Кращим треба бути завжди!

«Я на работі більше, ніж буваю вдома. Тому святкуватиму свій ювілей у ресторані «Меркурій» з колективом і, звісно, з сім'єю. Обіцяв також приїхати колега з Івано-Франківська Василь Дранчук», – розповідає іменинник.
Народився Григорій Макарович у звичайній родині у селі Вербовець на Тернопільщині. Як каже пан Гончарук, з дитинства вчився працювати, працювати і працювати. І у всьому намагався бути кращим, вчився на «відмінно», став чемпіоном Тернопільської області з настільного тенісу, переможцем районних змагань з лижного спорту. Також займався гандболом, а біг любить й досі.
«У кого які захоплення, а я відчуваю неймовірну насолоду, коли вдягаю спортивну форму й вибігаю вранці на стадіон, – ділиться директор центру. – У вихідні дні бігаю обов'язково, та й у будні стараюся знайти час, якщо на работі не дуже завантажений».
Хоча посада директора навряд чи дозволяє вільний графік. Та й на інших робочих місцях, як згадує пан Гончарук, йшов тільки вперед. З самого дитинства покладався лише на себе. Досі Григорій Макарович пам'ятає, як вступав у Тернопільський педагогічний тоді ще інститут імені Ярослава Галана. Здав лише один екзамен – свою улюблену математику – деканові факультету... і став студентом. Мати не очікувала такого швидкого повернення хлопця, то й розплакалася з розпачу, зустрічаючи сина. А коли дізналася, що він таки вступив, то стала плакати ще дужче, але вже з радості.  
До речі, окрім ювілею, в родині Григорія Макаровича сталася ще одна знаменна подія, донька подарувала йому онука.