Гора з деревами замість сміттєзвалища: як у Хмельницькому боротимуться з відходами

Торік за версією американського видання «USA Today», Україна посіла дев’яту сходинку серед країн з найбільшим обсягом сміття на душу населення. У нас на одну людину припадає орієнтовно 10,6 тонни відходів. Здебільшого це тверді побутові та сільськогосподарські відходи. Однак, на відміну від США чи більшості держав ЄС, наша країна переробляє орієнтовно три відсотки сміття. Решту — захоронюють на полігонах, адже це дешево. Проте більшість українських сміттєзвалищ не відповідають сучасним нормам.

Причиною такої ситуації стала відсутність системної державної політики. Зокрема, щодо його переробки чи хоча б сортування. У Києві нині працює єдиний на цілу країну сміттєспалювальний завод «Енергія», збудований ще у радянські часи. Й поки уряд і парламент розглядає нові концепції поводження з відходами, вітчизняні сміттєзвалища перетворюються на бомбу уповільненої дії.

Хмельницький полігон твердих побутових відходів теж не є виключенням. За попередніми прогнозами міської влади, якщо найближчим часом не скоротити вивезення на його територію сміття, він зможе «прожити» максимум сім років. Тому обласний центр вирішив рухатися власним шляхом — вивчити західний досвід і залучити на будівництво сміттєпереробного заводу кредитні та грантові кошти Європейського банку реконструкції та розвитку.

Нині втіленням у життя такого бачення займається офіс «Розумне довкілля. Хмельницький», який покликаний не лише залучити кредитні кошти ЄБРР, а й запровадити європейський підхід до розв'язання проблеми сміття.

Нині команда офісу «Розумне довкілля. Хмельницький» впроваджує у нашому європейські підходи до поводження з побутовими відходами. Фото: автора

Міф про сміття як про «золоту жилу»

Розмови про прихід інвестора, який збудує у Хмельницькому сміттєпереробний завод, точилися роками. Проте ні у нашому місті, ні в інших частинах України за роки незалежності досі не створено жодного такого підприємства. Директор офісу «Розумне довкілля. Хмельницький» Микола Ваврищук переконаний, що це пов’язано з «бідністю» нашого сміття та застарілим законодавством.

За його словами, цінна вторинна сировина у вітчизняних відходах займає до восьми відсотків. Зокрема, це папір, скло, метал і ПЕТ-пляшки. Для прикладу, у деяких європейських країнах частка вторинної сировини іноді досягає 24 відсотків.

Директор офісу «Розумне довкілля. Хмельницький» Микола Ваврищук, стверджує, що українське сміття, на відміну від європейського, має низький рівень цінної вторинної сировини. Фото: автора

В Україні прибуток від продажу вторинної сировини може не покрити навіть оперативних витрат сміттєпереробного заводу. Тому зацікавлений у прибутку інвестор підвищуватиме тарифи для населення.

«До нас приходили підприємці зацікавлені у такому бізнесі, — розповідає Микола Ваврищук. — Ми просили їх показати фінансову й технологічну моделі сміттєпереробного заводу, як він зароблятиме гроші. Також просили показати їх досвід у цій сфері. Але після цього «інвестори» зникали».

Хмельницький міський голова Олександр Симчишин переконаний, що за таких умов єдиним способом розв’язати цю проблему є створення комунального сміттєпереробного заводу, який перебуватиме у власності громади.

Скільки хмельничани викидають сміття та чи забруднює воно у підземні води

Для визначення технології майбутнього сміттєпереробного заводу необхідно було з’ясувати, скільки саме місто продукує сміття та дослідити його морфологію, тобто його склад. Тому перш за все на місцевому полігоні твердих побутових відходів встановили ваги.

За словами Миколи Ваврищука, дослідження показали, що хмельничани з кожним роком все більше викидають сміття. Якщо у 2017-у на полігон потрапило 92 тисячі тонн відходів, то у 2018-у — 95 тисяч тонн, а у 2019-у — 98 тисяч тонн.

«Обираючи модель сміттєпереробного заводу, ми врахували зростання населення в обласному центрі та створення майбутньої об’єднаної територіальної громади зі сусідніми селами. Таким чином отримали цифру у 115 тисяч тонн сміття на рік. Це базовий показник для майбутнього заводу».

Хмельничани з кожним роком все більше викидають сміття. Якщо у 2017-у на полігон потрапило 92 тисячі тонн відходів, то у 2019-у — 98 тисяч тонн. Фото: з архіву редакції

Проте звичайних хмельничан більше непокоїть не обсяги сміття, а чи просочується фільтрат (волога, яка проходить через шар сміття та насичується токсичними речовинами — авт.) у підземні води. Щоб з’ясувати це, на хмельницькому полігоні пробурили вісім свердловин.

