Амір Бузна на території школи впав у недобудований басейн

«Амірчик, синочку, прокидайся, - каже втираючи сльози Антоніна Бузна. - Досі спати. Всі тебе ждуть. І сестричка. І братики. Всі тебе поздоровляють зі святом святого Миколая. Пам’ятаєш, як ти казав: «Мамо не плач. Все буде добре». Все буде добре. Ти будеш бігати. Ти будеш говорити».

Жінка гладить сина по голові. Цілує йому руки. Сльози капають дитині на майку. У Аміра очі напіврозплющені. Однак він не бачить матері. Не чує її слів. Хлопчик у глибокій комі. Лежить у реанімаційному відділенні Хмельницької міської дитячої лікарні. Підключений до апарату штучного дихання.

«Оце я вже сьомий місяць з лікарні не виходжу, - розповідає Антоніна Бузна. – Тут і днюю, і ночую. За весь цей час вдома була два рази. Вдень 3 червня до нього прийшли друзі. Кажуть: «Пішли грати у футбол». Пішов. А стадіон у нас один – на території школи №20. За годину прибігають і кажуть, що Амір впав у недобудований басейн, що на території школи».

Школа №20, розташована у мікрорайоні Гречани. На її території колись намагалися спорудити басейн. Побудували три поверхи. На тому все скінчилося. Будівництво не ведеться вже понад вісімнадцять років. Однак триповерхову недобудову не законсервували. Коштів не вистачило навіть на паркан.

«Трагедія сталася через необережність»

«Трагедія сталася на канікулах через необережність, - каже директор Хмельницької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 Єлизавета Худенко. – Внутрішнього розслідування, як такого, не проводилося. Доступ до недобудованого басейну був завжди. Цей об’єкт незданий в експлуатацію. Ми намагалися замурувати входи, але їх там забагато. До нас виїжджали різні комісії. Одна з них вирішила, що, оскільки тут проведені досить значні роботи, потрібно перепрофілювати у дошкільний навчальний заклад. Виготовили проектно-кошторисну документацію. А потім криза. Грошей на реконструкцію немає. Скільки разів ми зверталися в міліцію! Там же по вечорах і бомжі, і наркомани збираються. Після цієї трагедії я з заявою вкотре пішла в управління освіти. Ніби кошти мають виділити в 2013-2014 році. А власними силами ми навіть не можемо встановити паркан. Недобудова поряд зі спортивним майданчиком. А наш спортмайданчик - це культурний центр мікрорайону. Людям більше просто немає куди піти».

З жовтня батьківський комітет вирішив забезпечити школу охоронцем. Чоловік по кілька разів на день з недобудови виганяє учнів.

«Вечорами там і місцеві п’ють, - розповідає охоронець Олександр Ворожбит. - А міліцію викликати немає сенсу. Все одно не приїдуть. Вдень там учні ходять. Я їх виганяю, але ж то діти. Їх туди тягне, ніби магнітом».

Школярі ж запевняють, що після трагедії не ходять на недобудову.

«Раніше туди ходили, а нині не ходимо, - каже шестикласник Давид Сердюченко. – Хлопці казали, що Амір біг, і з-під його ноги випала цеглина. Тому і впав».

Лікарі не дають жодних прогнозів. Кажуть,що головний лікар - це час. І Господь Бог.

«Стан хлопчика важкий, проте стабільний, - каже завідуючий відділенням реанімації Хмельницької міської дитячої лікарні Ярослав Гейващук. – У дитини важке ушкодження головного мозку. Прогнозів давати ми не можемо. Чи отямиться дитина, чи ні – це суто індивідуально. Бували випадки, коли виходили з коми і через півроку».

«З лікарні вийду лише разом з Аміром»

На лікування Аміра Бузни йдуть чималі кошти. За півроку родина витратила майже 70 тисяч гривень.

«Я і машину продала, і родичі допомагають, - розповідає бабуся Аміра Валентина Сердюченко. – Ми - люди небагаті. А кошти потрібні. Амірчику роблять масажі. Коли приходить та жінка, Амір починає реагувати. Руками ворушить. Головою».

Антоніна Бузна донині не знає, як сталася трагедія.
«Казали, що з ним було четверо підлітків. Але ніхто з них зі мною не хоче говорити. Я донині не знаю, чи він сам впав, чи може його штовхнули. Мені кажуть в лікарні: «Йдіть додому». А я завжди відповідаю: «Ось Амір встане, разом і підемо».

P. S. Родина Аміра буде вдячна за будь-яку допомогу у лікуванні дитини. Контактний телефон: 097-50-80-319.