Чотиристарічні іменні гармати та 24-метровий рушник

Ці ексклюзивні речі зберігаються в районному історико-краєзнавчому музеї Білогір’я

На ентузіазмі

Думка про створення в Білогір’ї історико-краєзнавчого музею «ходила» в райдержадміністрації від початку здобуття Україною незалежності. Однак, який музей без історичних та краєзнавчих матеріалів та експонатів? Роботу зі збору таких матеріалів розпочав тодішній заступник голови райдержадміністрації, вчитель математики за професією Іван Кадук. Йому допомагали у місцевих відділах культури та освіти, сільські голови. Але і зібрані матеріали почали припадати пилюкою. Лише коли Іван Петрович пішов на заслужений відпочинок, йому запропонували очолити новостворений музей, тим паче, що левову частку експозиції зібрав саме він. Справу почав з… мандрівок Хмельниччиною. Іван Петрович побував у багатьох закладах області. Дивився, прикидав, що можна застосувати у себе тоді ж з’явилися ексклюзивні ідеї. Значну допомогу надали працівники обласного краєзнавчого музею. І у серпні 2006 року музей у Білогір’ї створили, щоправда, поки що на папері - виділили приміщення, призначили директора. А відкрили музей 17 травня 2007 року.

Вчора, сьогодні, завтра

«Багато хто вважає, що музей - це тільки старовина, - каже Іван Петрович. - Я так не думаю. На моє переконання, музей повинен розповідати про минуле, сьогодення і майбутнє. У створенні експозиції ми намагалися не тільки розповісти історію краю, а щоб кожен зал відображав свій період чи свою тематику». Перший зал - виставковий. Тут виставляють роботи місцевих народних умільців - художників, вишивальниць, різьбярів тощо. В іншому залі йдеться про те, що було на території Білогірщини тридцять тисяч років тому, і століття за століттям, зал за залом розповідає музей про життя краю.

У подарунок матері - гармата

Найбільшим скарбом Білогірського музею є дві іменні гармати, яким торік виповнилося 400 років. У 1607 році одну із них, більшу, місцеві поміщики, які мали у своєму володінні двадцять містечок та понад сотню сіл, замовили для своєї матері у подарунок. На ній навіть напис зберігся: «Катерині». Тоді ж у Дрездені відлили ще одну гармату, трохи меншу. Зберігалися вони у дерев’яному палаці, який, за історичними даними, будували сім років - з 1595 до 1612. А знайшли ці гармати та фігуру католицької Матері Божої порівняно недавно. У 1988 році в містечку вирішили побудувати стадіон. Копаючи котлован, знайшли й величезні дубові сваї, яким кажуть, було понад 400 років. Однак, їх ніхто не обліковував, тому місцеві мешканці швидко розібрали для власних потреб. Тоді ж відкопали дві гармати та фігуру Діви Марії. Вони були сховані у колодязі. Мабуть, це сталося під час визвольної війни. Адже, як розповідає Іван Кадук, у 1648 році палац спалили. Згодом на тому ж місці побудували кам’яний палац, але цих трьох предметів там не було. Їх віднайшли аж майже через чотириста років. Й тоді приїжджали представники з області та столиці і мали намір забрати унікальні знахідки. Однак, на захист став учасник бойових дій, вчитель історії Роман Адамчук. Переконаний, що знахідки мають бути у цій місцевості, якій вони належать, він, підтримуваний усім районом, відстояв у високих кабінетах право на володіння цінностями. Гармати поставили на облік в музеї археології України й залишили в місцевій школі, де був директором Іван Кадук. Коли Іван Петрович очолив музей, він забрав цінні експонати туди, щоб їх могли побачити мешканці району та його гості. Власне, цінність мають лише гармати. Фігура Матері Божої цікава лише своїм віком. Сама вона відлита з чавуну і лише покрита бронзовою фарбою.
Однак, як заходиш до музею, вражають не гармати, картини чи давні монети. Поглядом прикипаєш до довжелезного рушника, який розтягнутий вздовж стіни під вікном. Його довжина - 24 метри. І складається він з 25 частин - кожна сільська рада вишивала свої 90 сантиметрів, передаючи одна одній полотно, присвячене 85-річчю району. Унікальний рушник - тепер один з найцікавіших експонатів.

Підтримай сайт