Півторарічний Костя Зінзюк дихає лише через проріз у горлі

Білявий, веселий хлопчик, здалеку - такий же, як і його однолітки, півторарічний Костя, приковує до себе погляди тих, хто бачить його зблизька. «Я навіть на вулицю не можу його вивести, - каже мама хлопчика, Людмила Зінзюк, - бо ми одразу ж опиняємося в центрі уваги». Справа в тому, що у хлопчика немає половини носика. А це не лише косметичний дефект, а ще й серйозна загроза життю дитини. Адже, як пояснили лікарі, маленькі діти дихають лише носом, а у Костика, і, народившись, першого вдиху він зробити не зміг…

«У вас народилася дитина без носа»

Костик - перша й довгоочікувана дитина в родині дунаївчан Людмили та Валерія Зінзюків. Сім років тому молоді люди одружилися. Довго чекали на дитину і були надзвичайно щасливі, коли дізналися, що Люда вагітна. «Я дуже добре почувалася, - каже жінка, - дев’ять тижнів була вагітна і навіть не здогадувалася про це. Дізналася випадково, коли гінеколог послав на ультразвукове дослідження. Там і сказали, що у мене вже десятий тиждень. Проходила всі обстеження, аналізи, навіть на наявність хвороби Дауна. Ніяких відхилень обстеження не показали. Коли дитина народилася, її в мене одразу ж забрали, навіть не показавши. А через якийсь час Валерій прибіг до мене увесь в сльозах «Чого ти плачеш?». «Сказали, що у нас народилася дитина без носа...».
Вперше я побачила сина через тиждень - його одразу ж забрали у Хмельницький, до реанімації. Ніс, звичайно, у нього був, але патологія страшна - як написали в ОХМАТДИТі, «половина носа відсутня». Через три дні після народження його перевезли в реанімацію в ОХМАТДИТ, тому що дихати сама дитина не могла, і кисень йому давали через зонд. Там йому зробили трахеостому (штучно створений отвір у дихальному горлі, в якому знаходиться спеціальна трубка).
«Я навіть уночі сплю впівока»
Зрозуміло, що трубка, як чужорідне тіло, постійно подразнює стінку трахеї, викликає біль, кашель. Але маленький Костик не розуміє, що може бути інакше, адже він з нею - з третього дня свого життя.
Але не це головне. Життя з трубкою доволі небезпечне. Адже відкриті дихальні шляхи призводять до запалень бронхів, трахеї, легень… Через що більшу частину свого життя хлопчик провів у лікарнях. Мало того, Людмила не може залишити його ані на хвилину. Упав - трубка вискочила, дитина тут же задихнеться. Заніс хтось до хати інфекцію, має обов’язково захворіти. Купання також доволі небезпечна процедура - вода, яка може потрапити в дихальні шляхи, здатна привести до зупинки дихання.
Щоб дитина могла нормально дихати, трубку, яка забивається слизом та їжею, потрібно прочищати щодня. Людмила навчилася робити це сама - це була умова виписки її з Костиком з ОХМТДИТу. Процедура болюча й травматична для дитини і доволі складна для того, хто її проводить. «Я змушена була навчитися цьому, бо у нас лише один лікар вміє це робити, та й той працює у Хмельницькому, - каже жінка. - І, не дай Боже, трубка заб’ється, а я не зможу її прочистити і швиденько поміняти, ніхто його не врятує».
Робити це треба дуже швидко, адже, коли трубки у горлі немає, дитина не дихає. «Мама тримає його за руки, бо це боляче, - продовжує жінка, - адже мені доводиться діставати з дірки у горлі одну трубку, обробити рану, щоб не занести інфекцію, і швиденько, аби не задихнувся, вставити іншу, яка входить всередину сантиметрів на п’ять”.
Автор статті спробувала подивитися, як все відбувається, але непідготованій людині таке видовище не під силу. Проте, стало зрозуміло, що життя цієї дитини залежить від трубки, як стирчить у неї з горла. Чи не забилася вона, доводиться перевіряти по шість разів на день (зонд для перевірки коштує сім гривень, а щоразу потрібен новий, стерильний).
«Якось він засунув у дірку ватну паличку, потім витягнув, а ватка там залишилася, - розповідає Люда. - А вдома, крім мене, нікого не було. Він тут же почав задихатися. В мене почалася паніка, але все ж, узяла себе в руки, сама витягла трубку, дістала вату, знову вставила трубку. Коли закінчила, в він уже лежав без свідомості - задихнувся. Я його з того світу вже не знаю, скільки раз витягала».

Через трубку у горлі дитина не може говорити. Мало того, вона взагалі не видає ніяких звуків, окрім дивного писку, схожого на той, що видають дельфіни. І плаче беззвучно, і якщо вночі щось станеться - дитина захлиснеться або задихнеться, ніхто не почує. Тому Людмила не дозволяє собі розслабитися навіть уночі і спить упівока.
Як сказали жінці в ОХМАТДИТі, з такою проблемою, як у Костика, вони зустрічаються уперше. Адже дитині потрібно формувати ніс не лише ззовні, а й зсередини. Операція ювелірна, оскільки під час неї можна зачепити нерв, тому доведеться викликати спеціаліста з-за кордону. І це лише перший етап, який заплановано на травень і який коштуватиме 50 тисяч доларів. У Костика ж, окрім носика, проблем вистачає: одне очко менше, патологія верхньої щелепи - крайні зубки виросли, а посередині - немає. У нього відсутній сльозовий канал на одному очкові, тому з нього постійно йде сльоза, на іншому - калабома зіниці (її форма не кругла, а витягнута вертикально)…
«В реанімації лише за перший тиждень у нас пішло 11 тисяч гривень. На лікування збирала вся родина, допомогли і в церкві, бо я в хорі співаю, і на базарі, де мама торгує, люди збирали, Валерині батьки нам допомогли. Ми вже все, що могли, з хати попродавали.

Прохання до всіх небайдужих людей допомогти Костику.
Банківські реквізити:
Отримувач: ПАТ КБ «Приватбанк»
Рахунок: 29244825509100 МФО 305299
Код ЕДРПОУ 14360570
Призначення платежу: Зінзюк Людмила Михайлівна
Опис платежу: ІПН для зарахування на карту і номер 6762462053106453.