«Ми з’ясували, що максимальна глибина сміття становить 38 метрів. Опісля заглибилися на десять метрів у шар глини, але навіть не дійшли до його кінця. Зібрані на тій глибині зразки віддали на аналіз двом структурам: приватній та Львівській політехніці. Науковці обох дійшли висновку, що фільтрат не проходить через глину й не проникає у підземні води», — підкреслив Микола Ваврищук.

Техніко-біологічна переробка замість спалювання сміття: який метод переробки відходів хочуть запровадити у Хмельницькому

«У нас часто питають: хлопці, то ви хочете спалювати сміття? — каже Микола Ваврищук. — Ні, ми не збираємося його спалювати. Насправді, таку технологію використовують у Швеції та Норвегії. Ця методика екологічно безпечна для довкілля, але надто дорога для Хмельницького. Будівництво такого заводу коштуватиме орієнтовно сто мільйонів євро».

Крім спалювання сміття, у Хмельницькому також розглядали інші технології. Наприклад, плазмового спалення й анаеробного зброджування (метод переробки з використанням мікроорганізмів для розкладу органіки — авт.). Проте зрештою зупинилися на методі техніко-біологічної переробки, який свого часу активно впроваджувався в Європі.

За словами Миколи Ваврищука, ця технологія є доволі ефективною. Вона дозволяє за кроткий час і відносно невисоку вартість зменшити на 60 відсотків потрапляння відходів на місцевий полігон.

Згідно з цим методом, посортоване сміття їде на завод. Там формується три фракції: цінна сировина вторинної переробки, органіка та РДФ (вид альтернативного палива, у перекладі з англійської Refuse derived fuel означає тверде відновлювальне паливо — авт.). Далі вторинну сировину пресують і відправляють покупцю. Завдяки їй підприємство отримуватиме невеликий дохід.

Органіку завантажуватимуть у спеціальні бункери, куди подаватимуть повітря температурою 70 градусів. Впродовж місяця такі відходи стають дезактивованими. Фото: з архіву редакції

Щодо органіки, то вона перероблюватиметься методом компостування. Таке сміття завантажуватимуть у спеціальні бункери, куди подаватимуть повітря температурою 70 градусів. Впродовж місяця такі відходи стають дезактивованими й перестають виділяти запах, зменшуються в обсязі та вазі. Після цього ними можна пересипати полігон, який потребує цього.

Наступна фракція — РДФ, у яке входить дерево, гума, поліетилен, відходи від швейного виробництва, памперси…

«Маємо попередні домовленості з Кам’янець-Подільським цементним заводом, який зацікавлений у спалені такого альтернативного палива. Тому очікуємо, що це підприємство буде у нас його брати, — розповідає Микола Варищук. — Для загального розуміння, у Європі сміттєпереробні заводи доплачують цементним, щоб ті спалювали їх РДФ. Але поки в Україні цей ринок не сформований».

Директор офісу «Розумне довкілля. Хмельницький» додає, що залишатиметься невелика частка сміття, яку ніяким чином не можна переробити. Такі відходи можна лише захоронити на полігони. Зокрема, це деякі види пластмас, частки пилу тощо.

Співпраця з ЄБРР: кредит на будівництво заводу та грант на рекультивацію сміттєзвалища

«Наступним виникло питання, де взяти кошти. Створення такого сміттєпереробного заводу може коштувати до 30 мільйонів євро. Тобто з міського бюджету не можливо виділити таку суму, щоб за рік-два збудувати завод, а на інвестора теж не варто розраховувати, — розповідає Микола Ваврищук. — Тому почали звертатися у міжнародні інституції, які зможуть прокредитувати такий проєкт. Зокрема, у Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку. Зрештою вирішили співпрацювати з останнім, адже представники ЄБРР запропонували кращі умови».

На початку 2019 року Олександр Симчишин підписав перший меморандум з представниками ЄБРР. Пізніше, дослідивши важливість будівництва у Хмельницькому сміттєпереробного заводу, Європейський банк реконструкції та розвитку зголосився виділити місту п’ять мільйонів євро безповоротного гранту на рекультивацію нинішнього полігону твердих побутових відходів. Крім того, 23,5 мільйони євро кредиту — безпосередньо на будівництво сміттєпереробного заводу.

