ye-logo.v1.2

“Досьє” на кожного

Суспільство 7697
Фото: Євгеній Дорофєєв

Кореспонденти газети “Є” побували у сховищах обласного архіву й побачили, як зберігаються документи

Кожна подія нашого життя супроводжується документом: народжуємося – отримуємо свідоцтво про народження та відповідний запис у книзі РАЦСу, одружуємося – знову РАЦС фіксує цей крок, вінчаємося – з'являється запис у церковній книзі, закінчуємо школу, вуз, влаштовуємося на роботу, отримуємо земельну ділянку – усе це теж залишає рядочки у різних документах. Згодом їх не викидають, вони потрапляють до обласного архіву (чи його відділу у районі). Так в архіві про кожного мешканця сучасної Хмельниччини (чи то нинішнього, чи якого вже давно з нами немає) є якісь дані.

Найдавніший документ Хмельницького архіву датований 1598 роком

Увесь архів області зберігається у двох приміщеннях, в окремих сховищах. Кожне містить документи якогось періоду і об'єднані у фонди. Наприклад: фонд обласної державної адміністрації, фонди сільських рад, управління сільського господарства, колгоспів, заводів та фабрик, статистики... Усього тут близько двох мільйонів справ, починаючи з кінця ХVІІІ століття і до наших днів. Але найдавніший документ, який зберігається в обласному архіві, датований 1598 роком. Це – метричні виписи з гродських книг Кременецького замку”. Крім двох будівель в обласному центрі, у кожному районі є свої архівні відділи. Нині сховища головного архіву області майже повністю заповнені. Сталося це після того, як сюди довелося забрати документи з Кам'янець-Подільського архіву, який постраждав від пожежі.

Документи “бояться” води, вогню та... жучків

Пересічний відвідувач ніколи не потрапляє до сховища, не роблять винятків навіть для науковців. Дещо порушують правила лише для журналістів та екскурсійних груп (здебільшого, студентських чи учнівських). Нам показали одне з найцікавіших сховищ – те, де зберігаються дореволюційні документи. Сховище – це велике приміщення, заставлене залізними стелажами. На них – від підлоги і аж до стелі – коробки зі справами. Їх працівники архіву виготовляють власноруч. З них зручніше діставати документи. Раніше їх просто складали стопками і зв'язували. І коли потрібен був якийсь документ, доводилося розв'язувати усю стопку. А у ній деколи до 50 справ зібрано. На кожному стелажі написаний номер, на коробці – номер та назва фонду. “В архіві є адресні книги, - розповідає начальник відділу інформації та використання документів Наталя Кузьміна. - Коли відвідувач замовляє певні справи, за книгами визначають, на якому поверсі, стелажі, полиці та у якій коробці він знаходиться”.

У сховищі немає батарей, і трохи прохолодно. Тут утримується постійна температура повітря - +17 - +19 градусів, вологість – 50-55 відсотків. Тепле повітря “нагнітається” спеціальною системою. Також приміщення обладнане досить потужною протипожежною системою. Адже найбільше документи “бояться” вологи, води, вогню, грибка та... жучка. Щоправда, жучків у Хмельницькому архіві немає. Єдиний екземпляр трапився у кам'янець-подільських документах, якого знайшли, коли перебирали привезені звідти папери. Сьогодні цього засушеного жучка показують усім екскурсантам. “Грибок, здебільшого, псує документи, які зберігалися в незадовільних умовах в приміщенні з підвищеною вологою, - пояснює Наталя Аанатоліївна. - Зараз при реставрації документів, додається розчин формаліну, який вберігає документи від грибка, і від жучка”.

Якщо щодо справ, які зберігаються у архіві, відомо усе, то що там всередині – знають не про усі документи. Адже архівні працівники не перебирають кожен парірець. Тому, буває, науковці натикаються на цікаві документи. А якщо неуважний працівник покладе документи не на своє місце, його можна шукати роками. Тому головна вимога до працівників архіву – уважність.

Обслуговує архів зовсім небагато людей, разом з технічними працівниками їх ледве півсотні набереться. Тому на кожного припадає чималий шмат роботи. Цілодобово тут працюють охоронці, які кілька разів на добу обходять приміщення. Крім того, встановлена сигналізація. Тож викрасти документ просто неможливо.

Реставрують архівні документи вручну

Архів має власну реставраційну майстерню. Реставратори хоч спеціальної освіти не мають, але чималий досвід роботи та участь у навчаннях, які час від часу організовує Державний архів, зробили їх хорошими фахівцями. Реставрують документи вручну: обрізають пошкоджені частини аркуша, вирівнюють їх, дорощують, зшивають, кладуть під прес. Сьогодні реставруються документи, які потребують ремонту та привезені з Кам'янця-Подільського документи.

Як потрапити до архіву

Насамперед, потрібно мати із собою документ, який посвідчує особу. Це потрібно, щоб знати, кому який документ видали. А, по-друге, ви маєте право шукати інформацію лише про себе та членів своєї родини. Документи, котрі стосуються вашого сусіда чи знайомого, без їхньої довіреності вам не дадуть. Прийомні дні в обласному архіві – вівторок та четвер. Як запевняє Наталя Кузьміна, жоден відвідувач не піде від них ні з чим. “Навіть якщо у нас немає потрібної інформації, ми завжди порадимо, де її шукати”, - каже Наталя Анатоліївна. Якщо ж потрібні дані є в архіві, працівник за допомогою картотеки описів дізнається, де знаходяться необхідні документи. Виносити документи за межі архіву не можна, тому доведеться працювати в читальному залі (він працює з понеділка по четвер). Зазначимо, що відвідувачами ведеться відеоспостереження, тож тихенько витягнути щось зі справи не вдасться. Власне, правила роботи такі ж, як у звичайній бібліотеці. Можна з документів і зняти ксерокопію, але за це вже доведеться заплатити. Для тих, хто хоче дізнатися про свій родовід, але не має часу чи бажання копирсатися у паперах, може замовити таку послугу. Щоправда, це трохи вдарить по кишені: виконання генеалогічногозапиту коштуватиме від 500-1000 гривень. Але варто знати, де та коли народилися предки, хто були за віросповіданням. Якщо ж ви просто знаєте, що ваш дід чи прадід народився у Подільській губернії, його корені, швидше за все, не будуть знайдені.

Розсекречені секрети

Колись полиці з секретними документами просто вгиналися. До цього списку належали і матеріали про голодомор, репресії. Потроху документи розсекречували, і сьогодні їх зовсім небагато. За ними закріплений спеціальний працівник, котрий підписав папери щодо нерозголошення відомостей, які містяться у документах, за які він відповідає. А ще в архіві є таке поняття, як цінні документи. Їх у Хмельницькому є три, вони зберігаються окремо у сейфі. Один із них – лист Петлюри 1919 року.

Від редакції. Якщо вас цікавлять якісь питання щодо роботи архіву, питань, якими архівні працівники займаються тощо, телефонуйте у редакцію до автора матеріалу або ж пишіть своє смс-запитання на номер 068 – 589-37-50.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую