На подвір'ї старого пологового будинку знайшли склеп

Поховання напередодні знайшли робітники, котрі проводили каналізацію. У траншеї на глибині сантиметрів 60 чоловіки натрапили на кладку зі старої цегли. Від удару цегла провалилася усередину. Через отвір розгледіли труну. Робітники повідомили керівництву, а вони, у свою чергу, доповіли у відділ охорони пам'яток історії та культури. Тимчасово земляні роботи були припинені. Подальші розкопки проводив ексгуматор ТОВ «Меморіал» Ярослав Михайловський.

Труна лежала на глибині близько півтора метра. Розібравши цеглини і розширивши отвір, Ярослав заліз усередину. Розміром поховання було півтора на два метри. Від вологого мікроклімату склепу кістяк і майже весь одяг перетворилися на трухляву. Неушкодженими залишилися лише передня частина черепа і дві гомілкові кістки. З одягу вціліли краватка, шапка і ґудзики з гербом подільської губернії й відповідним написом.

«Судячи з усього, тут похований чоловік віком 30-35 років. Середньої тілобудови. Судячи із цілісності зубів – добре харчувався. Залишки одягу (капелюх, ґудзики) вказують, що за життя чоловік був службовцем. На двох деталях труни вибиті якась католицька релігійна формула і рік поховання – 1853. Поряд зі склепом у траншеї виднілися ще старі цеглини. Спочатку думав, що це інший склеп, але то виявився мурований стовп з огорожі цього ж поховання», – розповідає  Ярослав Михайловський.

На початку XIX століття нинішній центр міста був околицею тодішнього Проскурова. Тут був цвинтар, котрий діяв до 70-их років позаминулого століття. Згодом місто розширилося, і кладовище перенесли за його межі. На вулиці Кам'янецькій і нині можна побачити його залишки.

Поки чиновники вирішують, куди подіти артефакти, Ярослав Михайловський кістки забрав додому. «Ну не лежати ж їм посеред двору пологового будинку, – каже Ярослав. – Більша частина медперсоналу і 100% пацієнтів все ж таки жінки»