Реформа медичної галузі неминуча

Сьогодні багато точиться розмов з приводу реформування медицини. Думками про власне бачення цієї реформи поділився учасник парламентських слухань та нарад в адміністрації Президента України з цього приводу, головний лікар Старокостянтинівського району Іван Горда.
- Іване Захаровичу, чи справді так вкрай необхідна реформа медичної галузі?
- Ні для кого не секрет, що кошти, які виділяє держава на охорону здоров'я, спрямовуються, в основному, на утримання самої галузі - виплату заробітної плати медикам та обслуговуючому персоналу, розрахунки за енергоносії, утримання приміщень, експлуатацію транспортних засобів, забезпечення паливно-мастильними матеріалами, організацію харчування. І лише шість-десять відсотків від цих асигнувань витрачаться на пацієнта. Хворим доводиться йти в лікарню із своїми медикаментами та ще й інколи платити лікарю.
Я часто буваю за кордоном, вивчаю світовий досвід розвитку медицини. Жодна держава не може забезпечити безкоштовне медичне обслуговування населення. А Україна взяла цю місію на себе, попри те, що двадцять років у нас немає стабільності. В галузі охорони здоров'я необхідні кардинальні зміни. Реформа неминуча.
- У чому полягає її суть?
- Наведу такий приклад. Під час позаминулорічної епідемії грипу Старокостянтинівська райлікарня два з половиною місяці працювала в скороченому режимі. Замість загальної кількості триста ліжок, використовувалося лише сто вісімдесят. Рівень надання медичних послуг при цьому не погіршився. Всім хворим надавалася невідкладна допомога, жінки народжували, проводилися операції. І при цьому, як засвідчила статистика, смертність не зросла. Епідемія грипу довела, що ми нераціонально використовуємо ліжковий фонд. Відповідно до його чисельності формуються штати: на кожних двадцять ліжок обов'язково закріплюється цілодобовий пост медичної сестри та санітарки і не однієї, а 4,5 ставки. Цілком логічно було б ці кошти спрямувати на забезпечення хворих лікарськими препаратами, вкласти у розвиток медичних програм. Буваючи в Європі, помітив, що стаціонарні відділення лікарень взагалі напівпорожні. Там на стаціонарі перебувають лише ті пацієнти, які потребують цілодобового медичного нагляду. В інших випадках застосовують амбулаторне лікування, денний стаціонар. Або ж візьмемо інше. У двох селах з чисельністю 900 і 100 чоловік є фельдшерсько-акушерські пункти. Згідно з чинним законодавством, медичні працівники цих закладів мають однакові посадові оклади, хоча навантаження на кожного з них суттєво відрізняється. То доцільніше в меншому селі замість ФАПу організувати медпункт чи пункт прийому хворих, де фельдшер працюватиме два-три дні на тиждень. Відтак зекономляться кошти не тільки на зарплаті, а й на енергоресурсах, утриманні в належному стані медичного закладу, оскільки, замість двох-трьох кімнат можна використовувати лише одну.
- А раптом комусь буде потрібна термінова невідкладна допомога?
- Сьогодні дев'яносто відсотків населення забезпечені зв'язком. Тому без проблем можна викликати «швидку допомогу», яка обслуговує весь район. Ми не говоримо про масове закриття фельдшерсько-акушерських пунктів, а лише там, де без них можна обійтися.
Я авторитетно заявляю, що селяни не залишаться без фахової медичної допомоги. Реформа охорони здоров'я, навпаки, покликана підняти її на вищий рівень. Бо люди зі своїми хворобами йтимуть не до фельдшера, а до лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка буде розташована в одному з найбільших в окрузі сіл і обслуговуватиме населення в радіусі десяти, а в майбутньому передбачається скоротити до п'яти кілометрів. Лікар амбулаторії сімейної медицини зможе забезпечити 500-600 сімей не тільки адекватною медичною допомогою, а й профілактикою, консультацією, реабілітацією. І якщо навіть є захворювання, яке не під силу цьому лікареві, він спрямовує того хворого на консультацію до вузького спеціаліста. Амбулаторії загальної практики сімейної медицини будуть підпорядковані ФАПи, що знаходяться в ближніх селах.
В цьому плані у місті взагалі міняти треба набагато менше. В одному з мікрорайонів нашого міста відкрито першу в області амбулаторію сімейної медицини. Там працює чотири лікарі, які обслуговують шість тисяч чоловік. Практика свідчить: мешканцям того мікрорайону не обов'язково звертатися в поліклініку, щоб вилікувати грип чи ГРВІ. З цими недугами досить успішно справляються сімейні лікарі.