Бандитський Кам’янець-Подільський

Після звірячого вбивства депутата обласної ради від БЮТ, бізнесмена Адама Яхієва у власному ліжку, між містом над Смотричем та російським Санкт-Петербургом знову провели паралель. Кам’янець, як і північна Пальміра, є одночасно культурною столицею та центром кримінального світу. Щоправда, на відміну від міста на Неві, лише окремого регіону. Хоча для відносно невеличкої та переважно аграрної Хмельниччини масштабів місцевих «розборок» цілком вистачало, щоб свого часу бути на слуху не лише у жителів Кам’янця-Подільського та усієї області, а й України…
«Безумовно, резонансне вбивство депутата та бізнесмена Адама Яхієва є замовним, – ділиться своїми думками Володимир Гаврилюк, котрий очолював управління внутрішніх справ України в Хмельницькій області у 2005-2007 та 2008-2010 роках. – Я знав Адама… та його родину. Тому висловлюю його близьким щирі співчуття від усієї моєї родини. Можу сказати, що Адам мав чималий вплив на розвиток Кам’янеччини. Але вбивство відомого подільського бізнесмена та політичного діяча свідчить про те, що на Хмельниччині, а точніше, взагалі в країні, створилося сприятливе середовище для бандитських «розборок». До нас повертаються забуті 1990-ті, коли питання вирішувалися не цивілізованим шляхом, а за допомогою зброї. Тобто, настає епоха безкарного «бєспредела».
– Володимире Івановичу, я знаю, що у неспокійні 1990-ті Вам довелося зіштовхнутися з бандитськими розборками у Кам’янці-Подільському. Здається, що саме тоді про місто стали говорити як про кримінальну столицю Хмельниччини…
– З 1995 до 1996 року я був начальником Кам’янець-Подільського міськвідділу УМВСУ в Хмельницькій області. У той період було багато «розборок» між кримінальними угрупованнями щодо переділу територій. Бандити стріляли один в одного, а потім їх тіла знаходили в річках, на околицях міста. Були й непоодинокі випадки залякування бізнесменів, зокрема, підпали майна та автомобілів. Процвітали квартирні грабежі. Дійшло до того, що люди почували себе на вулиці в небезпеці. Вночі взагалі було страшно виходити.
– То ж з чого почали наводити порядок?
– Тоді мій робочий день раніше першої ночі не закінчувався, а розпочинався вже о 7 ранку. Основним механізмом, який згодом допоміг навести порядок у Кам’янці, стала організація нічних патрулів, які складалися з представників різних правоохоронних структур. Раніше ж патруль переставав курсувати десь о першій годині ночі. Також ми аналізували, хто в нічний час систематично їздить вулицями міста.
– Після Вас цю роботу продовжили?
– Певною мірою так. Будучи вже начальником управління внутрішніх справ області, я намагався призначати на місця людей, котрі усвідомлювали своє призначення і те, що вони повинні зробити для покращення криміногенної ситуації в довіреному регіоні. Тобто, я завжди шукав однодумців. Як результат, частина угруповань, які діяли на території міста роками, почали самоліквідовуватися, або ж, втрачаючи силу, залягали на дно.
– Пригадуєте, скільки у 90-ті роки в Кам’янці діяло бандитських угруповань?
– Точної цифри не скажу, та їх було чимало.
– Особливо впливові пам’ятаєте?
– Їх було декілька. Зокрема, група Хмарука на прізвисько Одеса. Вони тримали місто в постійній напрузі. Займалися, переважно, крадіжками та розбійними нападами. Проте, людей не вбивали – забирали лише «цінне». – Це Ви щодо розборок між двома угрупованнями? Пам’ятаю, що тоді одній з жертв вдалося врятуватися від розплати Хмарука.
– І про нього зокрема. Тоді Хмарук разом з своїми «колегами», вимагаючи гроші у конкурентної банди, розстріляв її членів, та одному вдалося вижити. Куля пройшла мимо, і потерпілий врятувався – виліз через відкриті двері автомобіля, який Хмарук та його подільники скинули з 74-метрової висоти з берега Смотрича. Згодом всіх членів угруповання нам вдалося затримати в Хмельницькому. Щоправда, Хмарук при затриманні чинив опір, та розуміючи, що від покарання йому не сховатися – застрелився. А ось одного з учасників угруповання затримати так і не вдалося. Це був горезвісний Олександр Каверзін.
– Той самий, котрий згодом холоднокровно застрелив двох кам’янецьких правоохоронців?
– Цікаво, що спочатку Каверзін у банді Хмарука відігравав доволі другорядну роль, та після затримання його подільників він став єдиною людиною, котра знала, де зберігається арсенал. Ось тоді він й організував власне угруповання з колишніх одногрупників з індустріального технікуму. Вони тримали у жаху Хмельниччину. Згодом Каверзін залишив свій кривавий слід й у інших регіонах України. Від правоохоронців він ховався майже п’ять років. Але його таки затримали.
– І все ж таки, чому так сталося, що саме Кам’янець, який є туристичною та культурною Меккою України, закріпив за собою ще й статус кримінальної «столиці»?
– Це склалося історично та цілком закономірно. Кам’янець встиг побувати й у статусі губернського міста, й столицею України, і обласним центром. Тут розташовувалися та будувалися потужні підприємства регіону. Останні якраз зводилися за допомогою ув’язнених. Крім того, тут акумульований ласий туристичний бізнес. Тобто, тут завжди були гроші, ще до того, як вони з’явилися у Хмельницькому. А якщо врахувати, що Кам’янець-Подільський ще й студентське місто, то стає зрозуміло, що сколотити чергове бандитське угруповання не так вже й важко.
– Володимире Івановичу, Ви не виключаєте, що й вбивство Адама Яхієва може бути пов’язане з конфліктом бізнесових інтересів?
– Мені здається, цілком можливо, що хтось міг покласти око на його успішний бізнес. Не секрет, що його підприємство було потужним та динамічно розвивалося. Крім цього, нещодавно до його складу увійшов «Хлібокомбінат», який займає величезні площі неподалік продовольчого ринку, що розташовується у центральній частині Кам’янця. Але як би не було, нині версій багато, і виключати жодної не можна.