ye-logo.v1.2
22 Вересня, 2019

Хороші слідчі бувають не тільки в кіно

Микола ЗАВЕРУХА Суспільство 1037

Це довів своїм життям і роботою Федір Ткачук з Красилова

Сьогодні виповнюється 90 років учаснику Великої Вітчизняної війни, ветерану органів прокуратури Федору Ткачуку із Красилова. Свого часу про нього ходили легенди. За яку б кримінальну справу не брався досвідчений слідчий прокуратури Красилівського району Федір Ткачук, завжди доводив її до логічного кінця, розкручував, здавалося б, навіть найтугіше заплутані вузли величезного клубка, знаходив злочинців і виводив, як мовиться, на чисту воду. Його досвід переймали не тільки колеги із сусідніх районів, а й з обласного управління прокурорського відомства.

Розкрити вбивстводопоміг... гудзик
А том кримінальної справи про насильницьку смерть двадцятисемирічної дівчини був розтиражований і використовувався слідчими прокуратури та міліції нашої області, як методичний посібник по розкриттю вбивства при обтяжуючих обставинах.
Звістка про ту трагічну подію 1966 року ще й до сьогодні у пам’яті багатьох старожилів недалекого від райцентру села Дружне. Двадцятисемирічна дівчина проводила останній день відпустки у батьків. Назавтра вона збиралася їхати на Донбас, де працювала за комсомольською путівкою. Теплим вересневим вечором на прохання матері пішла, щоб пригнати гусей з берега, і додому не повернулася.
Аж через двадцять днів селяни виявили її труп у лісопосадці. Судово-медична експертиза встановила, що дівчину спочатку задушили, а потім зґвалтували.
Хто б міг так по-звірячому поглумитися над юнкою? Звідки почати пошуки злочинця? Де зачіпка? Відповіді на ці та інші питання правоохоронцям було дати нелегко. Адже після вбивства минув значний проміжок часу.
Увагу слідчого районної прокуратури Федора Ткачука привернув невеличкий ґудзик, який знайшли на місці злочину. За оцінкою фахівців, він належав до фірмового одягу «зеків». Але ж усіх сто ув’язнених Райковецької колонії, які працювали на будівництві райвузла зв’язку у Красилові, ще влітку перевели на одне з підприємств Хмельницького.
Начальник колонії, з яким декілька разів зустрічався слідчий, незрозуміло з яких причин, спочатку твердив, що на день убивства в Красилові нікого із ув’язнених не було. І лише згодом розповів, що в той час до райцентру з ним приїжджали чотири бригадири «зеків» для оформлення нарядів по виконаних влітку роботах. Серед них був і колишній засуджений за зґвалтування неповнолітньої дівчини.
– Коли до мене привели цього ув’язненого, я відразу зрозумів, що саме він убивця. Адже на «зеківському» кашкеті не було звичних ґудзиків. Другого він обірвав спеціально. Проте вину довести було дуже важко. Вчитель з вищою освітою настільки вміло і впевнено ухилявся від запитань, що будь-який недосвідчений слідчий пішов би у нього на повідку. І лише після пред’явлення незаперечних доказів вину свою визнав. Через два місяці справу було завершено і передано до суду, вироком якого злочинцеві призначено смертну кару, – пригадує Федір Митрофанович.

Справедливий і чесний
Розслідування скількох кримінальних справ він провів більше, ніж за тридцять років роботи в прокуратурі – нині важко сказати. Адже водночас доводилося працювати по 5-6 напрямках. Були серед них і такі, що на професійному лексиконі правоохоронців називаються «висяки» – злочини, не розкриті протягом тривалого часу.
Серед них – вбивство шестирічної давності, жертвою якого став десятикласник Кузьминської середньої школи. Хлопчина проходив через подвір’я місцевого селянина. Господарю здалося, що він хоче вкрасти кролі, які перебували у клітках біля хліва. Замість того, щоб з’ясувати свої підозри словами, схопив сокиру і з усієї сили вдарив обухом юнака. Інший «висяк» про вбивство сторожа радгоспу Антонінського цукрового заводу був розкритий аж через десять років. Винуватці у скоєнні цих злочинів понесли заслужене і справедливе покарання.
Взагалі в роботі Федора Ткачука, які б він посади не займав в органах прокуратури – слідчого, прокурора чи заступника прокурора району – не було такого, щоб ставився до когось прискіпливо, необґрунтовано звинувачував. За це його поважали колеги по роботі і навіть злочинці, розслідування злодіянь яких він проводив.
Справедливість і чесність – ось головні риси характеру нинішнього ювіляра. Цими принципами він не поступався ні перед ким і ніколи. Хоча й інколи гірко доводилося розплачуватися. Свого часу його навіть намагалися звинуватити у створенні антипартійної групи, яка нібито мала наміри підірвати основні засади діяльності тодішньої КПРС. Але колишній фронтовик, який пройшов крізь страшне пекло Великої Вітчизняної війни і був не один раз поранений, не звик відступати перед труднощами.



Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую