Жінка намагається довести, що інвалідність отримала на своєму робочому місці

Валентина Євтушенко – інвалід ІІ групи. Проблеми з хребтом у жінки виникли понад 10 років тому. Тоді лікарі сказали, що таке захворювання виникло від важких фізичних навантажень. Спочатку жінці дали ІІІ групу інвалідності. Хвороба прогресувала. Тож непотрібного робітника просто звільнили.
«Я була машиністом фасувально-пакувальної машини у вафельному цеху, пропрацювала на «Кондфілі» понад 26 років, – розповідає Валентина Євтушенко. – Робота на 50% була ручною. Спочатку вафлі складала в ящики, потім 16-кілограмову коробку потрібно було перенести на транспортер. За зміну доводилося переставляти по 260-280 коробок. А це понад 4 тонни!»
«Праця була важка і монотонна, – втручається в розмову Валентинина колега по роботі Євгенія Хитра. У вафельному цеху жінка відпрацювала 28 років. – Від транспортера неможливо було відірватися. Його не зупиняли навіть на обід. Потрібно було, щоб тебе хтось підмінив. Не завжди можна було відлучитися навіть по природних потребах. То на одній нозі стоїш, аж поки не затерпне, то на іншій. Було важко, навіть коли була молодою, а тепер… Пригадую, як ящиком (спочатку складали вафлі в дерев’яну тару, котра сама по собі важила 3-4 кілограми) порізала руку і втратила свідомість. Умови праці були просто рабськими».
У жінки, так само як і у Валентини Євтушенко, від важкої праці хронічні захворювання спини і шиї. Євгенія Хитра також вважає, що хворобу дістала на виробництві.
«Ми виходили на роботу і на Перше травня, і на жовтневі свята, і по суботах, – каже В’ячеслав Грабовський. Чоловік чверть століття працював слюсарем-наладчиком фасувально-пакувальної машини. – Нова машина видавала 70 викидів на хвилину (70 вафель). Згодом 56 викидів. Одна жінка збирала вафлі і складала їх в коробки. Інша знімала коробки і ставила їх на транспортер. Через три дні мінялися. Бувало, працювали в три зміни. Країні потрібні були вафлі. І за це нам така дяка».

«Складаючи вафлі, ми стирали пальці, тож часто цей солодкий продукт був скроплений нашою кров’ю»
Від складання вафель у коробки у фасувальниць пальці стерлися до крові. У жодної з фасувальниць немає малюнку на шкірі кінчиків пальців.
«Рукавички нам видавали лише тоді, коли на перевірку приходила санстанція, - розповідає Валентина Євтушенко. - Але вони дивилися, чи віник на місці, чи немає павуків. Але і ті рукавички мало чим допомагали. Менш ніж з годину вони перетворювалися на лахміття. Уявляєте, що було з пальцями. А як ми мучилися вдома! Ні випрати, ні до чогось доторкнутися. Нині в нас ні в кого не можуть взяти відбитків пальців. Просто гладенька шкіра».
У 2000 році Валентина Євтушенко з хворобою та мізерною пенсією опинилася на вулиці. Грошей не вистачало навіть на лікування. Лікар з виробничих захворювань дала запит на міську санстанцію, аби скласти санітарну-гігієнічну характеристику умов праці Євтушенко.
«Характеристику склали, але в ній взагалі не відображалося жодних навантажень, – каже Валентина Євтушенко. – Більше того, з санітарно-гігієнічної характеристики виходило, що на виробництві я пропрацювала майже на 13 років менше. Після численних скарг написали іншу характеристику. Уся різниця від попередньої – лише в її нумерації».
Жінка зверталася до прокуратури, Міністерства охорони здоров’я, в адміністрацію та Секретаріат Президента, до Верховної Ради. Загалом понад півсотні звернень. Єдине, чого вона досягла: до санітарно-гігієнічної характеристики правильно вписали її дані про прийняття на роботу та звільнення. Потім була третя характеристика, в котрій, за словами Валентини Євтушенко, було досліджено лише 50% її робочого часу. Склали і четверту характеристику, щоправда, вона повністю відображала попередню.

В архівах «Кондфілу» з 1975 по 2000 роки документів, потрібних Валентині Євтушенко, не збереглося
У червні 2004 року Валентина Євтушенко звернулася до суду. Після кількамісячної судової тяганини суд скасував останню характеристику умов праці, оскільки вона повністю відображала попередню!? Жінка знову звернулася до суду. У 2005 році суддя ухвалив рішення, що й третя характеристика не відповідає фактичним об’ємам навантажень.
«Суд зобов’язав міську санстанцію у місячний термін, в моїй присутності провести перевірку робочого місця в частині навантажень, – розповідає Валентина Євтушенко. – А «Кондфіл» подає заяву, щоб їм пояснили, як вони мають проводити цю перевірку. Звісно, суддя їхнє клопотання відхилив, але у такий спосіб вони потягнули час. А це дало змогу міській санстанції подати апеляцію до Вищого адміністративного суду. На розгляд цієї справи поїхав головний лікар міської санстанції Рибак. Суд вирішив повернути справу на новий розгляд. Тобто почати все спочатку».
Справа донині перебуває в суді. Головний лікар Хмельницької санстанції Олександр Рибак відхрещується. Мовляв, які документи нам надали, з того й «танцювали».
«Санітарну-гігієнічну характеристику умов праці Євтушенко ми робили за тими документами, котрі нам надав «Кондфіл», - каже Олександр Рибак. – Перевірити їх ми не можемо. На наш запит з кондитерської фабрики прийшла відповідь, що з 1975 по 2000 роки в архівах підприємства подібних документів немає».
Начальник відділу державної експертизи умов праці та соціально-трудових відносин, головний державний експерт з умов праці в Хмельницькій області Микола Дудченко також був небагатослівний.
«Все було зроблено згідно з чинним законодавством», – заявив Микола Дудченко і вийшов з кабінету.
Жінка вкотре опинилася сам на сам із системою. На бік Валентини Євтушенко стала лише профспілка.
«Санітарно-гігієнічна характеристика не дає об’єктивної картини, якими були умови праці Валентини Євтушенко», –каже технічний інспектор праці Федерації профспілок України Олег Сковородніков.