Небезпека статевих захворювань та їх профілактика: інтерв’ю з доктором медичних наук

 Через світову пандемію коронавірусу інформація про інші небезпеки для здоров’я помітно відійшла на другий план. Це ж стосується й захворювань, які передаються статевим шляхом. Ситуацію погіршує те, що люди іноді соромляться говорити про них. Але відсутність повноти інформації — це загроза інфікуватися, наприклад, сифілісом.

Про ці захворювання, їх небезпеку та профілактику кореспондентам сайту «Є» розповів директор Хмельницького обласного дерматовенерологічного центру, доктор медичних наук, професор Олег Каденко.

Про збільшення видів статевих захворювань і причини виникнення епідемій

— Олеже Анатолійовичу, коли люди чують про статеві хвороби, то зазвичай вони загадують лише про найвідоміші: ВІЛ/СНІД, сифіліс, гонорею. Але ж їх перелік значно ширший?

— Через розвиток науки час від часу відбувається переоцінка хвороб, які передаються статевим шляхом, виявляються нові збудники. Кілька десятків років тому ширше використовувався термін венеричні захворювання. До них зараховували сифіліс, гонорею, яку в народі часто називають трипером, і трихомоніаз.

Далі науковці встановили друге покоління статевих захворювань. До них зарахували й гепатит, туберкульоз, герпес, різноманітні грибкові інфекції. Це ж стосується вірусу імунодефіциту людини, що спричиняє СНІД. Якщо раніше він був розповсюджений у середовищі ін’єкційних наркозалежних, то нині ВІЛ переважно поширюється статевим шляхом.

Нині вже говорять про третє покоління таких хвороб. Серед них є ураження сечостатевої системи, які викликає кишкова паличка, лептотрикс. Цей перелік буде розширюватися й надалі.

— Чому збільшується кількість видів статевих захворювань?

— Бактерії та віруси мають властивість змінюватися. Наприклад, останніми роками європейці хвилюватися про появу нового штаму збудника гонореї. Його особливість полягає у низькій чутливості до багатьох антибактеріальних засобів.

Не варто забувати й про морально-етичні зміни у суспільстві. Перехід Європи від християнських до ліберальних цінностей і гедонізму впливає на сексуальне життя людей. Зростання кількості випадкових статевих партнерів збільшує небезпеку інфікуватися тим чи іншим захворюванням. Негативний ефект подібних змін покликані компенсувати просвітницькі кампанії щодо профілактики статевих захворювань. Проінформований, отже — захищений.

В Україні теж стався відхід від традиційних цінностей, але загальна та санітарна культура населення бажає бути кращою. Натомість інформацію щодо профілактики статевих хвороб ніхто систематично не доносить. Поєднання цих чинників — це шлях до можливого спалаху епідемії.

— Крім необізнаності населення, які ще чинники можуть спричинити епідемію?

— Найперше науковці говорять про біологічну циклічність спалахів певних захворювань. Також є зв’язок між з добробутом населення та епідеміологічною ситуацією. У період чвар, війн, економічних криз часто зростає рівень інфікування хворобами, які передаються статевим шляхом. В Україні значний спалах сифілісу стався у другій половині 1990-х років. Фактично епідемія цього захворювання охопила всі колишні республіки Радянського Союзу.

Статистика, яка не відображає реальної ситуації

— Яка на Хмельниччині ситуація зі статевими захворюваннями?

— Через ситуацію з коронавірусом торік зменшився потік пацієнтів. Людям рекомендують консультуватися у телефонному режимі зі сімейним лікарем, а не ходити по медзакладах. Тому торішня статистика щодо нових випадків інфікування статевими захворюваннями не зображує реального стану речей.

Наприклад, загалом у 2020 році у Хмельницькій області було зафіксовано 62 хворих на сифіліс (у 2019-у — 104) та 70 пацієнтів з гонореєю (у 2019-у — 159).

Проте значно поширенішими є інші види статевих захворювань. Торік зафіксували 1 тисячу 43 випадків трихомоніазу (у 2019-у — 2 тисяч 872), 781 випадок мікоплазмозу (у 2019-у — 1 тисяча 818) та 304 випадки хламідіозу (у 2019-у — 727).

(За інформацією Хмельницького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД, торік в області було виявлено 183 ВІЛ-інфікованих, а станом на початок грудня 2020 року на обліку загалом перебуває 2 тисячі 285 інфікованих — авт.).

— До речі, у деяких жителів сільської місцевості досі побутує міф, що статеві хвороби — це більше проблема містян. Чи дійсно воно так?

— Це дуже шкідливий міф. Насправді у селі досить розвинене статеве життя. Навіть існує приказка: «Що то за кума, що під кумом не була?» Тобто у сільські місцевості теж часто бувають випадкові статеві контакти. Оскільки люди живуть у тісній громаді, поява сифілісу в одного жителя, може перетворитися на епідемію, яка охопить все село.

Про небезпеку та профілактику

— У чому полягає небезпека хвороб, які передаються статевим шляхом?

— Їх лікування буває довгим і непростим, але нині від статевих хвороб ніхто не помирає. Однак, викликані ними, запальні процеси органів малого тазу й сечостатевої системи є визначним чинником, який вливає на репродуктивне здоров’я українок та українців.

Згідно зі статистикою, 25-30 відсотків жінок мають проблеми з репродуктивним здоров’ям. Також щороку погіршується якість сперми у чоловіків. Щоб встановити причини такої ситуації, потрібні серйозні дослідження.

