ye-logo.v1.2

«Лише дивом я не загинула в шестиметровій ямі від каналізаційного люка»,

Суспільство 2250

розповідає пенсіонерка з Кам’янця-Подільського Надія Ткачук

Того дня Надія Ткачук, поралася на грядці неподалік багатоповерхівки, в якій мешкає ось уже майже два десятки літ. Уздовж будинку колись мали будуватися гаражі, але мешканці запротестували, й будову не розпочали. «У нас по одному вікну на південь, то ж не добре, якщо день і ніч під ним коптітиме чиєсь авто»,- казали мешканці. Опісля люди влаштували тут городчики та квітники. Поруч проходить господарча гілка залізниці.
Пані Надія прополола грядку, винесла бур’ян на узбіччя. Побачила рясну вишню й захотілося їй поласувати ягодами. Коли потяглася до гілки, відчула: кудись падає. Опам’ятавшись, зрозуміла, що провалилася в дірку від каналізаційного люка. Яма була прикрита шматком картонного ящика. На цьому клапті землі поралася вряди-годи літня жінка з селища Смірнова,яка розкопала шматок землі під город. Але як її звати, в якому будинку та живе,пані Надія не знала. Багато містян, рятуючись від дорожнечі на продукти, розробляють навіть смітники й пустирі та вирощують відро-друге картоплі, моркву, столовий буряк, квасолю, - що тут дивного?! Хіба краще, якби ця земля гуляла в бур’янах по шию?!
Очевидно, це та бабуся «законспірувала» дірку замість повідомити відповідні служби, аби встановити надійну кришку. Різкий біль у спині та нозі дуже налякав Надію Ткачук. Піднятися не змогла. «Ну, мабуть, я сильно покалічилася,- подумала. « Кожна травма для мене може стати смертельною, адже я – діабетик, інвалід другої групи, - розповідає тепер жінка.- Покликала на допомогу. Ніхто не обізвався. Трохи зачекала. І – о щастя! По шпалах ішла якась молода жінка. Я загукала до неї. А та чимдуж кинулася геть. Може, подумала, що я п’яна… З відчаю я зовсім забула, що десь у в кишенях мала б бути мобілка. Тільки б вона не випала при падінні! Намацавши телефон, я зателефонувала до чоловіка.»
Пан Микола тепер жартує: «Дружина в мене української породи – то я ледве справився, її рятуючи.» Коли жінку витягли з пастки, й вона роздивилася яму, в якій могла опинитися на самому дні, щиро подякувала Богу, що не допустив трагедії. Вона – опікун неповнолітньої внучки. З тієї глибини, а чоловік каже, що там метрів зо шість, я б ніколи не вибралася, мене б ніхто й ніколи не знайшов,- каже вона. –Щаслива, що відбулася переляком, потовкла два ребра й колінна чашка зіскочила, довелося вправляти. Тиск піднявся, серце боліло цілий тиждень. Ось накупила ліків, рятуюся від болю. Але це не смерть у каналізації! Можна вважати, що я народилася під щасливою зіркою, що Бог оберіг мене .»
Торік неподалік від цієї ж ями в іншу діру каналізації провалилася однорічна дитина, внук Надії Русал, родина якої мешкає по сусідству з Ткачуками. Русали згадують: «Там глибина метрів три, батько ледве викинув звідти дитину нагору. Хлопчика довелося везти до хірурга, зашивати рани на обличчі. Ніхто за це не відповів.
Доскіплива жінка вирішила дізнатися, хто ж господар цих пасток. Сусіди підказали, що то каналізація комунального підприємства «Міськтепловоденергія». Надія Ткачук зателефонувала в його приймальню. «То не наші мережі, звертайтеся в ЖЕК», - відфутболили її. Насправді, ЖЕКи не мають жодного відношення до каналізації. Але спасибі, прибули одразу. Хтось порадив звернутися до заступника міського голови Сергія Бабія. Подзвонила. Він ласкаво пообіцяв особисто попросити в собезі допомогу на лікування. Але надалі жінці більше не вдалося поспілкуватися з ним. Пані Надія зателефонувала ще й на радіо, хотіла привернути увагу влади до проблеми відкритих люків. У прямому ефірі йшла передача «Міська кухня», на питання відповідав міський голова Михайло Сімашкевич. Він поспівчував пенсіонерці й повідомив, що в місті наразі вкрадено 300 люків. Отож, не на одну пенсіонерку чи дитину чигає небезпека мало не на кожному кроці.
У нашій країні справді крадуть щодня, щогодини, щомиті. Якщо крадуть каналізаційні люки – це кому-небудь треба?! Аварійна служба міськвиконкому 1505 засвідчила, що звернень про люки дуже багато. Крадуть лише чавунні,їх можна здати на металобрухт. А пластмасових не чіпають. Але власники мереж роками не поспішають замінити вкрадені чавунні люки на пластмасові. На Підзамчі неподалік готельного комплексу «Ксенія», де ходить чимало туристів, вже більше місяця в яму від люка впав хлопець, а діру кришкою й досі не закрили. Про це люди дзвонять на службу 1505. Власником люка є, до речі, зовсім не бідний «Укртелеком». Місцева влада неспроможна вплинути на нього. Отож, ця пастка й далі чигає ще на когось.
Якби Надія Ткачук не нашуміла, то й тут би було тихо, кажуть сусіди. «Нині діру закрили якимись старими дверима», - каже жінка. У справі крадіжки кришки люка, через яку мало не втрапила на той світ пані Надія, порушено кримінальну справу. Дізнавач Денис Музичук побував на місці пригоди, склав протокол.
На «Вторчерметі», де приймають металобрухт, серед іншого залізяччя можна знайти й чавунні кришки від люків, а то й самі люки. Свого часу влада намагалась заборонити прийом такого металобрухту. Але постійно контролювати процес їй так і не вдалося. Як мовиться, «люди гинуть за метал». Себто, готові й на крадіжку, аби заробити. У сусідній Польщі, наприклад, де в Кам’янця-Подільського ціла низка міст-партнерів, люків та кришок до них ніхто не краде. Закордонні туристи, побачивши на дорозі діру без кришки, часом позначену гіллякою, диву даються: що б це могло означати?! Нагадаємо, за безпечне життєве середовище на території того чи іншого населеного пункту відповідає місцева влада. Якщо вона не питатиме з комунальників, люди спитають з неї.
 

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую