«Мрію про будиночок в українському Криму»

 «Ми, українські минулорічні одинадцятикласники, стали першими, кому замінили ЗНО на Національний мультимедійний тест, і щиро сподівалися, що будемо останніми, кому судилося випускатися зі школи під час війни», – каже Катерина Адамова, золота медалістка Ярмолинецького закладу загальної середньої освіти №2, а нині другокурсниця-бюджетниця факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету. На жаль, ця війна змусила вчорашніх дітей вмить подорослішати. Відтісняючи мрії-плани на «після Перемоги», вони активно включилися в її наближення.

Катя змалку захоплювалася танцями. Цьому заняттю приділяла чимало часу. Здавалося б, усі стилі й жанри засвоїла. З колективом «Калинове намисто» багато різнорівневих сцен підкорила. З другого класу стала активною учасницею гуртка художньої творчості. Їй так подобалося творити, виготовляти найрізноманітніші дивинки, що у класі сьомому вже точно знала: вона неодмінно започаткує власний бренд одягу, який прославлятиме Україну на світовому ринку. Нині, освоюючи фах конструктора-технолога швейних виробів, студентка працює над базою створення власного мінібренду. Вже й назву йому вигадала – «Трава». «На мене завжди казали «травичка», тому так, – усміхається. – А ще тому, що мій одяг буде лише з натуральних матеріалів».

Замислювалася свого часу школярка й над військовою кар'єрою, адже батько – фаховий військовий. Тож і стріляти вчилася, і намети розкладати, і навички парамедика переймала… Але справа більш дівчача взяла гору. «З перших днів повномасштабного вторгнення ми з друзями, з небайдужими школярами одразу приєдналися до гурту дорослих, які організувалися при селищній раді, – пригадує тодішня голова учнівського самоврядування. – Збирали речі для переселенців, готували для військових, виготовляли окопні свічки. Також навчали співгромадян навичок домедичної допомоги, як-от накласти турнікет і подібне. Наша вчителька, Лілія Прокопчук, чоловік якої став на захист держави, зініціювала плетіння сіток. Відрадно, що багато охочих долучилися до цієї потрібної справи. За день нам вдавалося сплести по чотири величезні, на ширину всього шкільного спортзалу, сітки».

Відмовившись від усього, що звично купується-замовляється на випуск (вечірні сукні, ресторан, музика, кульки, квіти, відео, фото тощо), учні купили квадрокоптер Мавік-3. «Волонтери з Франції, – розповідає дівчина, – допомогли нам придбати його дешевше. Згодом до нас доєдналися випускники місцевої школи №1, й ми дозбирали ще і надіслали хлопцям півтора десятка активних навушників… У нас не було урочистостей, випускного вальсу. У день, коли нам вручали атестати, «На щиті» привезли випускника нашої школи Володимира Сову-Лісовця. Тож пісню «Там біля тополі калина росте» з патріотичною танцювальною композицією присвятили йому й всім загиблим за наше завтрашнє Переможне небо. До слова, саме наш клас започаткував у школі «Алею випускників». Ми садили туї. Кожен наступний випускний клас обирає дерево на свій розсуд. Якщо є загиблий випускник, обов'язково деревце висаджується на його честь. На жаль, наша школа провела в останню путь уже п'ятьох своїх учнів».

Коханий Катерини – спецпризначенець ЗСУ. Пройшовши спеціальне навчання й освоївши необхідні ази й фахові хитрощі, він з побратимами не лише професійно управляє дронами, а й навчився їх конструювати, складати, розробляти. На матеріали для їхнього виготовлення грошей потрібно в рази менше, аніж придбати готові. Дівчина з друзями назбирала чимало коштів на підтримку армії й зупинятися не планує.

З початком нового навчального року в. о. голови студради факультету Катерина Адамова з дружною студентською родиною розпочнуть новий збір ста тисяч гривень для закупівлі матеріалів на виготовлення дронів. Його планують закінчити до Дня Збройних сил України. Для цього творча юнь факультету задіє всі свої таланти: фотосесії за донати проводитимуть, найрізноманітніші майстер-класи, ярмарки…

А до масштабного благодійного аукціону, що проходив у лютому в обласному центрі, дівчина розмалювала гільзу й розірваний снаряд. Гільзу, розмальовану в світлих тонах самчиківським розписом, з якої усміхається вся в квітах українська берегиня, придбали за 15,5 тисячі гривень. Снаряд з петриківським орнаментом на чорному фоні – за 14,5.
Після Перемоги, запевняє Катерина, неодмінно придбає будиночок в українському Криму, адже мріє про нього змалку. А перед тим вони з коханим поїдуть на море до Італії. Допоки ж він – на позиціях, а вона щомиті чекає від нього дзвінка чи бодай повідомлення, активно волонтерить і відповідально навчається, бо Переможна Україна найближчим часом асоціюватиметься у світі зокрема і з брендом «Трава».