Паводок на заході України: як запобігти стихії та чи може вона спіткати Хмельниччину

Цьогорічний червневий паводок на Західній Україні, який спричинив значне підвищення рівня води у річках, зокрема у Дністрі, Пруті та Черемоші, називають одним з найбільших за останні 60 років у регіоні. Пік руйнівної стихії припав на 23-27 червня. Наприклад, прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначав, що від негоди постраждали понад 250 населених пунктів у п’яти областях. Підтоплено житлові будинки, зруйновано дороги й мости. Крім того, велика вода забрала життя трьох людей.

Ліквідація наслідків стихії триває й нині. В таких умовах Україні руку підтримки простягли країни Європейського Союзу. За інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уряд Італії спрямував два гуманітарні вантажі з помпами, засобами індивідуального захисту, бензопилами, Швеція — протипаводкові бар’єри, мішки для піску й котушки для бар’єрів, Данія — ліхтарі, рятувальні мотузки й навіть два квадрокоптери.

Кореспонденти сайту «Є» спробували з’ясувати, що допоможе країні у майбутньому попередити такі стихійні лиха, та чи можуть вони загрожувати Хмельницькій області.

Цьогорічний паводок на Західній Україні — наслідок сукупності факторів

Люди часто пов’язують паводки у західних областях України з масовою вирубкою лісів. Не стала виключенням й цьогорічна стихія. Однак не всі експерти, до числа яких входять екологи та синоптики, поділяють таку думку.

Наприклад, синоптик Наталка Діденко ще 24 червня писала про це паводок і вирубку лісів. На її погляд, лихо найперше спричинила висока кількість атмосферних опадів.

«Сильні дощі у гірських регіонах завжди завершувалися нещастям. Незалежно від лісистості, природа не може вічно затримувати воду, — розповідає Наталка Діденко. — Наприклад, 13-14 травня 1970 року на Закарпатті стався сильний паводок, зумовлений інтенсивними дощами. Рівень води на Тисі підвищився на п’ять-шість метрів, прорвало дамбу, стихія пошкодила 90 відсотків житлового фонду, загинули люди. Як ви розумієте, лісів тоді було значно більше».

Читайте також: Гора з деревами замість сміттєзвалища: як у Хмельницькому боротимуться з відходами

Аналогічної думки дотримується еколог, представник міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Петро Тєстов. Він розповів кореспондентам сайту «Є», що руйнівні паводки в Україні може спричинити одразу низка факторів. Наприклад, крім вирубки лісів, важливе значення має забудова заплав річок. Однак потрібно розуміти, що це природний процес, до якого варто завжди бути готовим.

«Паводки під час дуже сильних дощів — це природний процес. Вони були й завжди будуть. Але можна мінімізувати їх негативні наслідки для людей, якщо розробити відповідні плани й сумлінно їх виконувати», — зазначив Петро Тєстов.

Він додав, що такі стихійні лиха можуть мати негативний вплив на екологію. Наприклад, якщо велика вода затопить сміттєзвалища або промислові підприємства. Тому такі об’єкти у жодному разі не можна розміщати у зонах можливих підтоплень. А для запобігання руйнівним наслідкам паводків Україна повинна звернутися до європейського досвіду.

Виконання директиви Європейського Союзу — шлях до мінімізації руйнівних наслідків стихії

Петро Тєстов зазначив, що в країнах ЄС також стаються руйнівні паводки, які спричиняють багатомільярдні збитки та людські жертви. Щоб мінімізувати негативні наслідки стихії, ще восени 2007 року Європейський парламент прийняв паводкову директиву. У ній прописано заходи, які країни мають вживати для запобігання подібним явищам. Фактично Україна почала імплементацію паводкової директиви після 2014 року, паралельно з ратифікацією Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Зеленим кольором на мапі зображено країни ЄС, які мають звітність щодо ризиків затоплення. Інфографіка: ec.europa.eu

За інформацією пресслужби Кабміну від 2 липня цього року, для впровадження цієї директиви ЄС Україна має виконати чотири основні етапи. Зокрема, привести вітчизняне законодавство у відповідність європейському, провести попередню оцінку ризиків затоплення, розробити карти загроз і ризиків, розробити Плани управління затоплення.

