Теорія розбитих вікон: як в громаді на Хмельниччині змінюють звичку смітити

Історію розвитку та втілення на практиці екологічного напрямку Дунаєвецької ОТГ, можна було б розпочати зі слів «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять …» Та насправді, практика – річ дещо відмінна від приказок, і виробляти звичку не смітити потрібно починати з вирішення питання – куди подіти сміття. Адже стихійні смітники на узбіччях доріг, у лісах, на берегах ставків з роками стали настільки звичними, що люди їх перестали помічати, сприймаючи як неминучу частину пейзажу.

Тож одразу після створення міської Дунаєвецької об’єднаної територіальної громади саме цей напрямок визначили як один з пріоритетних і взялися до справи.

Нині тут ліквідовані усі старі стихійні сміттєзвалища, укладені угоди з населенням про надання послуги з вивезення сміття, збудована сміттєсортувальна лінія, запроваджуються в навчальних закладах виховні години з культури поводження з твердими побутовими відходами. У громаді зізнаються, саме такі покрокові спільні дії допомагають виробити в людей звичку не смітити.

«Після створення громади, об’їжджаючи села, ми побачили десятки стихійних сміттєзвалищ…»

Дунаєвецька міська об’єднана територіальна громада створена у 2015 році і є однією з найбільших в Україні. Її населення становить майже 40 тисяч мешканців, а площа – понад 660 квадратних кілометрів. У складі громади 51 населений пункт: одне місто та 50 сіл, що входять до 27-ми старостинських округів.

«Реформа децентралізації дала можливість громаді вирішити чимало питань, які не вирішувалися роками. Це стосується і сміття, - розповідає Веліна Заяць, міський голова Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади. – Після створення громади, об’їжджаючи села, ми побачили десятки стихійних сміттєзвалищ. В лісі, в полі, в яру – багато сміття. На той момент у громаді було лише два паспортизованих сміттєзвалища на пів сотні населених пунктів, але й ті не відповідали технічним вимогам».

Саме тоді керівництво громади прийняло принципове і, водночас, доленосне рішення для громади: окультурити одне сміттєзвалище, куди централізовано буде звозитися усе сміття, прибрати усі стихійні та закрити усі непаспортизовані сміттєзвалища в селах.

Іншого варіанту, кажуть, не було: громада не змогла б утримувати стільки сміттєзвалищ, які були в кожному населеному пункті. Та й вирішувати питання таким чином було б не раціонально. З допомогою швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO тут розробили стратегію розвитку громади на 2017-2020 роки, та передбачили на розв’язання «сміттєвої проблеми» близько 4 мільйонів гривень…

Коли важливі не стільки гроші, а мета привчити людей до нової послуги

Мій співрозмовник - Микола Островський, депутат міської ради пригадує, повірити в те, що у селах можна налагодити централізоване вивезення сміття, а головне – в те, що люди платитимуть за таку послугу, відмовлялися навіть оптимісти. Мовляв, є річки, яри, і менталітет, який викорінити не так вже й просто…

«Але песимістичні настрої ми помалу здолали, - розповідає він. - Створили комунальне підприємство, облаштували належним чином земельну ділянку із вже існуючим полігоном, яку отримали у власність територіальної громади, провели роботу зі старостами... Ті, у свою чергу працювали з людьми в селах, переконували мешканців укладати угоди на вивезення сміття. Десь ініціативу підхопили одразу, десь неохоче. Але на сьогодні уже 31 населений пункт в громаді здійснює централізований вивіз сміття на єдиний для усіх полігон складування побутових відходів. Комунальники забирати сміття їдуть до найвіддаленіших пунктів. Помалу доходимо до мети, охопити вивезенням сміття усі пів сотні сіл. Зрозуміло, що рентабельність такої послуги для комунального підприємства низька, а собівартість вивезення сміття по селах різниться в рази, але рішенням виконавчого комітету було встановлено одну загальну вартість для мешканців сіл усієї громади – близько 11 гривні за місяць з людини. Адже тут важливі не стільки гроші, скільки привчити людей до нової послуги».

Відтак, усі, без вийнятку, стихійні сміттєзвалища в громаді ліквідували. За кошти громади та державного фонду регіонального розвитку придбали сміттєвоз, навантажувач, трактори з причепами… Організовували масові прибирання, вичищали яри, вивозили усе, що накопичувалося роками… І, кажуть, якщо порівнювати те, що було раніше, що бачимо у селах зараз, і що б могло бути, якщо б у громаді не взялися за таке «генеральне прибирання», то різниця була б очевидна. І зовсім не в кращий бік.

«Звісно, не можна сказати, що усі в один момент стали свідомими і не викидають сміття десь за селом, - зізнається пан Микола. - Викидають. Трапляється. Але, це як в теорії розбитих вікон: якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна тут не залишиться… Бо безлад і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила. Тож ми випробували цю теорію на нашій громаді. Адже це саме стосується й стихійних сміттєзвалищ: не важко викинути сміття в яр, завалений таким же непотребом. А от там, де прибрано, на чисту місцину першим викинути сміття зважиться, на щастя, не кожен. Так змінюється свідомість і звички. І це насправді спрацьовує».