На початку 2019 року Олександр Симчишин підписав перший меморандум з представниками ЄБРР. Фото: khm.gov.ua

«Кредит ЄБРР даватиме місту на 13 років. З них перші три роки будуть пільговими й Хмельницький може не виплачувати тіло кредиту, а лише відсотки. Нині ще розглядають, якою саме буде відсоткова ставка. Проте ми порахували, що безповоротний грант майже перекриє відсотки», — зазначає Микола Ваврищук і додає, щоб отримати кредит і грант Хмельницький зобов’язався виконати низку умов. Зокрема, перейти на європейські підходи поводження з відходами.

Європейський підхід і громадські обговорення

Директор офісу «Розумне довкілля. Хмельницький» розповів, що для реалізації цього проєкту Хмельницький вже завершив придбання земельних ділянок, необхідних для рекультивації сміттєзвалища та будівництва сміттєпереробного заводу. Паралельно торік ЄБРР найняла британську компанію «WSP». Її представники провели повний технологічний, екологічний, економічний та соціальний аналіз будівництва хмельницького сміттєпереробного заводу. Результатом цього стали звіти та плани дій на тисячі сторінок українською та англійською мовами.

У напрацьованих планах навіть прописані незвичні для вітчизняних реалій зобов’язання. Наприклад, якщо на території полігону поселяться кажани, комунальники мають перенести їх у безпечніше місце за кілометрову зону.

У лютому цього року розпочалися 120-денні громадські обговорення у форматі публічної консультації. Представники хмельницької влади мали повідомити населенню про плани побудувати завод. Наприклад, в Олешині така презентація мала пройти у березні. Проте в України почався карантин. Тому довелося шукати альтернативи, щоб не затягувати процес.

Для отримання кредиту ЄБРР на місцевому сміттєзвалищі провели комплекс досліджень. Фото: facebook.com/smartenvkhm

За словами Миколи Варищука, офіс «Розумне довкілля. Хмельницький» опублікував документи та відеопрезентації. Останню транслювали в ефірі телеканалу «Місто». Крім того, жителям нинішньої Олешинської ОТГ у кожний будинок надіслали 2 тисячі 300 листів. У них були опитувальник і конверт, який можна безкоштовно відправити назад. Втім, з них в офіс «Розумне довкілля. Хмельницький» повернулося лише 50 листів з відповідями, які мають направити у Лондон. А з 8 липня закривається прийом електронних пропозицій.

«Переважна більшість людей, з якими ми спілкувалися, підтримують будівництво сміттєпереробного заводу. Вони вважають, що проблему зі сміттєзвалищем потрібно вирішувати. А ті, хто не визначилися, просто не мають повної картини», — переконаний Микола Ваврищук.

Також він зазначає, якщо коронавірус не внесе ніяких коректив до кінця літа ЄБРР має прийняти остаточне рішення щодо виділення кредиту та гранту. За умови позитивної відповіді, Хмельницький може розраховувати на відкриття сміттєпереробного заводу у 2022 році.

Після підписання кредитної угоди розпочнуться тендерні процедури, які проходитимуть за правилами Європейського банку реконструкції та розвитку. Зокрема, пройдуть тендери на обрання технічного консультанта, а також — на створення станції очищення фільтрату. Третій буде присвячений розширенню полігону з його рекультивацією та його подальшим закриттям. А останній стосуватиметься безпосереднього будівництва сміттєпереробного заводу.

Доля нинішнього сміттєзвалища — зелена гора з деревами

За словами директора офісу «Розумне довкілля. Хмельницький», щоб закрити нинішній полігон, спершу потрібно відкрити першу та другу карту на вже придбаних сусідніх земельних ділянках. На цих територіях спершу потрібно вкопатися й застелити їх мембранами, які не дозволять просочуватися фільтрату. Опісля їх накривають і лише тоді почнуть вивозити туди сміття. Крім того, буде передбачена система для видобутку біогазу.

«Завдяки цьому на нинішнє сміттєзвалище перестануть потрапляти відходи. Починається етап технічної рекультивації. Спершу стабілізують схили й зроблять тераси, щоб не допустити обвалу, який стався у львівських Грибовичах. На це потрібно до року часу», — розповів Микола Ваврищук.

Після цього починається біологічна рекультивація. Стабілізоване сміття накриють мембраною, суглинком і чорноземом. Опісля почнуть садити рослини. У проєкті закладено висадити чотири тисячі кущів, півтори тисячі дерев, а також інші багаторічні рослини, зокрема, траву. Фактично нинішнє сміттєзвалище перетвориться на зелену гору.

Читайте також: Теорія розбитих вікон: як в громаді на Хмельниччині змінюють звичку смітити