Наприклад, у Франції вважають, що у них до третини населення фертильного віку (період життя, придатний до участі в заплідненні та народженні дитини — авт.) мають ті чи інші статеві захворювання. Натомість я не бачив, щоб в Україні проводили подібні дослідження. Не думаю, що мова йде про поодинокі випадки.

Як наслідок, у нас не народяться спершу тисячі, а далі — мільйони українців. Це означає скорочення кількості населення. Про яку економіку тоді будемо говорити? Статеві хвороби — це не лише питання здоров’я, а й соціальна проблема.

— Дайте кілька порад, як вберегтися нашим читачам від статевих хвороб. Які симптоми можуть вказувати, що вони вже інфіковані?

— За будь-яких обставин люди від сексу не відмовляться. В ідеалі — потрібно відмовитися від випадкових статевих партнерів. Але найголовніше: необхідно використовувати бар’єрні засоби захисту, тобто презервативи. Їх краще купувати в аптеках. Звісно, потрібно розуміти, що вони не дають стовідсоткового захисту.

Також є спеціальні дезінфікуючі розчини, якими можна обробляти статеві органи після завершення сексу. Взагалі можна навіть поєднати секс з презервативом і обробку статевих органів дезінфікуючим розчином опісля.

Також люди повинні розуміти, що статеві захворювання передаються й під час орального й анального сексу. А перед переходом від анального до класичного вагінального статевого акту обов’язково потрібно змінити презерватив і продезінфікувати статеві органи.

У статевих захворювань є різні симптоми. Проте потрібно пам’ятати загальну інформацію: якщо у вас підозрілі виділення зі статевих органів, висип на них, свербіж чи відчуття будь-якого дискомфорту варто звернутися за медичною допомогою до сімейного лікаря, дерматовенеролога, уролога чи гінеколога. Не потрібно чекати, поки воно саме мине. Довге зволікання ускладнює подальший процес лікування. Тоді ж потрібно негайно повідомити про проблему своїх статевих партнерів.

Про проблеми боротьби зі статевими хворобами на рівні держави

— А як розв’язати цю проблему на рівні країни?

— Вона вимагає комплексного підходу на державному, регіональному й особистому рівнях. На відміну від західних держав, в Україні відсутні будь-які державні та регіональні програми профілактики статевих хвороб. Однак для цього потрібно знати про реальний стан речей. А з цим у нас проблеми.

Щодо конкретних заходів, то найперше потрібно проводити просвітницькі кампанії серед різних верств населення. Зокрема, у школах. Наприклад, у скандинавських країнах більше коштів спрямовують на боротьбу з хламідіозом, ніж зі СНІД.

У 1990-х роках у Львові в рамках комісії Всесвітньої організації здоров’я ми вивчали ситуацію з поширенням ВІЛ. Тоді ж я казав одному з очільників Львівської області: у вас розвивається епідемія сифілісу та є багато ін’єкційних наркозалежних. Якщо забезпечити їх на рік одноразовими шприцами, відбудеться спад захворювання. Тоді це коштувало дві-три тисячі доларів. Це значно дешевше, ніж боротися з наслідками епідемії. А він відповів, що краще дасть гроші «на дитячу реанімацію, ніж наркоманам».

І ось постає питання, куди спрямувати кошти: на реанімацію чи на боротьбу зі статевими хворобами. Для мене як управлінця відповідь однозначна — туди, де є далекосяжні соціальні наслідки. Я переконаний: людське життя безумовно важливе, але стан популяції важливіший.

— Ви вже сказали про проблему обліку хворих. Чому вона виникла?

— У січні 2018 року Міністерство охорони здоров’я формально передало сімейним лікарям повноваження лікувати статеві захворювання. Звісно не всі з них мають відповідні компетенції та доступ до діагностичних лабораторій. Таким чином фахову медичну допомогу тепер можуть надавати: дерматовенерологи, урологи, акушери-гінекологи, сімейні лікарі… Коло спеціалістів дуже широке, а ось контроль за епідеміологічною ситуацією не стає кращим.

Внаслідок адміністративно-територіальної та медичних реформ у деяких областях спеціалізовані заклади з лікування статевих хвороб перестали існувати, в інших — перебувають у не найкращому стані.

Крім того, якщо пацієнт звернувся до сімейного лікаря, це не означає, що він потрапив до загальної статистики. У такому випадку людна отримає необхідне лікування, але його статеві партнери залишаються необстеженими. Це означає повторне інфікування та подальше поширення хвороби тими, хто поки про неї не підозрює.

— Яка ситуація з фінансуванням Хмельницького обласного дерматовенерологічного центру?

— Наш заклад фінансує Національна служба здоров’я України. З жовтня минулого року вона перестала нам виділяти кошти на надання пацієнтам стаціонарної допомоги. Ми не можемо виконати вимоги НСЗУ щодо облаштування повноцінної реанімації, адже для цього потрібні не малі гроші. Нещодавно на нараді в облдержадміністрації ми виносили пропозицію щодо перерозподілу обладнання, щоб розв’язати цю проблему.

Таким чином поки що ми не можемо лікувати хворих у стаціонарному відділенні. Проте продовжуємо надавати їм медичну допомогу амбулаторно. Залишається працювати наша лабораторна база.

А ось у районах Хмельницької області (найперше йдеться про ліквідовані райони — авт.) ситуація складніше. У деяких з них, не хочу називати ці райони, вже скасована посада лікаря-дерматовенеролога. Така нині в країні тенденція — сімейний лікар має перемогти всі захворювання.

Читайте також: «У чоловіків клімакс настає через зниження тестостерону», — уролог Олександр Білик