«Для мене це був найважливіший урок людяності» - лікарка про COVID-19, який вона подолала

Для лікаря Хмельницького військового госпіталю Ірини Жари, яка перенесла SARS CoV-2, уже позаду Хмельницька інфекційна лікарня, реанімація. Перший свій пост вдячності після повернення додому вона написала саме ангелам в голубих скафандрах - лікарям, медсестрам, молодшим медсестрам, працівники їдальні Хмельницької інфекційної лікарні, які її рятували та допомогли подолати хворобу. Саме віра та підтримка рідних, медиків, друзів та колег, зізнається пані Ірина, у такі важкі кризові моменти, коли життя сходиться в одну крапку, рятує як ніщо інше.

Про те, чому не варто сприймати коронавірус легковажно, про симптоми хвороби, досвід лікування та віру в добрих людей вона розповіла кореспондентам сайту «Є».

- Пані Ірино, ви перенесли COVID-19. Що би ви сказали людям, які досі не хочуть вірити в те, що хвороба існує, що вона – поруч?

- Головне – не панікувати. Паніка не призводить до добра – це сто відсотків. Але потрібно зрозуміти, що це дійсно серйозне захворювання. І воно є. Оскільки COVID-19 – хвороба нова, немає вагомого досвіду як її лікувати. Тож лікують симптоматично. Препарати застосовують досить серйозні. І для того, щоб пережити і хворобу, і лікування, треба мати здоров’я. Саме тому людям старшого віку та людям з супутніми захворюваннями важко перенести і саме лікування, і ускладнення від хвороби. Реально вони найперші потрапляють в сумну статистику. Такий вразливий контингент має дуже берегтися.

- Для кого ще небезпечна коронавірусна інфекція SARS CoV-2?

- Активній молоді також є чого боятися коронавірусу. Якщо імунна система дуже сильна, але вона не впоралася з інфекцією в перші години, то далі інфекція проникає в організм. І якщо хвороба прогресує, а імунна система дуже активна, з’являється оте замкнене коло, коли своя ж імунна система руйнує свої ж легені. Тобто, антитіла працюють проти людини. Тому й іноді помирають сильні, активні люди. Особливо чоловіки 30-40 річного віку. На жаль, в цьому випадку хороша імунна система може зробити оту «цитокінову бурю», коли викидається велика кількість активних речовин і відбувається ураження дихальної системи, з якою медики іноді не можуть впоратися.

- Чи знаєте ви, де могли інфікуватися? Якими симптомами давала знати про себе хвороба?

- Не знаю. Але вже в перший день нездужання я одразу зрозуміла, що це не грип. У цієї хвороби нестандартні симптоми. Немає одразу високої температури. Вона з’являється десь на 5-6 день, коли приєднується глобальна пневмонія. В перші дні – це дуже сильна сухість в роті, в очах. І хоч температура невисока, загальний стан дуже поганий – дихати важко, неприємні пекучі відчуття за грудниною.

- Окрім того, що в лікарні вам надавали симптоматичне лікування, ви приймали «Плаквеніл», який зараз використовують для лікування хворих на COVID-19. Він справді допомагає?

- Не скажу за всіх, але мені – так, допоміг. Депутат Верховної Ради, що лікувався від цієї ж хвороби у сусідньому боксі, на прохання головного лікаря інфекційної лікарні Оксани Піддубної поділився зі мною цими ліками, які ми ніяк не могли знайти. Та які, точно, врятували мені життя.

- Чи довго ви чекали підтвердження того, що хвороба минула?

- Ні, так Бог так розпорядився, що перше дослідження ПЛР, а за ним і друге були від’ємні. Тепер уже вдома. Попереду ще два тижні самоізоляції.

- Чи виникає імунітет після перенесеного COVID-19?

- Цього ніхто поки не знає.

- Наскільки важливою для вас була підтримка у ці важкі дні хвороби?

- У мене виявилося дуже багато янголів в цьому вимірі... Це, безперечно, моя родина, чоловік, донечка з сім’єю, рідна сестричка з родиною - вони стали пліч о пліч за мною стіною, щоб я не впала, ніжно підтримували мене кожну хвилину, робили можливе й неможливе. Великою моральною підтримкою став мені колектив моїх однокурсників Одеського медичного університету. Вони не тільки слали мені слова підтримки… Люди, яких я навіть погано пам’ятала, створили фонд та допомогли фінансово, я читала, перечитувала їхні смс , плакала від щастя мати таких друзів. Це для мене був найважливіший урок людяності.