До останнього подиху на вогневому рубежі…

З перших днів на захист рідної країни стали тисячі українців, які відважно боронять державу, звільняють її від ворога, не жаліючи себе, віддаючи за мирну Україну найдорожче — життя. Таким — мужнім, сміливим і самовідданим у боротьбі з ворогом за рідну землю — був і захисник Євгеній Подставка. 9 березня він загинув у бою за Чернігівщину.

Народився Євгеній 1984 року у селі Полошки. Батьки, Іван Пилипович та Віра Федорівна, крім сина, виховали двох доньок – Оксану і Олену. Сьогодні вони працюють вчителями у Полошківському навчально-виховному комплексі (НВК). У рідних Полошках хлопець закінчив НВК, потім вступив до Глухівського агротехнічного коледжу. Навчання довелося на два роки перервати, бо коли прийшов час виконувати військовий обов'язок, Євгеній без вагань пішов на строкову службу в ЗСУ.

Після служби в армії завершив навчання в коледжі і вирішив пов’язати своє життя з військовою справою. Тривалий час служив у Сумському прикордонному загоні — спочатку у Конотопі, потім, після одруження, перевівся до прикордонного відділення «Сопич».

Інспектор прикордонної служби Євгеній Подставка був кваліфікованим кінологом, навчав своїх чотирилапих помічників пошуку вибухонебезпечних речовин. На різних змаганнях за цю роботу отримував призові місця. Коли у 2014 році росія посягнула на нашу територіальну цілісність, захопивши Крим і розв'язавши війну на Донбасі, прикордонник Євгеній Подставка без вагань вирушив на схід. За участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, отримав відзнаку Президента України «За участь в АТО».

У 2021 році він прийшов на службу до 16-го окремого мотопіхотного батальйона (Глухівська військова частина на Сумщині). Тут разом з побратимами і «зустрів» повномасштабну війну, даючи гідну відсіч ворогу з перших годин 24 лютого 2022 року. «Женя був відважним, чесним і справжнім воїном, - сказав у телефонній розмові його командир з позивним «Ангел». - У ході атаки противника, виконуючи наказ, майстер-сержант Євгеній Подставка вміло керував підпорядкованим йому відділенням, до останнього залишаючись на вогневому рубежі. Ціною власного життя прикрив відхід побратимів. Це трапилося на Чернігівському напрямку 9 березня. На жаль, війна забирає найкращих. Таким був Женя: справжній патріот, справжній воїн. У пам’ять про таких хлопців ми мусимо перемогти. І так буде, бо за нами Україна, за нами правда».

«Як сьогодні пам’ятаю наше знайомство з Євгенієм. Це був жовтень 2007 року, свято у Полошках. Незабутні зустрічі, спілкування... А вже 23 лютого 2008 року ми одружилися. Через рік у нас народилася донечка Маринка. У 2016 році ми разом раділи народженню синочка Єгора. У нас була дружна сім’я: всі вихідні — разом, багато подорожували, відпочивали. Женя дуже любив риболовлю, це було не просто захоплення, а невід'ємна частина його і нашого життя. Ось заходжу зараз до гаража — там різні вудки, знаряддя лову, човни.... Все нагадує про нього. Тільки його, найріднішого і наймилішого, вже немає і не буде... Ми з дітьми назавжди втратили коханого чоловіка, найкращого у світі тата», — так тепло і до сліз проникливо розповідає про Євгенія дружина Наталія.

У листопаді 2022 року Євгеній Подставка посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Державну нагороду з рук керівника Сумської військової адміністрації Дмитра Живицького отримала його дружина.
Герої поклали життя за волю та незалежність нашої держави — України. Вічна слава всім нашим воїнам! Не вибачимо жодної смерті і жодної сльозинки. Переможемо заради пам’яті наших воїнів, заради майбутнього наших дітей!

Катерина ТИЩЕНКО, газета «Глухівщина», Сумська область.

Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).