Делікатна тема: чому дорослі страждають від нетримання сечі та як цьому зарадити

«Розкажіть про таку делікатну проблему як нетримання сечі. Чи можна цьому якось зарадити?» Подібних прохань від наших читачок ми отримуємо чимало. Тож попросили лікаря-уролога Хмельницької міської поліклініки №1 Олександра Білика розповісти про цю проблему та шляхи її вирішення.

– Нетримання сечі – це мимовільна втрата урини, яка не піддається вольовому зусиллю, – пояснює лікар. – Звісно, цей стан не загрожує життю людини, проте значно погіршує його якість. Насамперед це супроводжується психоемоційними порушеннями. Жінки, які мають таку проблему, пригнічені, бо постійно доводиться думати про це. Для них стають непростими звичні речі – похід в магазин чи поїздка на екскурсію. Або ж доводиться використовувати спеціальні гігієнічні засоби, що теж створює незручності. Через те, що проблема досить інтимна, лише 5-6 відсотків звертаються з нею до фахівців.

– Це частіше стосується саме жінок?

– Так, за статистикою від нетримання сечі страждає близько 30 відсотків жінок. У чоловіків ця патологія трапляється рідше. Це зумовлене анатомо-фізіологічними особливостями будови та розташування статевих і сечовидільних органів. До того ж причиною мимовільного сечовипускання можуть бути і гінекологічні проблеми. Нетримання сечі розвивається частіше у жінок, які перенесли затяжні або стрімкі пологи, кілька пологів, особливо, якщо під час пологів були травми промежини, розриви м’язів тазового дна. Також цьому сприяють великі гінекологічні операції. Від нетримання сечі частіше страждають жінки середнього і старшого віку – в період і після менопаузи. А у чоловіків захворювання сечостатевої сфери проявляється, навпаки, затримкою сечі.

– Що ще може спровокувати нетримання сечі?

– Причин багато. Приміром, вік. Адже з часом на фоні гормонального згасання у жінок м’язовий апарат сечового міхура втрачає свій тонус. Це можуть бути також різні порушення в центральних та периферійних нервових закінченнях, при яких стінки сечового міхура починають скорочуватися при невеликому наповненні. Тоді у жінки з’являється поклик до сечовипускання при незначному наповненні, вона скаржиться на часті позови – вісім і більше разів на добу. Також нетримання може спостерігатися при цукровому діабеті, пухлинах, травмах та запальних захворюваннях спинного мозку, нейроінфекціях. Ще один комплекс причин – порушення анатомічного співвідношення між сечовим міхуром та тазовими органами, сечовидільним каналом, геніталіями. При цьому змінюється кут між сечовим міхуром і сечовидільним каналом, він стає пологішим, що є одним із механізмів нетримання сечі. Крім того, ця проблема може мати психологічне походження, тоді йдеться про психосоматику, й потрібна консультація психолога чи психотерапевта.

– Ви назвали чимало причин, які провокують неконтрольоване сечовипускання. Недуга протікає у всіх однаково?

– Ні, все залежить від типу нетримання. Їх є три – ургентне, стресове та змішане. Найчастіше на практиці ми стикаємося зі стресовим, коли нетримання з’являється при фізичному навантаженні, чханні, кашлі, сміху, а у важких стадіях – навіть при переміні положення тіла. Ургентне, тобто негайне нетримання – це мимовільне підтікання сечі під час гострого нестримного позову до сечовипускання. Змішаний тип – коли присутній і ургентний, і стресовий компоненти.

– Що потрібно для діагностики?

– Під час діагностики потрібно з’ясувати причину та тип недуги, адже різні типи нетримання сечі вимагають різного лікування. Насамперед слід вести щоденник сечовипускань: їхню кількість, кількість сечі, чи були випадки ургентного нетримання. Також існують різні спеціальні опитувальники. Обов’язкове гінекологічне обстеження. Гінеколог має дати висновок, чи пов’язані ці порушення з гінекологічними проблемами. Далі – лабораторні дослідження, ультразвукове обстеження. Найціннішим методом діагностики є комплексне уродинамічне дослідження, яке, на жаль, у нас в області не виконують. Саме воно дозволяє віддиференціювати різні види нетримань.

– Чи залежить лікування від типу хвороби?

– Так, стресове і ургентне сечовипускання лікуються по-різному. Стресове лікується зазвичай хірургічно. Проте на ранніх стадіях ефективні різні вправи для зміцнення м’язового дна, фізіотерапевтичні методи. Також є препарати, які збільшують тонус шийки м’язів сечового міхура. Якщо ці методи не дають результату, проводиться хірургічна корекція. Зараз багато операцій виконуються амбулаторно. Ургентне нетримання лікується консервативно, для цього є чимало хороших лікарських засобів. А ось щоб діагностувати змішане нетримання, потрібне уродинамічне дослідження.