ye-logo.v1.2
«Єдині новини» на Хмельниччині та Україні. Для цього натисніть на трансляції хмельницьких і всеукраїнських телеканалів, або слухайте радіо khm-radio.ye.ua чи radio.ye.ua
"Єдині новини" на Українському радіо

«Щоразу з’являються нові виклики» - Олег Каденко про випадковості в житті та 50 років лікарської кар’єри

Суспільство 1105
Олег Анатолійович, професор, заслужений лікар України, відзначив ювілей – 50 років своєї професійної лікарської діяльності
Олег Анатолійович, професор, заслужений лікар України, відзначив ювілей – 50 років своєї професійної лікарської діяльності. Фото: з архіву Олега Каденка

Про те, як опинився в медицині, про робочі будні та активне дозвілля професор, розповів заслужений лікар України Олег Каденко.

У житті людини багато чого визначають випадковості. Й саме він, його величність Випадок, скерував Олега Каденка – професора, заслуженого лікаря України – на всю його подальшу кар’єру. Цьогорічного вересня Олег Анатолійович відзначив ювілей – 50 років своєї професійної лікарської діяльності.

У рідному Кам’янці-Подільському, дотримуючись тодішньої модної тенденції, престижним вважалося благословити дитину на навчання у медичний заклад. З першого разу йому не вдалося вступити до ВНЗ. Довелося взути армійські чоботи та два роки вчитися військовим премудростям аж за Волгою, на ракетному полігоні. А щоб син не розслаблявся, мати надіслала йому до війська підручники з хімії та біології.

«Тоді з мене ще хлопці сміялися і просили дати почитати про науку», – пригадує Олег Каденко. Втім, маму послухав. Підручники таки не пилилися в армійській тумбочці.

Повернувшись, вирішив знову випробувати вдачу, вже в Одеському медінституті. «Чому Одеса? Бо там море, сонце!» – каже Олег Анатолійович. Але тоді, каже він, визначальне значення для вступу мали потрібні зв’язки. А їх не було. Тому, щоб знову не втратити шанс на навчання, вирішив вступати до Воронежа.

– Сказали, що там легше вступити. Тож взяв квиток, сів на потяг, приїхав в останній день вступної кампанії у місто, де раніше жодного разу не був, – поринув у минуле лікар. – І як був у військовій формі, так і пішов на іспити. Дві викладачки поважних літ, слухаючи мою відповідь з біології, перезирнулися, й одна запитала в іншої: «Ну що, підтягнемо солдатика?» І поставили п’ятірку.

Отак розпочалося навчання у медінституті. З третього курсу майже три роки поєднував науку з працею в хірургічному відділенні Воронежської обласної лікарні на посаді медичної сестри.

– Я розумів, що працюю, по суті, медичним братом, але на той час такої посади у штаті не було, – пояснює Олег Анатолійович.

Випадок допоміг продовжити навчання і в інтернатурі. Молодий фахівець вступив до Одеського медичного інституту на базі обласного шкірно-венерологічного диспансеру.

Потім почався трудовий шлях молодого лікаря, котрий побував на периферії на Одещині, викладав в Кам’янець-Подільському медучилищі, очолив там акушерське відділення, завідував стаціонарним відділенням міського шкірвендиспансеру, був головним лікарем міської дитячої лікарні, завідувачем міського відділу охорони здоров’я…

– Трохи шкодую за Одещиною, – зізнався Олег Анатолійович. – Там розпочиналися мої перші кроки в професії. Були гарні перспективи: пропонували очолити тамтешню поліклініку, мав можливість отримати квартиру… Але мати кликала додому. Послухав. У Кам’янці-Подільському керівник міського відділу охорони здоров’я з усмішкою сказав: «Ти знаєш, де в Союзі найбільше лікарів у співвідношенні до кількості населення? У Тбілісі та Кам’янці-Подільському! І ти приїхав сюди шукати роботу?» Знав би він, що через сім років я сяду в його крісло… Мене тоді не взяли навіть на «швидку допомогу». Тож довелося проситися до піонерського табору.

