Хірургія - це справжня творчість | Новини Хмельницького "Є"

Так вважає нейрохірург обласної лікарні Віталій Летучий, у доробку якого - кілька сотень картин

Хірург-художник. На перший погляд, незвичне поєднання. Але Віталія Мойсейовича можна назвати саме так. І, вважає він, у цих двох професій багато спільного.

Море, пейзажі, гори… і останні години «Адмірала Нахімова»

Картини змінюють одна одну. Й мимоволі опиняєшся в світі краси. Ось летять журавлі, поряд - захмарене небо. Такий краєвид не раз доводилося бачити Василю Мойсейовичу. І не по телевізору чи у книжці, а за ілюмінатором літака екстреної медичної допомоги. Саме авіація в радянські часи доставляла медиків у райони, щоб якнайшвидше врятувати, допомогти… І в сонячну погоду, і у сніговій, коли відміняли авіарейси, лікар мусив їхати, бо у когось - біда, хтось на нього чекає. А оскільки нейрохірургів було усього декілька в області (їх і сьогодні небагато), то деколи піднімався у небо майже щодня. А там - операційна, скальпель, кров, біль… і - «дякую, лікарю». Після важких трудових буднів лікар знаходив тихий куток і передавав стан душі на полотні. Щоправда, частіше вільна хвилина випадала під час відпустки.
Малював Віталій Мойсейович з дитинства - у школі створював стінгазети, у вузі - карикатури. Перша серйозна робота - пейзаж - з’явилася у 1966 році, згодом народився кримський пейзаж. І найбільше робіт хірурга присвячено саме безкрайній морській стихії. Адже Віталій Мойсейович родом з Криму. І хоч в трирічному віці хлопчик з батьками виїхав звідти, усі канікули проводив у дідуся, і любов до моря й гір проніс через усе життя. Щороку хоча б пару тижнів Віталій Летучий проводить у Криму. Потім, коли випадає вільна хвилина, бере до рук пензля, витягає мольберт - і на полотні з’являються рожево-червоний захід сонця, розбурхані темно-сині хвилі, Аю-Даг, Джемерджі та Ай-Петрі, Алупка та Воронцівський палац. У кожному місті - де б не бував, обов’язково відвідає парк, походить околицями, помилується природою, щоб згодом відобразити побачене на папері чи полотні. Навіть під час медичних конференцій, коли після засідань колеги відпочивають у кав’ярні чи готелі, Віталій Мойсейович йде або до музею, або блукає міськими вуличками.

І скальпель, і пензель лікар бере до рук з однаковим задоволенням

Віталій Летучий не розділяє працю й захоплення, хобі і повинність. І скальпель, і пензель бере до рук з однаковим задоволенням і натхненням. От лише перше знаряддя праці змушений брати щодня, а друге - лише коли має натхнення та відповідний стан душі. «Хто сказав, що хірургія - професія черства й нецікава? - дивується лікар. - Це професія творча! Двох однакових операцій не буває. Кожна має свої нюанси, і часто вже під час операції доводиться на ходу мудрувати, як краще зробити». Й на картинах теж - тільки творчість. Хоч пише, здебільшого, пейзажі, однак це не проста копія краєвидів. Де ви бачили поряд Ведмідь-гору та Воронцівський палац? Тільки в творчості Віталія Летучого. Та й останні години пароплава «Адмірала Нахімова», звісно, він не бачив - читав газетні статті, слухав повідомлення по телевізору.
Полотен, зовсім невеличких і гігантів, подекуди до двох метрів завширшки, у Віталія Мойсейовича набралося кілька сотень. Це не враховуючи тих, які він подарував. От з вибором подарунків нейрохірург проблеми не має ніколи. Навпаки, часто його просять подарувати власну картину. Й навіть замовляють сюжет. «Наприклад, зараз працюю над таким замовленням знайомої, - розповідає Віталій Мойсейович. - У неї збереглися фотографії села поблизу Старої Ушиці, територія якого сьогодні затоплена. Й вона просить написати таку картину. Я того села не бачив, але завдяки світлинам, розповідям людей можна відтворити минувшину на полотні». Неодноразово картини Віталія Летучого виставлялися у різних виставкових залах. Однак, останнім часом музеї чомусь не дуже цікавляться такими самородками, бажають показувати людям роботи професіоналів. Та й у самого художника інтерес до показу на публіку своїх робіт трохи зменшився.

Підтримай сайт