“Мама Мія” в трьох екземплярах

Цього разу ми завітали до піцерії “Мама Мія”, яка нещодавно відкрила свої двері для відвідувачів в центрі міста на вулиці Проскурівській, у приміщенні колишнього ресторану “Хмельничанка”. До слова, це вже третій заклад з такою назвою. А перша піцерія “Мама Мія” знаходиться на овочевому ринку, що в центрі міста, друга - на речовому ринку, що на Львівському шосе. Обидві, до слова, давно славляться надзвичайно смачними піцами.

Інтер’єр
Отож, аби потрапити до піцерії, треба спуститися крутими східцями донизу, у підвальне приміщення. Гадаю, це один з мінусів закладу такого типу, адже вікон нема, тому освітлення постійно штучне. Та й світлі стіни вздовж східців можна було б прикрасити, наприклад, картинками з піцою чи іншими стравами закладу. Це викликало б у відвідувачів апетит, навіть якщо не збирався їсти.
Плюс закладу у тому, що зали для курців та некурців знаходяться окремо, в різних приміщеннях. Через це зовсім не вічуваєш диму, на відміну від деяких кафешок, де в одному залі для курців просто виділені окремі столики. Тиха музика не заважає розмові, тому тут було чимало відвідувачів, які прийшли після робочого дня відпочити та поспілкуватися з друзями за келихом пива й шматком піци.
Кольорова гамма залів витримана у спокійних тонах, а в одному з них, який схований за барною стійкою від людського ока, на стіні можна споглядати венеціанські пейзажі, а на столиках для двох красуються троянди у маленьких вазочках. Туди ми й попрямували. Ніс одразу відчув запах свіжезробленого ремонту. От тільки туалет, куди ми попрямували помити руки перед їжею, скоріше за все, залишився у спадок від попередніх власників.

Кухня та обслуговування
Офіціантка намагалася відповісти на усі наші запитання на кшталт “Що це, а це що?”, а чого не знала, то перепитувала у бармена та переповідала нам. Як виявилося, дівчина перший день на роботі. Що ж, досить успішно впоралася вона з такими допитливими клієнтами як ми, та не забувала стежити за порядком на нашому столику, вчасно забираючи використані серветки та посуд. За що згодом й отримала свої “чайові”.
Отож, за рекомендацією офіціантки, замовляємо піцу “Кватро стаджіоні”, яка містить томат, сир, шинку, салямі, шампіньони та бекон. До слова, піца тут лише маленька, проте своїми розмірами вона тягне на велику в інших піцеріях, й поділена на шість шматків. А коштує це задоволення 43 гривні. Поки чекаємо замовлення, попиваючи пиво “Віденське” по 8 гривень за кухоль, гортаємо меню, яке нам люб’язно залишили. Вивчивши усі назви страв та їх склад, вирішуємо спробувати ще й картоплю “Мама Мія” за 12 гривень (запечена половинками в “мундирі” з цибулькою, тмином та домашнім беконом), деруни з сиром за 11 гривень та картоплю “Венеція” за 10 гривень (зварена половинками й полита спеціальним італійським соусом з додаванням розмарину). Подані на білих квадратних тарілках гарно оформлені страви тільки підсилювали апетит й викликали бажання їх якнайшвидше спробувати. Що ми й зробили.
Відверто кажучи, якщо оцінювати смак страв по п’ятибальній системі, то деруни потягнули на “трійочку”, бо містили мало спецій, та й сир так засмажили, що його смак погано відчувався. Картопля – одна й друга - отримала тверду “четвірку”. А от щодо піци, то можна поставити “п’ятірку з мінусом”. Проте, про смаки не сперечаються.