У пресслужбі уряду додають, що наразі представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій працюють саме над розробкою карт загроз і ризиків затоплення. Крім того, створюють основні Плани управління ризиками для окремих територій, які мають високу загрозу виникнення паводків.

«Найперше, необхідно якнайшвидше розробити ці Плани та реалізувати їх. За їх відсутності, потрібно перестати роздавати землі в заплавах під забудову, — розповідає кореспондентам сайту «Є» Петро Тєстов. — Будувати греблі допоки немає цих Планів безглуздо, бо такі дії перенесуть проблему затоплення вниз за течією. Щодо лісового господарства, то потрібно зменшувати площі суцільних рубок, перестати вирубувати протиерозійні та водоохоронні ліси. Але це дозволять розв’язати проблему лише у випадку незначних дощів».

Про можливість паводків на Хмельниччині та проблема з повноводністю річок

«Весь Дністер в межах Хмельницької області є водосховищем, тому заплава переважно вже затоплена ним. Багато водосховищ розміщено й на Збручі, — розповідає Петро Тєстов. — Оскільки у них зберігається низький рівень води, наслідки можливих паводків для Хмельниччини будуть не такими страшними».

Однак еколог додає, що областю також протікають менші річки, які досі збережені у їх природному стані. Тому забудова їх заплав у поєднанні зі сильними дощами може спричинити підтоплення.

Дністровське водосховище на межі Хмельницької, Вінницької та Чернівецької областей. Фото: uk.wikipedia.org/Michaila vnuk

Натомість начальник регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області Юрій Димінський зазначив кореспондентам сайту «Є», що наявність водосховищ не варто переоцінювати. За його словами, виникненню руйнівних паводків на території нашого краю запобігають саме специфіка місцевого рельєфу та розташування населених пунктів, що відрізняється від постраждалих від червневої стихії областей Західної України.

«Якщо у західних областях за кілька днів дві місячних норми опадів — це лихо, то для Хмельниччини такі показники більш-менш допустимі й у більшості випадків не несуть серйозної загрози», — розповів Юрій Димінський.

Він додав, що на Хмельниччині навпаки впродовж п’яти років спостерігається проблема з низьким рівнем води у річках. Це наслідок безсніжних зим, обмеженої кількості опадів і високих температур повітря.

«У порівнянні з попередніми роками, ситуація з наповненням річок покращилася. Майже в усіх рівень води відновився до належних позначок. А для належного заповнення більшості штучностворених водойм ще потрібно 30 відсотків. Втім, нині ми спостерігаємо тенденцію, що рівень води знов починає зменшуватися», — зазначив Юрій Димінський.

До теми: Маловоддя, переповнені сміттєзвалища: які кліматичні проблеми переживають міста Хмельниччини

За його словами, більшість населених пунктів краю споживає питну воду з підземних джерел. Тому для більшості жителів області нині немає виникнути проблеми з доступом до питної води. Включеннями є Кам’янець-Подільський і Полонне. Вони здійснюють поверхневий забір води. Кам’янець-Подільський черпає її з водосховища на Дністрі й там відносно стабільна ситуація. Однак Полонне бере питну воду зі ставка, який колись був водосховищем. Нині його площа складає 65 гектарів.

«Там незначний запас води. Ситуація у Полонному не критична, але вимагає постійного спостереження. Якщо вона раптом погіршиться, щоб забезпечити потреби населення, забір води може бути обмежений для решти споживачів. Для розв’язання цієї проблеми наразі всі націлюють Полонську об’єднану територіальну громаду на перехід на підземне водопостачання», — пояснив Юрій Димінський.

Читайте також: Гуфі та небезпечні відходи: як у Хмельницькому впроваджують сортування сміття