Помандрувати у часі

Вільно переміщатися у часі люди хотіли завжди.  На цю тему написані томи книжок, їй присвячені величезні статті у наукових, науково-популярних та фантастичних журналах. Однак, мандрівки у часі завжди сприймалися як щось нереальне, фантастичне. І лише останнім часом серед деяких вчених почали ширитися думки про те, що неможливе таки може стати реальністю.  Зокрема, зміцніли вони при створенні визначного приладу - великого андронного колайдера.   Про те, у який час хотіли б потрапити, розповідають люди, чий рід занять так чи інакше пов'язаний з історією.

Анатолій Гуцал, доцент історичного факультету Кам'янець-Подільського національного університету:
«Про минуле ми багато знаємо. А от про майбутнє — нічого. Тому хотів би зазирнути на років 150 вперед. Навряд чи я шукав би там згадки про себе, хоч і цікаво було б щось почути. А ще краще – щоб людство винайшло «еліксир безсмертя», і люди жили якщо не вічно, то хоча б зо два століття. Мене хвилює  доля людства. Цікаво, як воно  буде розвиватися, які наука зробить досягнення, наскільки буде освоєний космічний простір. І навіть хотів би побувати на іншій планеті. Щоправда, не просто сісти у космічний корабель і кудись полетіти. Цікавіше спілкування з інопланетянами, перейняти у них щось корисне».

Отець Віктор Лутковський, настоятель парафії святого Станіслава, єпископа і мученика, римо-католицької церкви, що у Городку:
«Власне, ми всі виконуємо такі мандрівки  — у часі свого життя. І, на мій погляд, більше ніяких мандрівок не потрібно. Я дякую Богу за сучасне, за те, що Він мені дає. І щасливий саме тут, у своєму часі. Адже Бог покликав мене до життя саме тепер і дає мені речі, зрозумілі зараз. Й ніхто не має права змінювати Його волю. Та й, вважаю, що подорожі у минуле чи майбутнє — фантастика. Принаймні, у Святому Письмі про таке не згадується. Люди мають будувати своє сучасне, спираючись на минуле».

Сергій Єсюнін, співробітник обласного краєзнавчого музею, позаштатний кореспондент «Є Поділля»:
«Хотів би потрапити  у Київську Русь часів Ярослава Мудрого. Як історика, мене цікавить, як тоді жили слов'яни. Адже про цей період ми лише знаємо з літописів, здогадуємося завдяки археологічним знахідкам. Й дуже хотілося б на свої очі побачити все, як було, хоча б два тижні пожити серед наших предків».

Сергій Козак, голова обласної організації Національної спілки архітекторів України:
«Минуле — це пройдений етап, ми вже нічого там не змінимо. А от майбутнє   можемо коригувати. Тому якби випала така можливість, вирушив би у майбутнє — десь на півстоліття вперед. Чи буде вільною наша Україна? Наскільки нашим наступникам потрібне й цікаве те, що ми робимо? Звісно, більше уваги звертав би на архітектуру. Прислухався би до критики нашої нинішньої роботи, звичайно, приємно було б почути похвалу. А, повернувшись додому, брав би до уваги зауваження наступного покоління».