Відродити Зоряне: у село на Хмельниччині запрошують жити багатодітні родини

Ще якихось три десятиліття тому на Хмельниччині сільське населення переважало міське. Хоч всього на два відсотки (за статистичними даними на 1991 рік було 49 відсотків міського та 51 – сільського населення), але сільських мешканців таки було більше. За тридцять років картина змінилася і нині 57,7 відсотка – це міське населення, та 42,3 відсотка людей мешкають у сільській місцевості.

Нині села, де живуть по кілька людей, на Хмельниччині не рідкість. Є й такі, де, принаймні офіційно, не зареєстровано жодного мешканця. Це село Гамарня у Кам’янець-Подільському районі, Цвіт та Григорівка на Шепетівщині, Пальчинці та Червоне у Хмельницькому районі…

Село живе допоки на його вулицях лунає дитячий сміх

Утім, є на Хмельниччині й такі села, мешканці яких намагаються врятувати їх від перспективи стати одним з тих, які чекає сумна доля «постаріти» та зустрічати випадкових мандрівників порожніми вікнами закинутих будинків і вулицями, порослими споришем. Бо знають: село живе допоки на його вулицях лунає дитячий сміх.

У Зоряному проживає близько пів тисячі мешканців, з них пів сотні - діти. Село газифіковане, має водогін, інтернет, є автобусне сполучення з райцентром та обласним центром

Відродити село та наповнити його щебетом дитячих голосів взялися у селі Зоряне, що на Віньковеччині. Про нього не скажеш, що вимирає: ні, нині тут проживає близько пів тисячі мешканців, з них пів сотні - діти. Село газифіковане, має водогін, інтернет, за кілька кілометрів у Говорові – аграрний ліцей, є автобусне сполучення з райцентром та обласним центром – двічі на день… Роботу можна знайти сезонну – в аграріїв на полуницях чи в сусідньомі Осламові на яблуках. Хоча, переважно, місцеві чоловіки на заробітках.

А ще у селі донедавна була школа-дев’ятирічка, де навесні навчалося 32 дитини, та дитячий садочок, який відвідували шестеро дітей. Утім, освітня реформа, брак учнів, непосильні для громади кошти на утримання малокомплектного освітнього закладу таки зробили своє – у вересні перший дзвоник тут не пролунав. Шкільний та дошкільний заклади таки закрили і нині шкільний автобус довозить учні до сусідніх Дашківців.

У селі донедавна працювала школа-дев’ятирічка, де навесні навчалося 32 дитини

Добротне приміщення школи нині тихе. Тут наче звичайнісінький вихідний. У класах – книги та зошити, на шкільних дошках – вчительські завдання та пояснення, на стінах – дитячі малюнки, у коридорі – забутий поспіхом футбольний м’яч... Староста села Румія Дзюрак каже, учителі просили нічого тут не змінювати. Мовляв, хто зна як життя обернеться. А раптом знову таки завирує шкільне життя.

Добротне приміщення школи нині тихе. Тут наче звичайнісінький вихідний

За літо до Зоряного переїхали жити п’ять багатодітних сімей

Те, що дітей з кожним роком в селі меншає, - проблема не лише в Зоряному. Але тут точно знають, поки в селі буде молодь, доти воно житиме.

От саме в учителів навесні і з’явилася ідея – кликати до села жити багатодітні родини. А чому б і ні, якщо є в селі добротні будинки, які стоять порожні, та ще й городу поруч декількадесят сотих? Ціна будинку – і тисячу, і дві тисячі доларів, але можна домовитися взяти й на виплату. Так і школу хотіли зберегти, і село омолодити. Заклик опублікували в соціальних мережах. Згодом його підхопило телебачення і розголос про Зоряне пішов далеко за межі області. «Перша родина з десятьма дітками, яка вподобала собі село, приїхала до Зоряного у травні з

Житомирщини. З помешканням допоміг місцевий благодійник, купивши їм хату, - каже староста Румія Рустамівна. - Так за літо до нас переїхали жити п’ять багатодітних сімей. У кого п’ятеро дітей, у кого шестеро… Усі – з різних куточків України. Є родини з Вінниччини, Тернопільщини, Житомирщини. Обжилися вже, хто й господарством встиг обзавестися. Кожну родину привели сюди свої обставини, але ми дуже їм раді. Он і зараз ще телефонують до нас, цікавляться житлом. Поки є будинки, хай приїжджають. Хат ще з п’ять, які годяться для життя, набереться».

Погані б не кликали до себе жити

З Вінниччини переїхали до Зоряного і родина Дарвішевих. У сім'ї шестеро хлопчиків – найстаршому 13 років, наймолодшому – 4.

З Вінниччини переїхали до Зоряного і родина Дарвішевих. У сім'ї шестеро хлопчиків – найстаршому 13 років, наймолодшому – 4

«Побачили в новинах, що запрошують жити до себе багатодітних, щоб підняти село, - розповідає мама Тетяна. - Хату вибирали по фотографіях, бо не було можливості їздити на оглядини. І ви знаєте, - не шкодуємо. Таке відчуття, що народилися тут і все життя проживаємо. Люди тут хороші, привітні. І дітям сподобалося. Та що там казати, погані б не кликали до себе жити. Шкода, що школу в селі закрили. Але добре, що дітей на навчання автобусом довозять. А от садочок дуже хочемо, щоб відкрили».

Відкрити садочок, каже староста Румія Рустамівна, то зараз і справді одна з перших справ у селі. Адже дітей побільшало: є малюки, які з родинами переїхали, а ще четверо в селі цього річ народилися.

«У садочку є все – від ліжечок і до кухонного інвентаря. Нині думаємо, як бути з опаленням, бо газ по захмарних цінах, то дуже важко для бюджету…», - каже вона.

Відкрити садочок - зараз одна з перших справ у селі,вважає староста села

Мешканці Зоряного зізнаються, те, що школу не зберегли, звісно ж, засмучує. Але те, що дітьми наповнюється село, кажуть, не може не радувати. Бачать в цьому зміни на краще, бо таки впевнені – є діти, буде життя.

ОФІЦІЙНО:

За даними Головного управління статистики, в Хмельницькій області на 1991 рік проживало 1 мільйон 520 тисяч мешканців. З них 745 тисяч становило міське населення та 775 тисяч – сільське.

За тридцять років населення області зменшилося на майже 300 тисяч і наразі в області проживає близько 1 мільйона 243 тисячі мешканців. Серед них 718 – міське населення та 525 – сільське населення. Тобто, за тридцять років мешканців сіл поменшало на 250 тисяч. Цю цифру, фактично, можна порівняти з населенням такого міста як Хмельницький.