«Ти не можеш бути байдужим, коли бачиш, що для багатьох сортування сміття - це звична справа…»

Зібрати сміття у громаді, як виявилося, то лише пів справи. Адже якщо просто вивозити його на полігон твердих побутових відходів з пів сотні населених пунктів, то дуже скоро сам полігон перетвориться на екологічну проблему громади. Тож міська рада вирішила і далі рухатися європейським шляхом та почати сортувати відходи. Так Дунаєвецька ОТГ стала однією з перших в Україні, де збудували сміттєсортувальну лінію.

«Ти не можеш бути байдужим, коли, скажімо, приїжджаєш в польське місто і бачиш, що сортування сміття - це звична справа. Що на вулицях стоять контейнери для роздільно збору сміття і не викликають в мешканців жодних питань: а навіщо це… Звісно, до цього привчалися десятиліттями. Але ми розуміли, що варто починати і в нас», - пригадує Веліна Заяць.

Так на вулицях міста з’явилися перші контейнери для сортування сміття, а на території сміттєзвалища – сміттєсортувальна лінія.

Контейнери для пластику нині в Дунаївцях - не дивина. Незабаром такі ж встановлюватимуть і в селах громади.

Микола Островський розповідає, що спочатку детально вивчали досвід чехів та поляків, які рекомендували будувати сміттєпереробний завод. Але розуміли, що для громади це непідйомний проект. Тому і зупинилися на будівництві сміттєсортувального цеху - об’єкта, котрий дав би змогу хоча б сортувати сміття, і мати з цього користь для комунального підприємства. Адже мали на меті укладати угоди з переробними підприємствами, котрі купуватимуть скло, папір та пластик.

Мінус 26 тонн пластику

Будуючи у 2016 році сміттєсортувальну лінію, дунаївчани в області були першопрохідцями. Тож вчилися на чужому досвіді і на власних помилках. Очільниця громади Веліна Заяць мала змогу побачити роботу сміттєсортувальної лінії за кордоном в Литві. А згодом разом з фахівцями вже переймали досвід у сміттєсортувального підприємства в Золочеві на Львівщині.

Нині сміттєсортувальна лінія – це той об’єкт, яким і пишаються в громаді, і, водночас, не втомлюються критикувати. Адже як показала практика, усе потребує вдосконалення. Так і сортувальна лінія, кажуть, є джерелом «вічних» проблем, де щось періодично доробляють, переробляють. Але головна проблема – кадрова. Бо, зізнаються, на таких об’єктах люди не мають особливого бажання працювати або ж хочуть надто високу зарплату... І рентабельність від того падає.

Але… за час дії лінії тут відсортували уже 26 тонн пластику.

«Якщо б у весь пластик, який відсортували, розібрати, то сміттєзвалище було б мінімум на два метри вище. Тому це дуже потрібна річ», - каже Микола Островський.

Сортуватимуть сміття не лише в місті, а й в селах громади

Водночас сортувати сміття почали не лише на сміттєсортувальній лінії, а й в місті. На території облагородили сучасні сміттєві майданчики, придбали понад шість десятків нових євро контейнерів.

«Спочатку в місті ми встановили три контейнери для пластику. І були вражені, наскільки люди швидко їх заповнювали. Ми зрозуміли, що мешканці готові сортувати. Наразі вже маємо сім контейнерів по місту для роздільного сортування.
Нині втілюють в життя проект сортування сміття і в селах.

«Співпрацюємо у цьому плані з компанією Контінентал Фармз Груп, яка орендує землі в селах нашої громади – Зеленче, Залісці, М. Побіянка та Заставля. Орендарі вже передали нам 9 комплектів контейнерів для роздільного збору сміття, які в свою чергу комунальники почали встановлювати селах. Вони розраховані для пластику та скла. Адже саме пластик – нині найбільша проблема», - каже Микола Островський.

Контейнери для сортування пластику комунальники вже почали встановлювати в селах, каже Микола Островський.

Також комунальники міста подбали про те, щоб городяни мали куди здати відпрацьовані люмінесцентні лампочки, які містять небезпечні речовини і облаштували, одними з перших в області, пункт прийому відпрацьованих лампочок, а Рада підприємців при міській раді, ініціювала створення цілої мережі пунктів прийому відпрацьованих елементів живлення у магазинах громади.

Чому важливо до екопроектів залучати дітей

Контейнери для роздільного збору сміття встановили також в усіх навчальних закладах. Відтак, діти змалечку отримують практичне ековиховання і вчать сортувати сміття вже й дорослих.

Не цураються в громаді і цікавих новацій. Приміром, біля міського будинку культури поставили навчальні сортувальні урни, які «розмовляють»: кидаєш в них папірець, а вони «дякують». І дітям цікаво, і виробляється звичка не кидати сміття будь-де, а саме до смітника.

Також разом з дітьми та ініціцативною групою «За чисте повітря», міська рада працює у проекті лабораторії інноваційного розвитку ПРООН в Україні «Не пали – компостуй!». На станції юних натуралістів вже облаштували компостну яму, де учні проводять справжні екологічні досліди. Відтак вирішують в місті проблему спалювання листя та отримують органічне добриво.

У громаді кажуть, що залучати дітей до таких екопроектів – це вкрай важливо. Адже твердження про те, що молодь - наше майбутнє ніхто не піддає сумніву. А коли майбутнє починається з чистоти – це, безперечно, гарний початок.