Милом по господарству

Вуха, лапи, хвіст...

Ще за радянських часів народився міф, що господарське мило «варять» з відловлених безпритульних собак і кішок. Але виявляється, це не так. По-перше, їх сало і жир не зовсім того складу та якості, які потрібні для миловаріння, а по-друге, кількість жиру у них мінімальна, що робить процес виготовлення мила збитковим. Навіть під час Великої Вітчизняної війни, коли країна відчувала дефіцит буквально у всьому, мила з чотириногих братів наших менших ніхто не варив. До речі, звинувачення гітлерівського режиму в людоїдстві, яке прозвучала на Нюрнберзькому процесі, нібито фашисти з убитих у концтаборах людей «варили мило», пізніше також не знайшло підтвердження.
Господарське мило виготовляється з натуральних тваринних і рослинних жирів з додаванням синтетичних жирозамінників. В основі виробництва лежить реакція омилення, під час якої відбувається гідроліз складних ефірів жирних кислот з лугами. Господарське мило відрізняє підвищений вміст жирних кислот - до 72%, що забезпечує достатню миючу здатність. А відсутність штучних добавок робить таке мило гіпоалергенним. Хоча, про останнє трохи нижче...

Наш експеримент

Ми вирішили перевірити пральні властивості господарського мила. Для цього ми обрали чотири види господарського мила. Єдине, що їх відрізняло, це ціна та колір. Три шматочки мила були з відбілюючим ефектом, а одне - звичайне темного кольору та доволі неприємним запахом, знайомим ще з дитинства. На усіх мильних брусках було зазначено, що вони господарські і призначені для прання речей.

Зокрема, найдешевшим серед господарських у нас було звичайне, так зване “радянське”, темного кольору із викарбуваним написом на бруску 72% (середня ціна 2,25 гривні). З'ясувати, хто виробник цього мила, виявилося нелегко. На самому бруску нічого не було написано, тому довелося вірити словам продавчині, що воно “вінницьке”. Решту мильних брусків купували, користуючись порадою домогосподарок нашої редакції та тим, що давно було на слуху, а саме: турецьке “Дуру” вартістю 3 , 06 гривні за штуку; харківське “Друг” за 3,25 гривні та донецьке “Максима” (3,66 гривні). Між іншим, останні три мильні бруски, на відміну від вінницького, були загорнуті у індивідуальну упаковку та приємно пахнули, що свідчить про наявність у складі спеціальної косметичної віддушки. Крім цього виробники зайвий раз не забули вказати, що їх продукт не містить хлору та має у своєму складі спеціальні речовини, що придає речам сяючу білизну, зокрема, оптичний відбілювач. По суті, це барвники, які осідають на поверхні тканини, і створюють візуальний ефект чистої білизни. Вони залишаються на тканині після прання.

Наступним етапом нашого споживчого експерименту було забруднення тканин. Для нього взяли абсолютно ідентичні шматки бавовняної тканини та поставили декілька плям: гірчиці, майонезу, хрону, кави та губної помади. А ще вимастили шматки тканини мазутом. Потім наші піддослідні матеріали замочили у теплій воді та добряче потерли милом і залишили на годинку відмокати.

Потім взялися прати плями. Терли сильно, довго та постійно, знов і знов обробляючи плями милом. Знову залишили наші бавовняні матеріали помокнути у мильному розчині. Лише через дві години почали полоскати. Скажемо одразу: абсолютно непомітними усі плями на тканинах не стали. До речі, найкраще зі своїм завданням із виведенням плям впорався шматок звичайного темного “вінницького” господарського мила. Проте, сказати «найкраще» – не означає, що воно знищило усі плями. Деякі залишилися. Проте, стали фактично непомітними, ніж після прання тим самим «Дуру». Між іншим, останній відмінно впорався з плямою від кави. З плямою від мазуту впоралися усі мильні бруски. Та й обіцяна білизна у шматочків тканини з'явилася. Саме останнє, на наш погляд, і було основною перевага сучасного господарського мила над а-ля “радянським”. Та й запах від “темного” був відповідний...

Краще, ніж синтетика

“Справжнє господарське мило нешкідливе, оскільки до його складу входять тільки натуральні речовини, - каже дерматокосметолог Наталя Маринчук. - Хоча варто пам'ятати, що нині багато виробників почали додавати до господарського мила і відбілювачі, і барвники, і віддушки... А це вже хімія. Якщо ж говорити про користь, то варто віддавати перевагу саме звичайному, коричневому, милу без добавок. І його користь, перш за все в його універсальності. Таке мило чудово відпирає бруд, оскільки воно гарно піниться як у гарячій, так і в холодній воді. А ще воно гіпоалергенне, тому ним можна прати навіть речі новонароджених дітей. Це до речі, найбезпечніший засіб для прання одягу в людей, які страждають на алергію та дерматити, бо сентетичні пральні порошки погано змиваються з тканини і можуть їх провокувати. Ним навіть можна мити посуд: воно не лише не завдасть шкоди шкірі рук, як інші засоби, а й добре змиє жир і не залишить шкідливих речовин на ваших тарілках. Та найбільша користь господарського мила в його бактерицидних властивостях. Як антисептик раніше його часто використовується в лікарнях для миття підлог, навіть лікували молочницю у жінок, мили з милом ніздрі під час епідемії грипу. Зрозуміло, що нині, для цього використовують сучасніші засоби. Як екстрену допомогу, господарське мило можна використовувати для боротьби з прищами. Звісно, якщо у вас акне, то спосіб лікування має підбирати дерматолог. Але якщо один прищик вискочив перед важливою подією, можна спробувати такий спосіб: увечері запалене місце змастити ледь змоченим милом і на ранок запалення як рукою зніме”.

Можна періодично мити якісним господарським милом волосся, якщо з'являється лупа. Але після миття треба його споліскувати підкисленою водою. А ще господарське мило прийде на виручку, коли ви обпеклися. Наприклад, “схопилися” за гарячу сковороду чи праску. Треба гарненько намилити постраждале місце і не змивати, щоб ввібралося. І все, біль пройде, почервоніння спаде.

А ще за допомогою господарського мила можна захистити зубну щітку від розмноження бактерій. Після того, як почистите зуби - намильте зубну щітку милом і залиште. Тільки не забудьте його змити перед наступним використанням.