Доля й тут зіграла свою роль: якось одному з вихованців стало погано – страждав на бронхіальну астму. Молодий лікар вчасно та кваліфіковано надав допомогу. Згодом з’ясувалося, що бабуся хлопчика була завучем в Кам’янець-Подільському медичному училищі. Вона й запропонувала роботу талановитому лікарю.

У 1991 році Олег Каденко вперше переступив поріг Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру. Відтоді і по сьогодні очолює цей заклад.

– Щоразу з’являлися нові виклики, – додає він. – Управління медичним закладом потребувало нових знань, тож для ефективної роботи довелося вступити на факультет економіки Подільської аграрно-технічної академії. А щоб не порушувати родинної традиції, як розміняв сьомий десяток літ, отримав третю вищу освіту – юридичну. Бо мої батьки, дочка – юристи. Всі ці отримані знання дуже допомагають мені і як медику, і як керівнику, і як менеджеру.

Управлінським досвідом керівник постійно ділиться з колегами, навіть присвятив цій темі власні друковані праці.

На сьогодні в Олега Анатолійовича п’ять лікарських спеціальностей. Він очолював кафедру практичної психології та педагогіки в Хмельницькому національному університеті, працював професором Львівського медичного університету та Національної медичної академії післядипломної освіти. З 2010 року – академік Академії наук вищої освіти України.

Олег Каденко – автор майже сотні наукових та методичних публікацій. Він збагачував досвід не лише в Україні: відвідав численні конференції, лекції, симпозіуми тощо в Німеччині, Іспанії, Чехії, Франції, Єгипті, Індії та багатьох інших країнах світу. Чимало новацій та сучасних закордонних практик успішно впровадив у закладі, який очолює вже понад тридцять років. «Приведіть мені будь-яку людину, і я в кожної знайду хворобу свого профілю», – стверджує Олег Каденко. Іншими словами, чи не кожен з нас – потенційний пацієнт шкірно-венерологічного закладу. Адже часто ми не звертаємо уваги на якийсь висип на шкірі, плямку, деформацію нігтя чи внутрішній дискомфорт. До цього профільного закладу зазвичай прямують люди, життя котрих суттєво погіршують ті чи інші явні симптоми.

Якось Олег Каденко зацікавився темою сексології, почав глибше вивчати цю науку. Як результат – отримав сертифікат лікаря з сексології та медичної психології. Крім того, розробив тести, які з високою точністю визначають – є в чоловіка чи жінки схильність до позашлюбних сексуальних зв’язків чи ні.

Проте, скільки б часу не займала робота, кожну хвилину вільного часу він проводить з користю для здоров’я або ж поринає у світ численних захоплень.

– Років сорок займаюся пасікою, як і мій дід колись, – ділиться лікар. – Досі користуюся його медогонкою. Тож вся наша родина, друзі та знайомі смакують лише натуральним медком. Навіть не можу сказати, що більше подобається: полювання чи риболовля, адже для кожного є відповідний сезон, погода, настрій. Та й дайвінгом захопився не так давно.

Олег Каденко – один із засновників обласної асоціації кульової стрільби. Активний відпочинок кличе його в гори кататися на лижах. Найпрекраснішою вважає гору Драгобрат навесні, коли вона вкривається чудовими блакитними крокусами, а найкращим спогадом дитинства – коли разом з товаришами з Польських фільварків поспішали до річки Смотрич, щоб вдосталь настрибатися зі скелі у знайому змалечку річку.

Той камінь і досі височіє над хвилями Смотрича, каже Олег Каденко. Біля нього вже стільки протекло води, виросло і підростають нові покоління дітлахів, які, як і він колись, мріють про своє майбутнє і, прощаючись з дитинством, часто згадують свою безтурботність…

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую