Аутизм у дітей і генетичні мутації: чому міфи про вакцинацію небезпечні

«Вакцина може перетворити людину на корову, адже після її введення на голові виростають роги». Звучить смішно? Але у 1800-х роках такої безглуздої думки дійсно дотримувалися противники щеплень від досить небезпечної на той час хвороби — натуральної віспи. Вона у XX столітті забрала приблизно 300 мільйонів життів, тобто більше, ніж дві світові війни. Однак саме завдяки вакцинації про епідемію віспи нині можна дізнатися лише з підручників історії. Тому чи не менш абсурдно звучать нинішні теорії, які ширяться соціальними мережами, про генетичні мутації після щеплення від коронавірусу, безпліддя та інші нісенітниці.

Сайт «Є» спробував дослідити історію антивакцинаторства й розібратися у найпоширеніших міфах.

Що ріднить вакцину з коровою, або чому антивакцинатори виникли раніше за вакцинацію

Французький мікробіолог і хімік Луї Пастер термін «вакцинація» ввів у широке використання наприкінці XIX століття. Однак батьком сучасних вакцин можна назвати його попередника — англійського лікаря Едварда Дженнера. Він у 1796 році підтвердив, що щеплення від коров’ячої віспи створює у людини імунітет від натуральної віспи. Власне тому слово «вакцина» перекладається з латини як «коров’яча».

За інформацією освітнього сайту «Історія вакцин» Коледжу лікарів Філадельфії, ідеї Едварда Дженнера виявилися занадто інноваційними для його сучасників і одразу наразилися на критику громадськості. Зокрема, люди стверджували, що вакцини провокують ріст коров’ячих рогів, а деякі представники духовенства казали про їхнє «нехристиянське» походження. Хоча щеплення Дженнера довели свою ефективність, у них сумнівалися й через нерозуміння того, як поширюються інфекційні хвороби.

Карикатура британського художника Джеймса Гілрея, який у 1802 році зобразив страх своїх сучасників перед вакцинацією. На ній зображено, як у щеплених від натуральної віспи людей з різних частин тіла ростуть корови. Джерело: uk.wikipedia.org

Ця історія допомагає зробити перший важливий висновок: міфи про вакцинацію часто виникають через страх перед новими медичними препаратами та взагалі технологіями. Власне, через недостатню обізнаність у минулому люди навіть з побоюванням ставилися до радіо та телебачення.

Також сприятливими до віри у подібні міфи та теорії змов людей робить їх природне бажання противитися різноманітним соціальним утискам і обмеженням. Наприклад, перші у світі закони про обов’язкову вакцинацію прийняли у Великій Британії. У 1853 році щеплення від натуральної віспи стали необхідними для всіх немовлят до трьох місяців. А у 1867-му цю вимогу розширили для дітей до 14-и років і передбачили покарання за відмову від вакцинації. Цим законодавчим ініціативам почали протистояти такі організації як Ліга проти вакцинації та Ліга проти обов’язкових щеплень. Були навіть випадки, коли батьки добровільно потрапляли у в’язницю, щоб їх дітей не вакцинували від віспи.

Вакцини викликають у дітей аутизм — про один з найнебезпечніших міфів

На жаль, антивакцинаторські рухи не залишилися частиною минулого. Впродовж XX століття у світі було кілька значних хвиль виникнення подібних настроїв. Новим поштовхом для них став хоч і розвінчаний науковцями, але досі «живий» у головах міф про розвиток аутизму після вакцинації. До нинішньої світової пандемії коронавірусу саме він переважав у соціальних мережах.

Ця історія почалася понад два десятиліття тому. У 1998 році британський лікар Ендрю Вейкфілд опублікував у медичному журналі «The Lancet» результати дослідження про взаємозв’язок щеплення КПК (проти кору, паротиту та краснухи) й аутизму. Його зафіксував у 12 дітей, які до вакцинації нібито не мали ніяких особливостей у розвитку. Втім, через кілька років медичний журналіст Браян Дір помітив низку суперечностей у висновках Ендрю Вейкфілда. Після тривалого розслідування було виявлено, що той сфальсифікував своє дослідження та навіть тиснув на батьків дітей. Крім того, мав конфлікт інтересів, адже запатентував власну вакцину, яка «не викликає аутизму». Як наслідок журнал «The Lancet» відкликав статтю Ендрю Вейкфілда, а Генеральна медична рада Великої Британії позбавила його права займатися медичною практикою. Однак масову паніку було вже не зупинити…

Впродовж минулого століття завдяки вакцинації у США вдалося звести смертність від кору до нуля. На графіку зображено випадки кору та смертей від нього на 100 тисяч населення на рік. Джерело: en.wikipedia.org

«Науковці спостерігали за випадками вакцинації понад 600 тисяч дітей, що народилися в період з 1999 до 2010 року, та не знайшли жодного зв’язку між вакциною КПК і аутизмом. Попри це, Ендрю Вейкфілд спричинив багаторічну кризу у сфері охорони здоров’я. Епідемія недовіри до вакцин почала ширитися світом, — пише у своєму блозі українська громадська та державна діячка Уляна Супрун. — Наприклад, рівень охоплення вакцинацією КПК у Великій Британії наприкінці 1990-х-початку 2000-х знизився до 80 відсотків. Водночас зросла кількість випадків захворювання на кір, паротит та краснуху».

У книзі «Медицина доказова і не дуже» лікар і медичний блогер Андрій Сем’янків наводить досить ілюстративну статистику. За його словами, у США впродовж десяти років перед впровадженням вакцинації щорічно від кору помирало 440 дітей, а у 2004 році — нуль. Крім того, впродовж 2009-2014 років серед хворих на кір 74 відсотків людей були невакциновані, 10 відсотків — вакциновані, а 16 відсотків — невідомо, чи робили щеплення.

«Інший приклад. Вакцина АКДП (адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина) має певні потенційні ускладнення: температура — в однієї з чотирьох дітей, блювання — в однієї з 50 дітей, судоми — в однієї з 14 тисяч дітей, тяжка алергічна реакція — в однієї з мільйона дітей, — пише Андрій Сем’янків. — А ось які ускладнення має «абсолютно нестрашний кашлюк», як його називають антивакцинатори: пневмонія — в однієї з чотирьох дітей, судоми — в однієї зі ста дітей, зупинка дихання — у трьох з п’яти дітей, смерть — в однієї зі ста дітей».

Вакцини від коронавірусу: міфи про генетичні мутації, безпліддя та летальні випадки

Нинішні вакцини від коронавірусу відрізняються одна від одної не лише рівнем ефективності, а й технологією виробництва. Їх можна умовно розділити на «класичні» та «інноваційні». Перші створюють на основі ослабленого, вбитого збудника захворювання (це означає, що від вакцини неможливо заразитися) або його частинки. Такою є китайська вакцина CoronaVac. До «інноваційних» препаратів зараховують Oxford/AstraZeneca, Pfizer і Moderna. Вони мають вищий рівень ефективності, але «обростають» більшою кількістю міфів, як і все нове.

Імунолог Федір Лапій в інтерв’ю для видання «DW» пояснив, що препарати Pfizer і Moderna є мРНК-вакцинами. У них використовують генетично модифіковані білки, які відповідають за передачу інформації про структуру білка коронавірусу. Відтак після щеплення людські клітини починають одразу виробляти імунітет до коронавірусу. «Деяких людей лякає, що для створення інноваційних вакцин використовують технології генної інженерії. Але, виконавши своє завдання, через кілька днів матрична РНК руйнується. Ці молекули ніяк не вмонтовуються в організм, тому не варто боятися будь-яких змін у генетичному коді людини, тобто мутації так не працюють», — запевнив Федір Лапій.

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, нині схвалені вакцини від коронавірусу можуть спричинити тимчасове почервоніння, набряки і біль у місці уколу, підвищення температури тіла, озноб… Натомість імпотенція та безпліддя не є їх побічними ефектами.

До інноваційних вакцин, наприклад, належать препарати Pfizer і Moderna. Для їх створення використовують технології генної інженерії. Однак це не може спричинити генетичні мутації в людському організмі. Фото: з архіву редакції

«Якщо вакцина може викликати імунну відповідь проти плацентарного білка (як наслідок безпліддя), те саме відбувалося б під час захворювання на коронавірус. Це означало б, що мільйони жінок дітородного віку у всьому світі, які перехворіли на COVID-19, не можуть мати дітей. А це неправда», — пояснили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Летальних випадків під час клінічних досліджень теж не було виявлено. Втім, це не означає, що вакцини стовідсотково безпечні. Це просто неможливо, адже побічні ефекти мають усі ліки, навіть аспірин. Дійсно, були зареєстровані поодинокі летальні випадки внаслідок ускладнень вакцинації. Однак це стосується досить рідкісних станів. Наприклад, така трагічна історія спіткала 44-річну британську радіоведучу Ліз Шоу. Вона померла у травні цього року через кілька тижнів після першого щеплення AstraZeneca. За інформацією видання «BBC Україна», слідство встановило, що у Ліз Шоу раніше не було ніяких проблем зі здоров’ям. Однак вона мала «рідкісну тромботичну тромбоцитопенію, спричинену вакциною». Її стан спричинив набряк і кровотечу в мозку.

Ще один міф: деякі вакцини від коронавірусу створюють з клітин абортованих плодів. За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, для розробки вакцини AstraZeneca справді використовували клітинну лінію HEK 293, яка походить від плоду, абортованого в Нідерландах у 1973 році. Відтоді ці ембріональні клітини продовжують розмножувати та використовувати у різних дослідженнях. Однак ту вагітність перервали не з науковою метою. Сама вакцина не містить таких клітин. Тим більше ніхто спеціально не робить абортів, щоб отримати клітини ембріонів для створення вакцин.

Про чипи у вакцинах, намагнічування тіла після щеплення та подібне детально писати не будемо, адже це нісенітниця, яка суперечить науці. Наразі немає жодних настільки дрібних технологій, які можна було б вести в організм за допомогою вакцини. До того ж прихильники цієї теорії навіть не можуть пояснити, як взагалі міг би працювати такий чип без джерела живлення. На батарейці? Тоді як часто її потрібно змінювати? Тож не вірте усьому, що пишуть у соціальних мережах, а користуйтеся перевіреними джерелами інформації.

До теми: Коронавірус серед вакцинованих жителів Хмельниччини: чому радять робити щеплення