці палю дровами. Але по комунальних платежах у нас немає заборгованості. Цього року дали субсидію. Зате з’явилося інше – Юра пішов навчатися у коледж, йому дадуть стипендію, тоді виходитиме, що ми не малозабезпечена сім’я. Такі закони».

Юрій мріє про комп’ютер і власну кімнату
Принаймні, хоча б про свій стіл, на котрому можна було б робити уроки. Ліжко хлопця стоїть біля вікна. З численних тріщин у стіні та стелі дує. Взимку доводиться спати одягненим, під кількома ковдрами.
11-річна Валерія взагалі боїться спати на своєму розкладному кріслі. «Наді мною по стелі пішла велика тріщина, – розповідає дівчинка. – Я боюся спати, щоб вночі на голову не впало. А взимку холодно. Мама економить газ. Палить дровами. А в Юри ще холодніше, у нього пухова ковдра. Найстрашніше на кухні. Сусіди роблять ремонт, а в нас стеля просідає і давить на газову трубу».
Минулого року спеціальна комісія визнала недоцільність капітального ремонту будівлі.
«Підрахували, що на капремонт потрібно 100 тисяч гривень, – каже Олена Яковлєва. – А згідно із законом на ремонт можуть виділити лише 17 тисяч гривень. І це з урахуванням оплати праці робітників. Знайшли вихід. На ремонт виділили 300 гривень. Я не хотіла брати. То передали через поштарку. Діти були самі, не знали, і взяли ті гроші».
На словах Олені Яковлєвій давали 4-кімнатну квартиру. Однак з невеличкою умовою. Жінка, крім неї самої та дітей, повинна приписати в нове житло матір та брата, а свою частину будинку та приватизовану земельну ділянку у 3,8 сотки віддати у власність міста. «Мешканці, котрі проживають у приватних будинках, ремонтують помешкання за власний кошт, – каже завідуючий відділом обліку та розподілу житлової площі Анатолій Коростіль. – Перед Яковлєвою на черзі на житло стоїть 217 багатодітних сімей. У 2009 році жодні з них житла не отримали. Допомогти сім’ї Яковлєвій немає можливості. Вільного житла немає».
«Нас використовують як «весільних генералів», – скаржиться Олена Яков-лєва. – Раз в рік збирають, подарують по квіточці, і п’ять хвилин показують по телевізору. Мовляв,  дивіться, як влада піклується про багатодітні сім’ї. Я хочу, щоб хоч один з чиновників в таких умовах пожив кілька днів. Ми потіснимося і знайдемо для нього місце. Скоро зима, в мене просто опускаються руки. Я не знаю, що робитиму далі. Можливо, є якісь спонсори, котрі б могли допомогти мені з ремонтом. Дуже б хотілося, щоб діти жили, а не виживали».
P.S. Заступник міського голови Анатолій Савчук запевнив, що через два тижні у будинку проживання Олени Яковлєвої працюватиме комісія. В подальшому її питання посадовець пообіцяв порушити на сесії міськради.