Із українськими полеглими воїнами прощалися у Волочиську та Шепетівці

У Волочиську сьогодні, 21 лютого, провели в останню путь солдата Збройних Сил України 23-річного Владислава Анатолійовича Комара. Народився та виріс захисник у Волочиську, у рідному місті також здобув професію електрозварювальника. Працював на місцевому машинобудівному заводі «Мотор Січ», потім - у навчально- виховному комплексі, розповідають про полеглого воїна у Волочиській міськраді.

З червня 2020 року по листопад 2021 року проходив строкову службу у Збройних Силах України. В перший день повномасштабного вторгнення допомагав облаштовувати бомбосховище для учнів в приміщені школи, а наступного дня записався добровольцем до лав ЗСУ. Після чотирьох місяців служби в роті охорони у Волочиську, був призначиний в 128-му Гірсько - штурмову бригаду на посаду гранатометника. У серпні 2022 року в складі свого підрозділу визволяв від окупаційних військ територію Херсонщини. Після лікування і реабілітації, яке проходив після отримання поранення, повернувся до своєї бригади на Запорізький напрямок. Там отримав друге порання, втім знову повернувся до виконання бойових завдань.

Загинув захисник 14 лютого 2024 року під час артилерійського обстрілу на Запорізькому напрямку.

23-річний Владислав Комар загинув 14 лютого 2024 року під час артилерійського обстрілу на Запорізькому напрямку

У Шепетівці сьогодні попрощалися з гранатометником, солдатом Збройних Сил України 27-річним Ярославом Володимировичем Свєшніковим. Як розповідають про полеглого захисника у громаді, народився та виріс він у Шепетівці. З самого малечку його виховувала бабуся, а шкільні роки його проходили у Шепетівській школі - пансіон, згодом - у Головчинецькій школі-інтернат. У 2012 році Ярослав Свєшніков повернувся до рідного міста та продовжив навчання у Шепетівському профліцеї, здобуваючи професію столяра. Педагоги згадують його як сміливого та наполегливого борця за справедливість.

Шлях воїна для чоловіка розпочався із Майдану у 2014 році. У сімнадцять років він рвався в зону проведення аититерористичної операції, але його не брали. Потрапити на передову Ярославу Свєшнікову вдалося через рік - у добровольчий Український корпус «Правий сектор», у 8 окремий батальйон «Аратта». Бойове хрещення отримав в ході боїв під Донецьким аеропортом та у селищі Піски.

У 2017 році захисник підписав контракт з 8 окремим полком спеціального призначення Хмельницького. Брав участь в обороні під Маріуполем, а після завершення контракту шукав себе у цивільному житті. Другий контракт підписав з 9 окремим мотопіхотним батальйоном 59 окремої мотопіхотної бригади сухопутних військ України. З початком повномасштабного вторгнення пішов до терцентру комплектування добровольцем. Згодом отримав запрошення до 3 окремої штурмової бригади сухопутних військ ЗСУ.

Ярослав Свєшніков загинув на Донецькому напрямку 16 лютого 2024 року. Тепер йому навіки 27 років...

Побратим загиблого військового Юрій Єфімов згадує його завжди усміхненим, веселим, енергійним та оптимістичним. Будував плани на подальше життя. «В мене все добре. Мені тут подобається. Коли закінчиться війна, я підпишу контракт і буду служити далі. Ну все, потрібно готуватися до штурму», - це остання переписка друзів і останній штурм військовослужбовця. Ярослав Свєшніков загинув на Донецькому напрямку 16 лютого 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України. У Героя залишилася дев'ятирічна донька Ангеліна.

Читайте також: На Ярмолинеччині встановили меморіальні дошки полеглим на війні Роману Квасниці та Володимиру Дмитруку